2-96/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2009 року Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Крапівіної О.П.

при секретарі Пшеничній розглянувши у відкритому судовому засіданні в АДРЕСА1 справу за

позовом ОСОБА1 до ОСОБА2 про визнання особи такою, що втратила право на роживання у службовій квартирі та зобов»язання звільнити квартиру,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому посилається на те, що 10 березня 2005 року.

ОСОБА2 було наявне службове житло квартира АДРЕСА1. В квартиру була вселена відповідачка, з якою він на той час перебував у шлюбі. 12 грудня 2006 року рішенням Генічеського районного суду шлюб між ними був розірваним. У січні 2007 року позивач був змушений припинити спільне проживання у зв'язку з створенням відповідачкою перешкод у користуванні житловим приміщенням.

В судовому засіданні представник позивача за дорученням позов підтримав , наполягає на задоволенні позову, також додав, що відповідач не є членом родини особи, якій надано таке службове житло , не є у трудових відносинах з міською радою, крім того правові норми на які посилається відповідач та її представник регулюють відносини користування житловими приміщеннями державного та громадського Фонду..

Відповідач та її представник з позовом не згодні, посилаються на ст. . 64 Житлового Кодексу України - у разі якщо особи перестали бути членами сім»ї, але продовжують проживати у жилому приміщенні , вони мають тіж права і обов»язки, що й наймач. Крім того наполягають на закритті провадження по справі на підставі того, що в 2007 році Генічеським районним судом розглядалось питання по таким же питанням між тими ж сторонами , рішення апеляційного суду Херсонської області від 19.12.2007 року набрало законної чинності.

До участі у справі був залучений ОСОБА_3 у якості особи, яка не заявляє самостійних вимог, так як розгляд цієї справи стосується його прав та інтересів.

В липні 2007 року до Генічеського районного суду звернувся

ОСОБА3 до ОСОБА2 3 ПОЗОВОМ ПРО усунення перешкод у користуванні житлом та визнання особи , такою, що втратила право на користування житлом та її виселення звернулася до суду із позовом про виселення із зазначеної квартири, оскільки квартира надавалася ОСОБА3 як службове житло, а відповідачка вселилася як член сім'ї ОСОБА3 Виходячи з того, що шлюб між ними розірваний просила виселити відповідачку зі спірної квартири.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 12 вересня 2007 року позови ОСОБА3 , та . ОСОБА1 задоволені.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 19 грудня 2007 року рішення районного суду в частині визнання ОСОБА2 особою, що втратила право користування жилим приміщенням та її виселення із службової квартири > АДРЕСА2

, скасовано, в задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті рішення районного суду залишено без змінюй

В даному випадку суд вважає, що позов поданий : ОСОБА1 . про визнання особи такою, що втратила право на проживання у службовій квартирі та зобов'язання звільнити, квартиру не був предметом розгляду попереднім судом тому що ОСОБА1

не ставила вимог про визнання ОСОБА2 такою, що втратила право на проживання в службовій квартирі та зобов'язання звільнити її, Такі вимоги ставив позивач ОСОБА3 тому не можна вважати що розглядався той же предмет спору між тими ж сторонами. В іншому разі ОСОБА1 буде позбавлена диспозитивного права подання позову.

В суді встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини: Згідно рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради від 23 березня 2005 року НОМЕР1 ОСОБА3 \.6уло надане службове житло квартира АДРЕСА2

Згідно рішення Виконавчого комітету Генічеської міської ради від 23 березня 2005 року НОМЕР2 на підставі ст. 118 ЖК України " . було надане службове житло - квартира АДРЕСА2

.. Відповідно до ордеру неслужбове житлове приміщення №2 від ЗО березня 2005 р> ви квартиру була вселена відповідачка ОСОБА2, як член сім'ї ОСОБА3 .., з якою він на той час перебував у шлюбі, але згідно рішення Генічеського оайонного суду від 12 грудня 2006 року шлюб між ' ОСОБА2 та ОСОБА3 і. був розірваний

ОСОБА3 . з 12 грудня 2006 року не перебуває з ОСОБА2 у шлюбі та між нею та Генічеською міською радою не існувало і не існує трудових відносин, вона більше не має право на користування житловим приміщенням.

Тому беручи до уваги вищевикладене суд вважає, що визнання відповідача такою, що втратила право на проживання у службовій квартирі та зобов'язання звільнити квартиру з квартири АДРЕСА2

без надання їй іншого жилого приміщення, є обгрунтованим .

Законодавство передбачає - ст. . 125 ЖК України - випадки, коли особа не може бути виселена зі службового житла без надання їй та членам її сім'ї іншого приміщення. Це стосується: інвалідів війни та інвалідів із загалу інших військовослужбовців, передбачених законодавством; учасників війни; їхніх сімей; інвалідів рядового й начальницького складу ОВС, які стали інвалідами під час виконання ними службових обовязків; працівників, які відпрацювали в організації,

що надала їм службове житло, більш як 20 років; осіб, які звільнилися з посади, що дає право на службове житло, але не звільнилися з організації; осіб, яких було звільнено через ліквідацію організації, за скороченням чисельності або штатів працівників; пенсіонерів, інвалідів І

та II груп і членів їхніх сімей; одиноких осіб, із якими мешкають неповнолітні діти ( ст. 125 ЖК України). Відповідачем такі відомості не надані. 

Постановою від 4 лютого 1988 р. N 37 ( зі змінами) «Про службові жилі

приміщення» передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця). Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства,

установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним

бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Виселення провадиться в судовому порядку. Без надання іншого жилого приміщення у випадках , зазначених у пункті 34 цього положення, не

може бути виселено: інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; інвалідів з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків ;

осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;

осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;

осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;

пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів, членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; інвалідів праці І і II груп, інвалідів І і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб;

одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними. Крім того в суді встановлено, що фактично ОСОБА3 не проживає в спірній квартирі С-ЩО сторони не заперечують) , наявність рішення суду про вселення ОСОБА2 є невиконаним, норма права ст. . 125 ЖК України є банкетною та передбачає, що виселенню підлягають всі особи зі службового приміщення.

Судові витрати відносяться за рахунок відповідача відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки вимоги позивачів задоволені повністю.

Керуючись ст. 1, 88, 213- 215 ЦПК України, ст. 118 ЖК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА1 до ОСОБА2 про визнання особи такою, що втратила право на проживання у службовій квартирі та зобов'язання звільнити квартиру - задовільнити .

Визнати ОСОБА2 особою, що втратила право на користування службовій квартирі - розташованої по г. АДРЕСА2 без надання їй іншого жилого приміщення.

Зобов»язати ОСОБА3, звільнити квартиру по АДРЕСА2 Стягнути з  ОСОБА2 на користь ОСОБА3 . судові витрати: державне мито в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд протягом 20 днів після подання протягом 10 днів з дня оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Генічеського

Районного суду

Херсонської області О.П.Крапівіна.