Справа № 2 – 358 /2011

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 серпня 2011 року Іванківський районний суд Київської області в складі:

головуючої - судді Тетервак Н.А.,

при секретарі - Онищенко В.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ» Іванківська спеціалізована пересувна механізована колона-514» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Позивач посилається на те,що 23.02. 2011 року між ним та відповідачем ПМК_514 було укладено договір купівлі-продажу ,за яким відповідач передав, а він придбав нежилі приміщення ,які знаходяиться в смт. Іванків по вул.. Проскури, 88:два гаражі-бокси з недобудованим другим поверхом та дві кімнати в адмінприміщенні.

Загальна сума договору – 6 000грн.

Відбулося повне виконання умов договору. Він сплатив відповідачу обумовлену суму, а відповідач передав йому майно і він користується ним як своєю власністю.

Земельна ділянка,на якій розташовані нежилі приміщення знаходиться у його постійному користуванні.

В той же час, з вини продавця, ними було порушено встановлений законом нотаріальний порядок посвідчення угоди купівлі-продажу об»єктів нерухомого майна, так як в розпорядженні відповідача були відсутні належні правовстановлюючі документи на придбані ним об»єкти нерухомого майна-свідоцтво про право власності на нерухоме майно та інвентаризаційна справа на нього.. На даний час ці документи відповідачем отримані.

Відповідно до ч.2 ст. 47 Цивільного кодексу України( в ред.. 1963 р.), який був чинним на час укладення ними угоди, в разі, коли одна із сторін повністю виконала умови договору,що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони,що виконала угоду, визнати цю угоду дійсною.

Позивач просить визнати договір купівлі-продажу від 23 лютого 2011 року дійсним та визнати за ним право власності на об»єкти нерухомого майна, а саме:

Кімнату,площею 31 кв.м;кімнату площею 12,1 та гаражі загальною площею 340,3 кв.метри.

В судовому засіданні позивач підтримав позов.

Представник відповідача позов визнав частково. Договір купівлі-продажу визнає, але на об»єкти нерухомого майна у меншому розмірі.

З копії Договору купівлі-продажу від 23 лютого 2001 року( а.с.12 ) слідує,що СПМК-514 продала ,а ОСОБА_1 купив два гаражі-бокси на прохідній ВАТ «СПМК-514»,недобудоване приміщення над гаражами-боксами та кімнати в адміністративному приміщенні площею 12 метрів квадратних . 20 кв.м.

Позивач просить визнати даний договір дійсним,оскільки при його укладенні,з вини відповідача, сторони не дотрималися нотаріального посвідчення, яке вимагається законом при купівлі-продажу об»єктів нерухомого майна.

Проте, як слідує з норм Цивільного кодексу УРСР(1963р.) ст.224-240 , які відносяться до укладення договорів купівлі-продажу , то для угод купівлі продажу, крім жилого будинку( ст. 224 ЦК) не вимагалося нотаріального посвідчення.

Нотаріальне посвідчення угод , а саме Договору купівлі-продажу нерухомого майна, вимагає Цивільний кодекс в ред. 2004 року, а саме: ст. 657 Цивільного кодексу України.

Яку статтю Цивільного кодексу УРСР (в ред..1963р).порушив відповідач позивач не навів і в судовому засіданні не довів.

Позивач надав суду проект Договору купівлі-продажу нежилого приміщення між даними сторонами від 4 лютого 2011 року(не підписаний, без печаті), які не є доказами неналежного виконання відповідачем своїх зобов»язань.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в судовому засіданні не довів своїх позовних вимог. Позивач навіть не зміг пояснити, який договір слід визнати дійсним: за 23 лютого 2001 року;за 23 лютого 2011 року чи за 04 лютого 2011 року. Чому слід визнавати договір купівлі –продажу дійсним ,та визнавати його право власності на нерухоме майно, а саме: на кімнату пл.. 31 кв.м, кімнату 12.1 кв. метри та гаражі площею 340,3 кв. метри, оскільки в договорі купівлі –продажу від 23.02. 2001 року вказані зовсім інші розміри; Договір від 23.02. 2011 року позивач не надав.

Відповідач позов визнав частково,але також не пояснив, чому визнає позов на об»єкти меншого розміру та де взялися об»єкти в інших розмірах.

Отже, в позові слід відмовити.

На підставі наведеного, ст. 224-240 Цивільного кодексу Української РСР( в ред.. 1963р)., ст. 657 ЦК України, керуючись ст. 10, 60, 88, 208, 212, 213-215 ЦПК України, ст. 4 п.18 Декрету КМ « Про державне мито», суд

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 в позові відмовити..

Рішення набирає чинності через 10 днів , якщо у вказаний термін не буде подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд.

Суддя: