Справа № 2-324/11

Номер рядка звіту 19

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

"02" червня 2011 р. Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Бібік М.В.

при секретарі Слюсаренко А.І.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Новий Буг цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на придбане нерухоме майно та на земельні ділянки,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями і спорудами дійсним та визнання права власності на придбане нерухоме майно, в якій посилаючись на ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку №26, розташованого по вул. Степова в с. Максимівка, Новобузького району, укладеного з ним 16.12.1998 року та зареєстрованого товарною біржею “Нерухомість-Південь”м. Миколаєва 16.12.1998 року за реєстраційним №2964, просив визнати зазначений договір дійсним, визнати за ним право власності на придбане за вказаним договором майно та визнати за ним право власності на земельні ділянки для обслуговування вищевказаного житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства.

До розгляду судом справи по суті представник позивача за довіреністю від 10.05.2011 року ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги до відповідача, за якими вона поряд заявленими раніше вимогами просила суд визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію Державних актів на право приватної власності на землю серії ІV-МК № 008827 та серії ІV-МК № 008828, яким посвідчується право власності відповідача ОСОБА_4 на земельні ділянки на земельні ділянки площею 0,10 га для обслуговування вказаного житлового будинку та площею 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства, мотивуючи вказані вимоги тим, що відповідач ОСОБА_3 продавши позивачу спірний житловий будинок, фактично відмовилася від вказаних земельних ділянок на його користь, а з цим її право володіння вказаним нерухомим майном припинено.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги і пояснила, що в березні 2011 року при вирішенні питання щодо відчуження житлового будинку, придбаного у відповідача за договором купівлі-продажу від 16.12.1998 року, позивачу було роз'яснено нотаріусом про недійсність укладеного ним договору, оскільки він нотаріально не посвідчений, крім цього, вказала про необхідність укладення угоди щодо продажу відповідачкою земельних ділянок для обслуговування придбаного житлового будинку та ведення особистого селянського господарства. З зазначеними проханнями позивач неодноразово звертався до відповідача, як продавця житлового будинку, та власника земельних ділянок, з питання нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, але остання з різних причин на протязі тривалого часу від цього ухиляється, тому була вимушена звернутися до суду з зазначеним позовом, просила задовольнити заявлені вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, але надала суду письмову заяву про можливість слухання справи за її відсутності, позовні вимоги визнала повністю.

Відділ Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області, залучений судом до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, свого представника до суду не направив, однак надіслав на адресу суду письмову заяву про можливість розгляду справи за відсутності їх представника, не заперечували проти позовних вимог позивача.

Вислухавши доводи представника позивача, перевіривши надані ним в обґрунтування заявлених вимог документи, суд установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна за №2964 від 16.12.1998 року, зареєстрованого товарною біржею “Нерухомість-Павдень”(м. Миколаїв) в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №2964 від 16.12.1998 року, ОСОБА_3, як власник жилого будинку №26, житловою площею 22,3 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: сарай кам'яний Б, погріб кам’яний В, вбиральня дерев’яна Г, огорожа № 2, споруда І, розташованого по вул. Степній в с. Максимівка, Новобузького району, Миколаївської області на земельній ділянці розміром 0,10 га, крім того надлишки 0,12 га на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.09.1996 року, реєстраційний № 1-1099, посвідченого ОСОБА_5, завідуючою Новобузької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в Новобузькій філії Миколаївського МБТІ за реєстровим №1 від 24.11.1998 року, продала покупцю ОСОБА_2 належний їй жилий будинок і сторони підписали зазначений договір.

В силу ст.227 ЦК України в редакції Закону 1963 року (діяла на момент укладення сторонами договору) договір купівлі-продажу будинку (квартири) повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Відповідно до вимог ч.2 ст.47 ЦК України в редакції Закону 1963 року якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.

Договір купівлі-продажу жилого будинку за №2964 від 16.12.1998 року, про визнання якого дійсним заявлено позивачем ОСОБА_2 вимоги, не був нотаріально посвідчений, але відповідно до чинного законодавства на момент укладення угоди він підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню. Про те, що вказаний договір належить нотаріально оформити, як видно з доводів представника позивача, позивачу стало відомо лише в березні 2011 року від нотаріуса, коли останній мав наміри відчужити куплений у відповідача будинок, але остання ухиляється від нотаріального оформлення угоди.

Укладений між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нерухомого майна не містить в собі протизаконних умов. Сторонами за договором було досягнуто згоди з істотних умов угоди, яка повністю була виконана, як покупцем (сплатив продавцю обумовлену між ними суму грошових коштів, вселився в будинок і користуються ним з січня 1999 року), так і продавцем (отримала обумовлену суму грошових коштів, передала покупцю будинок в користування).

Таким чином, суд вважає, що визнання відповідачем ОСОБА_3 пред'явленого до неї позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а надані позивачем в обгрунтування заявлених вимог документи та її доводи, свідчать про те, що відповідач ОСОБА_3, яка уклала з покупцем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу 16.12.1998 року, ухиляється від нотаріального оформлення цього договору, що є підставою згідно до вимог ч.2 ст.47 ЦК України, в редакції Закону 1963 року, для задоволення позову ОСОБА_2 в частині визнання дійсною угоди купівлі-продажу нерухомого майна, визначеного в договорі і яке було предметом купівлі-продажу.

При вирішенні питання про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю та визнання права власності на земельні ділянки за позивачем суд дійшов наступного висновку.

В силу вимог ст. 30 ЗК України в редакції Закону 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Як встановлено в судовому засіданні, жилий будинок №26 з господарськими будівлями та спорудами по вул. Степній в с. Максимівна Новобузького району, Миколаївської області, право власності на який визнано за позивачем ОСОБА_2, розташований на земельній ділянці площею 0.10 га, яка згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-МК №008828 від 24.09.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №781 належить відповідачу ОСОБА_3

Разом з цим, зважаючи, що відповідач ОСОБА_3 відчужила (продала) позивачу ОСОБА_2, згідно з договором купівлі-продажу від 16.12.1998 року, житловий будинок №26 з господарськими будівлями та спорудами по вул. Степній в с. Максимівна Новобузького району, дійсність якого знайшла своє підтвердження при судовому розгляді справи, громадянкою ОСОБА_3 разом з вищезазначеним житловим будинком була подарована (відчужена) громадянину ОСОБА_2 і земельна ділянка для обслуговування вказаного будинку, а тому в силу п. 2 ч. 1 ст. 28 ЗК України в редакції Закону 1990 року суб’єктивне право ОСОБА_3, яка володіла земельною ділянкою вважається припиненим, а Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-МК № 008828, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №781 та виданий 24.09.1998 року на ім'я ОСОБА_3, втрачає юридичну силу.

Визнання з вказаних підстав цього державного акту недійсним, само по собі тягне скасування його державної реєстрації при виконанні зазначеного рішення суду, а тому, вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації державного акту задоволенню не підлягають

Позовні вимоги позивача про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії IV-МК № 008827 від 24.09.1998 року, який посвідчує право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства та визнання за ним права власності на неї задоволенню не підлягають, оскільки зазначене нерухоме майно не було предметом купівлі-продажу за угодою від 16.12.1998 року і її власником ОСОБА_3 право власності на вказане майно припинене не було.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії IV-МК № 008828, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №781 та виданий 24.09.1998 року на ім'я ОСОБА_3 та визнання за позивачем права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, що розташована по вул. Степна, буд. № 26 в с. Максимівна, Новобузького району, обґрунтовані і в цій частині підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.10, 11, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, визнання недійсними Державних актів про право приватної власності на землю та визнання права власності на придбане нерухоме майно, третя особа без самостійних вимог: Відділ Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області, - задовольнити частково.

Договір №2964 від 16.12.1998 року купівлі-продажу житлового будинку №26, житловою площею 22,3 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: сарай кам'яний Б, погріб кам’яний В, вбиральня дерев’яна Г, огорожа № 2, споруда І, розташованого по вул. Степній в с. Максимівка, Новобузького району, Миколаївської області на земельній ділянці площею 0,10 га, крім того надлишки 0,12 га, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 вересня 1996 року, реєстраційний № 1-1099, посвідченого ОСОБА_5, завідуючою Новобузької державної нотаріальної контори, зареєстрованого Новобузьким бюро технічної інвентаризації, реєстровий №1 від 24 листопада 1998 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований товарною біржею “Нерухомість - Південь”м. Миколаїв в “Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю”за № 2264 від 16 грудня 1998 року - визнати дійсним з визнанням за ОСОБА_2 права власності на придбане нерухоме майно.

Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-МК № 008828, виданий 24 вересня 1998 року на ім’я ОСОБА_3, щодо передачі останній у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої на території Новоюр’ївської сільської ради в с. Максимівка по вул. Степна, 26, для обслуговування житлового будинку, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №781, - визнати недійсним.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану по вул. Степна, буд. № 26 в с. Максимівка, Новобузького району, Миколаївської області, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку

В останній частині позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Миколаївської області через Новобузький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідач та третя особа без самостійних вимог, які не був присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя