Справа №: 2-265/11

п/с: 2/311/1778/11

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2011 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Абрамчук Н.В., Матвійчук Н.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_2,

третьої особи, яка заявляє самостійні

вимоги на предмет спору ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5, про визнання права власності на ? частину спадкового майна та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину спадкового майна, вказавши, що являється спадкоємцем за законом спадкового майна, яке залишилося після смерті її матері ОСОБА_6, а саме: житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Іншими спадкоємцями за законом на дане спадкове майно є чоловік спадкодавця - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а також брат позивача - ОСОБА_2 Позивач у встановлений законодавством шестимісячний термін з моменту відкриття спадщини фактично прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном. Заяви про відмову від спадщини вона не подавала. Крім позивача спадщину після смерті ОСОБА_6 також прийняв ОСОБА_7, вступивши в управління та володіння спадковим майном. ОСОБА_2 будь-яких дій, що свідчать про прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_6, не вчинив, а тому вважається таким, що не прийняв спадщини. Спадкоємців за заповітом на вищевказане майно, як і інших спадкоємців за законом першої черги, в тому числі тих, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, немає. Після смерті ОСОБА_7 відповідач ОСОБА_2 оспорює право позивача на ? частину будинковолодіння по АДРЕСА_1, маючи намір переоформити все спадкове майно тільки на себе. Отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно у позасудовому порядку позивач не має можливості. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею в порядку спадкування право власності на ? частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 22.09.2011 року було залучено ОСОБА_5 до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину спадкового майна в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та прийнято позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину спадкового майна і об'єднано їх в одне провадження.

ОСОБА_5 в поданій до суду позовній заяві свої вимоги обґрунтувала тим, що вона являється спадкоємцем за заповітом будинковолодіння по АДРЕСА_1, яке залишилося після смерті її дідуся ОСОБА_7, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Інших спадкоємців за заповітом на це спадкове майно немає. ОСОБА_5 у встановлений законом строк після смерті ОСОБА_7 фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Заяви про відмову від спадщини вона не подавала. Вважає, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1, як спадкоємець за законом, після смерті матері ОСОБА_6 спадщину у встановлений законом строк не прийняла, так як в смт. Маневичі не проживала і не подала в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв лише її чоловік ОСОБА_7, оскільки постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Відповідач ОСОБА_2 будь-яких дій, що свідчать про прийняття ним спадщини як після смерті матері ОСОБА_6, так і після смерті батька ОСОБА_7, не вчинив, а тому вважається таким, що не прийняв спадщини. В зв'язку з цим вважає, що ОСОБА_7 після смерті дружини ОСОБА_6 являвся єдиним власником будинковолодіння по АДРЕСА_1, а тому саме за ОСОБА_5, як спадкоємцем за заповітом, слід визнати право власності на вказане будинковолодіння вцілому, відмовивши в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину спадкового майна за безпідставністю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду заяві, просила визнати за нею в порядку спадкування право власності на ? частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1. Підтвердила, що відповідач ОСОБА_2 будь-яких дій, що свідчать про прийняття ним спадщини як після смерті матері ОСОБА_6, так і після смерті батька ОСОБА_7, не вчинив, а тому вважається таким, що не прийняв спадщини. Крім того, просила суд взяти до уваги подану до суду заяву відповідача ОСОБА_2, в якій він також підтвердив, що на спадкове майно після смерті батьків не претендує і від своєї частки відмовляється. Це ж саме він заявляв і в судових засіданнях по даній справі, визнаючи у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 Позовні вимоги ОСОБА_5 вважає безпідставними і в їх задоволенні просила відмовити, оскільки, на її думку, остання, як спадкоємець за заповітом, спадщину після смерті дідуся ОСОБА_7 не прийняла, так як на час відкриття спадщини з ним постійно не проживала, а також у встановлений законом строк не подала заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 визнала частково. Не заперечує відносно визнання за позивачем ОСОБА_1, як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6, права власності на частину будинковолодіння по АДРЕСА_1, однак вважає, що частка останньої має бути меншою. Підтвердила, що відповідач ОСОБА_2 будь-яких дій, що свідчать про прийняття ним спадщини як після смерті матері ОСОБА_6, так і після смерті батька ОСОБА_7, не вчинив, а тому вважається таким, що не прийняв спадщини. Вказаний відповідач на спадкове майно після смерті батьків не претендує і від своєї частки відмовляється, що підтвердив як в судовому засіданні, так і в поданій до суду заяві. Після смерті дідуся ОСОБА_7 ОСОБА_5, як спадкоємець за заповітом, фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, була зареєстрована по АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини і зареєстрована за цією адресою по даний час. А тому вважає, що нею фактично прийнято спадщину після смерті ОСОБА_7 З цих підстав ОСОБА_5 просила позов ОСОБА_1 задовольнити частково, визнавши за останньою право власності на 1/6 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1, а право власності на решту вказаного будинковолодіння - за нею.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 визнав у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує. Підтвердив, що на спадкове майно після смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не претендує і від своєї частки відмовляється. У вирішенні позовних вимог покладається на думку суду.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 визнав у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує. Проти задоволення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 заперечує, вважає їх безпідставними і в їх задоволенні просив відмовити, оскільки, на його думку, ОСОБА_5, як спадкоємець за заповітом, спадщину після смерті дідуся ОСОБА_7 не прийняла, так як на час відкриття спадщини з ним постійно не проживала, а також у встановлений законом строк не подала заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини. Разом з тим, ОСОБА_2, являючись спадкоємцем за законом, у встановлений законом термін з моменту відкриття спадщини подав заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7, а тому вважає, що у випадку задоволення судом позовних вимог ОСОБА_5 це буде порушенням його прав, так як ОСОБА_2 не отримає належну йому частку в спадковому майні.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши письмові докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними і підлягають до задоволення, а в задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст. 527 вказаного Кодексу спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно ст. 549 вказаного Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.ст. 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст.ст. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

В судовому засіданні встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві приватної, спільної сумісної власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_8 не складала. Спадкоємцями за законом після її смерті є діти спадкодавця ОСОБА_6 - ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також чоловік спадкодавця - ОСОБА_7 Після смерті ОСОБА_6 чоловік спадкодавця ОСОБА_7 своєчасно у визначений законодавством термін прийняв спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Заяви про відмову від спадщини він не подавав. Позивач ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_6 заяв в нотаріальну контору про прийняття спадщини чи відмову від спадщини не подавала. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Ще за свого життя 30.10.1991 року останній склав заповіт, який було посвідчено Маневицькою державною нотаріальною конторою, згідно якого належне йому будинковолодіння по АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_5 В подальшому 2.02.2005 року ОСОБА_7 склав ще один заповіт, який було посвідчено Цмінівською сільською радою Маневицького району, згідно якого належні йому кошти на рахунку НОМЕР_1 у ВАТ „Ощадбанк" заповів внучці ОСОБА_5 Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_7 є його сини ОСОБА_2 та ОСОБА_2 Відповідач ОСОБА_4 після смерті як матері ОСОБА_6, так і батька ОСОБА_7 заяв в нотаріальну контору про прийняття спадщини не подавав, проживав окремо від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на час відкриття спадщини. Відповідач ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_7 у встановлений законом термін подав заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини, на час відкриття спадщини проживав окремо від спадкодавця. На час смерті як ОСОБА_6, так і ОСОБА_7 ніхто із спадкоємців права на обов'язкову частку у спадщині не мав. ОСОБА_5 після смерті дідуся ОСОБА_7 у встановлений законом термін заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини не подавала, лише 11.10.2010 року звернулась в нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в якій вказала, що спадщину прийняла шляхом спільного проживання разом зі спадкодавцем, на час відкриття спадщини ОСОБА_5 була зареєстрована по АДРЕСА_1. Зазначене підтвердили позивач ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_5, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_2 в судовому засіданні, а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, свідоцтва про одруження ОСОБА_7 та ОСОБА_6 НОМЕР_2 від 3.07.1956 року (а.с. 6), довідки Маневицької селищної ради № 1552 від 15.07.2010 року (а.с. 7), свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння від 16.01.1965 року (а.с. 8), свідоцтва про народження ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 15.07.2008 року (а.с. 11), витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00002578108 від 29.03.2010 року (а.с. 12), свідоцтва про смерть ОСОБА_6 НОМЕР_4 від 23.12.1989 року (а.с. 13), свідоцтва про смерть ОСОБА_7 НОМЕР_5 від 1.03.2010 року (а.с. 14, 131), будинкової книги для прописки громадян, що проживають по АДРЕСА_1 (а.с. 15-19), довідки Маневицького ВУЖКГ № 464 від 7.10.2010 року про реєстрацію ОСОБА_5 (а.с. 42, 138), свідоцтва про народження ОСОБА_5 НОМЕР_6 від 13.01.1982 року (а.с. 43, 136), свідоцтва про шлюб від 22.04.2007 року (а.с. 44, 137), повідомлень Маневицької державної нотаріальної контори № 294/01-16 та № 295/01-16 від 25.07.2011 року (а.с. 115, 120), нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 (а.с. 116), нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 (а.с. 117, 139), заповіту від 2.02.2005 року, посвідченого Цмінівською сільською радою Маневицького району та зареєстрованого в реєстрі за № 24 (а.с. 118), заповіту від 30.10.1991 року, посвідченого Маневицькою державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 973 (а.с. 41, 119, 134), заяви ОСОБА_2 про відмову від спадщини (а.с. 123), свідоцтва про народження ОСОБА_2 НОМЕР_7 від 8.10.2010 року (а.с. 135).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 була зареєстрована в АДРЕСА_2. До смерті матері ОСОБА_6 позивач ОСОБА_1, приїхавши в смт. Маневичі, доглядала за нею, а також після її смерті продовжувала проживати разом з вітчимом ОСОБА_7 протягом кількох місяців - до півроку по АДРЕСА_1 без прописки. При цьому доглядала за ОСОБА_7, допомагала йому по господарству. В подальшому вона повернулась назад в м. Херсон, але часто приїжджала до ОСОБА_7 З грудня 2008 року ОСОБА_1 проживає в смт. Маневичі постійно, до смерті доглядала вітчима ОСОБА_7, допомагала йому по господарству, проведенні ремонтних робіт в будинку. За кошти позивача було проведено поховання ОСОБА_7, нею оплачено обряди та поминальні обіди. Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном. Зазначені обставини підтвердили позивач ОСОБА_1, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_2, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні, а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, актів від 18.05.2011 року (а.с. 84, 93-95), довідок Маневицької селищної ради № 427 від 20.05.2011 року та № 500 від 6.06.2011 року (а.с. 85, 96), акта від 28.07.2009 року (а.с. 91), повідомлення управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 2095/5 від 17.05.2011 року (а.с. 92).

Суд не бере до уваги доводи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 в поданій до суду позовній заяві та її пояснення в судовому засіданні в тій частині, що позивач ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_6 не вчинила будь-яких дій, що свідчать про прийняття нею спадщини, оскільки вони не знайшли підтвердження в ході розгляду справи, спростовуються як поясненнями ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_2, показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні, так і дослідженими судом письмовими доказами. З цих же підстав суд не бере до уваги подані ОСОБА_5 в обгрунтування своєї позовної заяви акт обстеження від 20.05.2011 року (а.с. 132) та видану на підставі даного акту довідку Маневицької селищної ради № 431 від 23.05.2011 року.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 зі спадкодавцем спільно не проживала, у встановлений законом термін заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини не подавала, хоча про складені на її ім'я заповіти їй було відомо. Зазначені обставини не оспорювалися ОСОБА_5, підтвердили позивач ОСОБА_1, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_2, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні, а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, актів від 18.05.2011 року (а.с. 93-94), довідки Маневицької селищної ради № 427 від 20.05.2011 року (а.с. 96), акта від 28.07.2009 року (а.с. 91), повідомлення управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 2095/5 від 17.05.2011 року (а.с. 92). Виходячи з наведеного, суд вважає, що ОСОБА_5, як спадкоємець за заповітом, після смерті дідуся ОСОБА_7 спадщину у встановлений законом строк не прийняла. Лише та обставина, що ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 була зареєстрована по АДРЕСА_1, на думку суду, не свідчить про прийняття нею спадщини, оскільки не є беззаперечним доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. В судовому засіданні ОСОБА_5 підтвердила, що після одруження з ОСОБА_11 у 2007 році по АДРЕСА_1 спільно з ОСОБА_7 не проживала, лише час від часу провідувала дідуся. Зазначене також підтвердили позивач ОСОБА_1, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_2, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач ОСОБА_1, являючись спадкоємцем за законом на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 - ? частки, що належала ОСОБА_6, фактично набула право власності на це майно. На даний час право власності на це майно іншими особами не оспорюється, а тому є всі підстави для визнання права власності на нього за ОСОБА_1 В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, які належали на праві спільної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 328, 1216, 1233, 1235, 1268-1270, 1296 ЦК України, ст.ст. 86, 112, 524-527, 529, 548-549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), ст.ст. 22, 24, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 - ? частки, що належала ОСОБА_6.

В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, які належали на праві спільної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: