УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року м..Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого: Гайворонського С.П.,
суддів: Виноградової Л.Є., Артеменка І.А.,
за участю секретаря: Карпенка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою начальника управління праці та соціального захисту населення Л.М. Левченко на постанову Нантського районного суду Одеської області від 14 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації Одеської області про визнання незаконною бездіяльність відповідача та стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учасникам бойових дій,
ВСТАНОВИЛА:
17 липня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Балтського районного суду Одеської області з вищезазначеним адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що йому, як учаснику бойових дій в період з 2003-2005 роки не дораховувалась та не доплачувалась щорічна одноразова матеріальна допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту".
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив зобов'язати відповідача провести нарахування та виплатити заборгованість в загальній сумі 1898,75 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивачеві проводились зазначені виплати у розмірах, визначених Законами України "Про державний бюджет України" на встановлені роки.
Постановою Балтського районного суду Одеської області від 14 серпня 2006 року було визнано незаконною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації по недоврахуванню та невиплаті одноразової щорічної, грошової допомоги ОСОБА_1 як учаснику бойових дій та зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації Одеської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої одноразової щорічної допомоги учасникам бойових дій у розмірі 1898, 75грн.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування зазначеного судового рішення у повному обсязі та ухвалення нового, яким відмовити позивачеві в задоволені позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваної постанови, доводи скарги і заперечення на неї, перевіривши законність й обґрунтованість постанови, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Справа № 22а-78/2007 р. Категорія КАС: 36
Головуючий у першій інстанції: суддя Мясківська І.М.
Доповідач: суддя Гайворонський С.П.
Задовольняючи позов, суд обґрунтовано виходив з того, що позивач ОСОБА_2 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для цієї категорії громадян ( посвідчення НОМЕР_1 ( а.с.4 ), ці виплати згідно ст. 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснює відповідач.
Виходячи з вимог ст.22 Конституції України при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних законів, держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і передбачених законами для ветеранів війни ( Закони України № 3551-XII, 367-XIV).
При цьому суд прийняв до уваги правову позицію Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян.
З таких підстав колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що положення Законів „Про Державний бюджет України" не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів (ст.22 ч.3 Конституції України (254к/96-ВР).
Висновки суду першої інстанції відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного - ст.1 ч.І Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерелу права. Тому посилання в скарзі на відсутність фінансових можливостей держави не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно ст.5 Закону України .№ 367-XIV Кабінет Міністрів України повинен був у проектах Державного бюджету України передбачити цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни.
Доводи апелянта про те, що спеціальний Закон, тобто Закон України „Про Державний бюджет України" на відповідний рік, має перевагу перед Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не можуть бути прийняті до уваги, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових законів, внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
За таких обставин та з урахуванням вимог зазначених законів, відповідач повинен був виплатити позивачеві разову грошову допомогу, виходячи із сум мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату.
Керуючись ст. 195; п.1 ч.І ст.198; ст. 200, п.1 ч.І ст. 205; ст.ст. 206, 254 КАС України, судова колегія,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації залишити без задоволення, постанову Балтського районного суду Одеської області від 14 серпня 2006 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення судового рішення в повному обсязі.