Справа № 2a-59(2009)
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2009 року Суддя Марківського районного суду Луганської області
Рябуха В. Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до
Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області
про визнання дій незаконними, зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Марківського районного суду з позовом, в якому посилався на наступне. Він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи за захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. перебуває на обліку у відповідача, який повинен надавати йому встановлену законом соціальну допомогу. Відповідно ч. 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 769 від 28.02.1991 року розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року мінімальна заробітна плата на момент виплати щорічної компенсації на оздоровлення була встановлена в розмірі 440 грн, відповідач - УПСЗН Марківської РДА повинен був виплатити йому 2200 (440 грн. X 5), він отримав 120 грн., що значно менше.
У 2008 році на момент виплати щорічної компенсації на оздоровлення мінімальна заробітна плата була встановлена в розмірі 515 грн відповідач - УПСЗН Матківської РДА повинен був виплатити йому 2575 грн (515 грн X 5 ), він же отримав 120 грн, що значно менше.
Позивач просить визвати дії відповідача щодо призначення та виплати йому одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 рік незаконними та такими, що порушують його права; зобов'язати відповідача провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, встановивши її у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007-2008 роки; стягнути з відповідача недоплачену йому суму за щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2008 роки загальної вартості 5350 гривень.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але просить суд в позовній заяві розглянути справу в його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до його початку надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності та заперечення проти позову, в яких посилається, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір щорічної допомоги на оздоровлення складає 120 грн. Саме цією постановою керувався відповідач при виплаті допомоги на оздоровлення позивачеві, оскільки постанови КМУ, як і закони, є обов'язковими до виконання.
2
Представник третьої особи Головне управління державного казначейства в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву, в котрій просить розглянути справу без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач належить до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 /а.с. 8/, є інвалідом 2 групи за захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК /а.с. 9/, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2 групи, постраждалим унаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року мінімальна заробітна плата на момент виплати щорічної компенсації на оздоровлення була встановлена в розмірі 440 грн, відповідач - УПСЗН Марківської РДА повинен був виплатити мені 2200 грн (440грн X 5 ), я ж отримав 120 грн, що значно менше.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати складає 515 гривень, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень та з 1 грудня 2008 року - 605 гривень на місяць.
Фактично позивач отримав щорічну допомогу на оздоровлення від управління праці та соціального захисту населення Лутугинської раиоилої державної адміністрації Луганської області у 2007-2008 роках - 120 грн.
При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою розмір такої допомоги встановлений - 120 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст, 48 Закону України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" №489 від 19.12.2006 року дію абзацу третього частини четвертої статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 року ці положення визнано неконституційними, а рішення визнані неконституційними відповідно до Законодавства України втрачають чинність з дня визнання їх неконституційними.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № Ю-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено статтю 48 Закону України. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнане таким, що не відповідає Конституції України та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/20О5 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змія до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати дії управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області щодо нарахування та виплатити позивачеві суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки неправомірними, зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області перерахувати та виплатити позивачеві суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007-2008 рік з урахуванням здійснених виплат.
Керуючись ст. . ст. . 2, 17, 18, 87, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки у розмірі, меншому за встановлений ст. ., 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправомірними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007-2008 роки з урахуванням здійснених виплат.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подасться у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства Українки якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом,
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.