Справа № 22ц - 510 / 09

Головуючий в 1 інстанції - Гудим О.М.

Категорія -27

Доповідач   - КочковаН.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2009 року     Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого   - Костюченко Н.Є.

суддів         -   Кочкової Н.О.,  Григорченка Е.І.

при секретарі   -  Журавель Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Дніпропетровську цивільну справу за заявою Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором в розмірі 5 869 грн. 95 коп. Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2008 року в прийнятті заяви про видачу судового наказу відмовлено.

В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «ПриватБанк»,  посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,  просить скасувати ухвалу судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2008 року і передати питання на новий розгляд.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог,  колегія судців приходить до висновку,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню,  а ухвала судді - скасуванню з наступних підстав.

Відмовляючи в прийнятті заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу,  суддя виходив з того,  що із заяви,  поданої стягувачем,  вбачається спір про право,  оскільки кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки,  а строк дії картки - не зазначено.

Але з таким висновком суду погодитися не можна,  оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи,  06 листопада 2007 року заявою про надання банківських послуг споживчого кредиту (а.с.  2 зворот-5),  підписаною боржником та представником банку,  між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір кредиту. При цьому сторонами досягнута домовленість стосовно всіх

2

істотних умов договору: строків дії договору,  розміру кредиту,  базової процентної ставки,  розміру штрафних санкцій за невиконання умов договору,  а. також можливості звернення до суду у разі порушення божником строків обумовлених платежів більтше,  ніщ на 120 днів (а.с. 3).

Таким чином,  укладений сторонами правочин підпадає під перелік вимог,  на підставі яких може бути виданий судовий наказ,  у зв'язку з чим суддя першої інстанції безпідставно відмовив у видачі судового наказу заявникові.

Посилання судді в ухвалі на те,  що в заяві не зазначено кінцевий строк повернення кредиту і тому із заяви вбачається спір про право,  є припущенням,  крім того боржник у відповідність до  ст.  106 ЦПК України не позбавлений права звернутися до суду із заявою про скасування судового наказу.

Тому апеляційний суд вважає,  що ухвала судді першої інстанції у відповідність до п.3 ч. 1  ст.  312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд.

Керуючись п.3 ч.1  ст.  312 ЦПК України,  апеляційний суд,  -

УХВАЛИВ:

Ухвалу судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2008 року скасувати,  справу направити в той же суд для повторного вирішення питання про прийняття заяви про видачу судового наказу.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.