3-19

ПОСТАНОВА

06 червня 2008 року                                                                                                                         м. Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону у складі: головуючого судці підполковника юстиції РИМАРА Є.П., при секретарі ЛОЗК К.А., за участю старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону капітана юстиції ТРУБЧАНШОВА CO., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративні матеріали щодо командира військової частини А-2250 полковника

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ташкент,   Узбекистан,  українця,   громадянина  України,   не судимого, який має на утриманні неповнолітню дитину, такого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, за звинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією", -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення (далі - Протокол), складеним оперуповноваженим спец підрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України в Київській області капітаном ЦИМБАЛЕНКО О.О., ОСОБА_1 звинувачується у тому, що будучи державним службовцем, уповноваженим на виконання функцій держави, будучи командиром військової частини А-2250, тобто являючись військовою службовою особою, уповноваженою на виконання функції держави, в період з 03 травня 2007 року по 25 вересня 2007 року використовуючи своє службове становище, шляхом віддання неправомірного наказу, надав у розпорядження директорові бази відпочинку „Озерце" трьох підлеглих військовослужбовців, строкової служби ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, чим створив умови для зниження рівня бойової готовності військової частини. Крім того в протоколі стверджується, що надання військовослужбовцями господарських робіт та послуг по охороні бази відпочинку подвергалось загрозі. За надання військовослужбовців ОСОБА_1 отримував послуги у вигляді надання йому директором бази можливості безкоштовно відпочивати на вказаній базі та у вигляді охорони підлеглими військовослужбовцями його власного моторного човна на пірсі бази відпочинку.

У судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе у вчиненні правопорушення передбаченого ст.1 ч. 2 п "а" Закону України "Про боротьбу з корупцією" не визнав, та при цьому пояснив, що база відпочинку „Озерце" належить Міністерству оборони України. Військовослужбовці військової частини дійсно направлялися на вказану базу для допомоги, однак виключно на підставі листа керівництва авторемонтного заводу МО України, якому належить ця база. Ніяких матеріальних благ він особисто за це не отримував. Моторного човна у власності немає, відповідно на базі його не зберігав. Незаконних наказів не віддавав. Військовослужбовці у кількості трьох осіб жодним чином не впливають на рівень бойової готовності військової частини А-2250, яка до того ж є базою забезпечення учбового процесу НАО України. Крім того ОСОБА_1 уточнив, він на базі з сім'єю ніколи не відпочивав.

Заслухавши особу, що притягується до адміністративної відповідальності, військового прокурора, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією", виходячи з наступного.

У відповідності до п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією", корупційним діянням в є незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості.

За змістом цієї статті спеціальною метою корупційної діяльності є одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Суб'єктивна сторона цього діяння характеризується тим, що воно вчинюється лише з прямим умислом та з корисливих спонукань. Крім того, незаконним слід визнати таке одержання особою матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, яке взагалі не передбачене для неї (на яке вона за законом не має права), або, хоча й передбачене, але було одержано нею з порушенням встановленого законом порядку (в обхід закону).

З досліджених судом матеріалів Протоколу (т.1 а/с 251, т.2 а/с 2) видно, що база відпочинку „Озерце" знаходиться на балансі військової частини А-1014 (ДП „КАРЗ") та призначена для відпочинку військовослужбовців. Керівництво військової частини А-1014 15 березня 2007 року зверталось до керівництва військової частини А-2250 з проханням надати допомогу з благоустрою бази   (т.1   а/с   252),   та   зобов'язувалось   при   цьому   проводити   культурно-масові   заходи   для

військовослужбовців військової частини А-2250, зокрема відпочинок, спортивні змагання для офіцерів та членів сімей. Однак з листа ДП „КАРЗ" (т.2 а/с 2), видно, що військовослужбовці МО України не зверталися з питаннями відпочинку на базі, станом на 25.02.08 року ДП „КАРЗ" ніякої допомоги військовій частині А-2250 не надавало. З цього ж листа видно, що пірс на базі відсутній.

За таких обставин, проаналізувавши наведене у своїй сукупності та беручи до уваги, що в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про отримання ОСОБА_1 яких-небудь матеріальних послуг, пільг, переваг у зв'язку з наданням військовослужбовців іншій військовій частині, віддання незаконних наказів та даних про зниження рівня бойової готовності військової частини А-2250, то суд приходить до висновку, що твердження в Протоколі про те, що ОСОБА_1, надавши військовослужбовців на базу відпочинку, отримав з цього якусь особисту користь, матеріальні блага чи інші переваги, що у відповідності до вказаних вище вимог Закону є складовою частиною корупційного діяння, є безпідставним, таким що не ґрунтується на фактичних обставинах справи та доказами, дослідженими в суді не підтверджується. Такий висновок суду ґрунтується також і на тому, що будь-які фактичні відомості про заподіяння матеріальної шкоди внаслідок дій ОСОБА_1 в Протоколі відсутні, як це передбачено вимогами ст. 256 КУпАП, а тому у даному випадку мова могла би йти, за наявності для цього відповідних підстав, лише про дисциплінарну, чи іншу, передбачену чинним законодавством відповідальність. Не спростовується такий висновок суду і дослідженими в судовому засіданні показами свідків по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, оскільки даними показами не підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між виконанням господарських робіт, наданням послуг з охорони та можливим знаходженням ОСОБА_1 на базі виключно з цієї причини.

До того ж, суд бере до уваги, що віддання неправомірного наказу ОСОБА_1 та створення останнім умов для зниження рівня бойової готовності військової частини А-2250, як це стверджується в Протоколі, взагалі не підпадають під диспозицію п.а ч.2 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією", а тому є суб'єктивним, безпідставним та необгрунтованим твердження особи, якою складено Протокол.

За таких обставин, враховуючи викладене вище у своїй сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу корупційного правопорушення, передбаченого п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону України „Про боротьбу з корупцією".

До того ж, приймаючи таке рішення по справі, суд враховує, що відповідними органами СБ України, крім іншого, в повному обсязі не виконані вимоги Постанови Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2008 року, якою матеріали Протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією щодо командира військової частини А-2250 ОСОБА_1 було направлено для доопрацювання.

При прийнятті рішення по справі суд також зазначає, що на момент надходження Протоколу до суду сплив шестимісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 280, 283, 285 КпАП України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1- закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону України „Про боротьбу з корупцією".

Постанова оскарженню не підлягає.