ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2009                                                                                       Справа№  15/170

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання Врона С.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства Агрофірми “Старооситянська” на рішення господарського суду Кіровоградської області  від  04.09.08р. у справі №15/170

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “БМП Торнадо”, м.Житомир

до: дочірнього підприємства Агрофірми “Старооситянська”, с. Стара Осота Олександрівського району  

про стягнення 7689 грн. 34 коп.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю “БМП Торнадо” (далі –ТОВ “БМП Торнадо”) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з дочірнього підприємства Агрофірми “Старооситянська” (далі –ДПАФ “Старооситянська”) 7689,34грн., з яких 3% річних за 208 днів у сумі 547, 04грн., інфляційні з вересня 2007р. по березень 2008р. у сумі 5 107, 20 грн. та пеня за 129 днів у сумі 2 035, 10грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.09.2008р. по справі №15/170 (суддя Мохонько К.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ДПАФ “Старооситянська” на користь ТОВ “БМП Торнадо” 5107, 20 грн. інфляційних втрат, 547, 04 грн. три відсотка річних, 2035, 10 грн. пені, 102 грн. сплаченого державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не надав доказів виконання умов договору від 22.06.2007р. як в добровільному порядку, так і в процесі виконавчого провадження по справі №2/281.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ДПАФ “Старооситянська” звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.09.08р. по справі №15/170. В апеляційній скарзі скаржник посилається на розгляд судом першої інстанції справи та прийняття рішення по справі не зважаючи на подання відповідачем апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 28.08.2008р. про поновлення провадження по справі, що є порушенням норм процесуального та матеріального права.

ТОВ “БМП Торнадо” відзив на апеляційну скаргу не надано. Листом від 03.03.2009р. ТОВ “БМП Торнадо” просить розглянути апеляційну скаргу без представника позивача у зв’язку з відсутністю коштів на відрядження.

Представники сторін в судові засідання 29.01.2009р., 12.02.2009р. та 12.03.2009р. не з’явились, про час та місце судових засідань були повідомлені належним чином (а.с.65, 66, 69, 76, 77).

          Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між  ТОВ “БМП Торнадо” та ДПАФ “Старооситянська” було укладено договір  поставки №22/06 від 22.06.2007р. Позивачем на виконання умов договору передано відповідачу згідно накладної №34 від 02.07.07р. та довіреності серії ЯМР №892613 від 25.06.07р. товар на суму  82000грн. Відповідач свої зобов'язання за договором  виконав частково, провівши  оплату товару на загальну суму 50000грн. Станом на 25.08.07р. борг відповідача за договором поставки від 22.06.07р. становить 32000грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 02.10.2007р. по справі №2/281 за викладених обставин стягнуто з  ДПАФ “Старооситянська” на користь ТОВ “БМП Торнадо” борг в сумі 32000грн., пеню 851,90грн., інфляційні збитки в сумі 192грн., 3 % річних в сумі 89,60грн. та штраф 13940грн., а також судові витрати.

Наказ про примусове виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.10.2007р. по справі №2/281 видано 29.10.2007р.

Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України  факти, встановлені рішенням  господарського  суду під час розгляду однієї справи,  не доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення господарського суду по справі №2/281 не виконане відповідачем. Позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача пеню,  інфляційні нарахування та три відсотка річних.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського  кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Припиняється господарське зобов’язання, згідно  ст.599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського  кодексу України, виконанням, проведеним належним чином. Якщо ж зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 547,04грн.  за період з 26.08.2007р. по 20.03.2008р. та 5107,20грн. інфляційних втрат за період з вересня 2007 року по лютий 2008 року включно.

Сторони в п. 3.1. договору погодили, що у випадку виникнення заборгованості покупець сплачує  пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої та діючої на момент нарахування пені, за кожен день прострочки від суми простроченого платежу.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення   виконання зобов’язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Окрім того, ч. 1 ст. 223 Господарського  кодексу України передбачає, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

З зазначеного слідує, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Розрахунок позивача про стягнення пені в сумі 2035,10грн. є обґрунтованим, оскільки розрахований в межах річного строку давності за урахуванням вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати пені, сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, є способами захисту його майнового права та інтересу.

Враховуючи строк виконання зобов'язання відповідачем до 20.07.07р.,  рішення господарського суду від 02.10.2007р. по справі №2/281, встановлений ст. 256 Цивільного кодексу України 3-х річний строк позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України річний строк позовної давності щодо стягнення пені та встановлений ч.6 ст. 232 Господарського  кодексу України строк нарахування штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Стосовно доводів скаржника слід зазначити, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2008р. у справі №15/170 відмовлено відповідачу у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 28.08.2008р. у зв’язку з тим, що ухвала про поновлення провадження у справі не підлягає оскарженню. Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.11.2008р. відповідачу відмовлено у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2008р. у справі №15/170.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -      

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства Агрофірми “Старооситянська”, с. Стара Осота Олександрівського району Кіровоградської області залишити без задоволення.           

          Рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.09.2008р. у справі №15/170 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                           І.А. Сизько

Суддя                                                                                  І.Л. Кузнецова

Суддя                                                                                  Т.А. Верхогляд