ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2009                                                                                       Справа№  Б15/29/40/41-04

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідача)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін

від боржника: Кондус  Любов Іванівна, представник Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Павлоградський комбінат хлібопродуктів”, довіреність №б/н  від 08.01.09,  ;

інші представники сторін у судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ  на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від  28.11.08р.  у справі № Б15/29/40/41-04

за заявою   Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ

до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Павлоградський комбінат хлібопродуктів”, м.Павлоград

про  визнання грошових вимог

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2009р (суддя Петренко Н.Е.) відмовлено у визнанні кредиторських вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Павлоградський комбінат хлібопродуктів”, м.Павлоград у розмірі 3 763 044, 45 грн.

Відмовляючи в задоволенні кредиторських вимог, господарський суд виходив з того, що Державним комітетом України з державного матеріального резерву не надано документи, які б належним чином підтверджували розмір боргу заявленого як кредиторську вимогу. Також суд посилається на те, що з моменту встановлення факту відсутності матеріальних цінностей, тобто 21 липня 1999 року та 27 вересня 2000 р і до порушення господарським судом 09.04.2004р справи про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Павлоградський комбінат хлібопродуктів”, м.Павлоград Державний комітет України з державного матеріального резерву, м.Київ не звертався до Павлоградського КХП, чи до суду з вимогами про грошове компенсування відсутніх матеріальних цінностей. Отже, позовна давність по даній справі сплила до 01.01.2004р.

Не погодившись з вказаною ухвалою, кредитор Державний комітет України з матеріального резерву її оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що при розгляді справи було порушено норми ст. ст. 43, 43, 85 ГПК України, ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 2, п 10 ст. 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, приписи рекомендацій Президії ВГСУ “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 04.06.2004р №04-5/1193.

Кредитор вказує, що у боржника існує зобов’язання з повернення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та сплати штрафних санкцій. Боржником та розпорядником майна визнано основний борг в розмірі 1730937 грн 46 коп., обов’язок оплати неустойки встановлюється Законом України “Про державний матеріальний резерв”. Скаржник вважає, що господарський суд невірно застосував термін позовної давності, оскільки відповідно до ст. 83 Цивільного кодексу УРСР позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення майна з чужого незаконного володіння. Відповідно до ч.1 ст 268 ЦК України із змінами та доповненнями позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов’язань, що випливають із Закону України “Про державний матеріальний резерв”. Таким чином, термін позовної давності не сплив на час набуття чинності ЦК України.

Державний комітет України з державного матеріального резерву просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2008р, задовольнити кредиторські вимоги Державного комітету резерву України.  

Боржник, розпорядник майна, ініціюючий кредитор доводи апеляційної скарги заперечують, вважають ухвалу законною, просять залишити її без змін.

          В судовому засіданні 03.03.2009р. оголошувалась перерва до 19.03.2009р.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Провадження у справі про банкротство дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Павлоградський комбінат хлібопродуктів” порушено 09.04.2004р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2004р. введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником призначено арбітражного керуючого Мальцева Д.О.

В газеті “Голос України” № 130 від 16.07.2004р. опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкротство ДП Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Павлоградський комбінат хлібопродуктів”.

18.04.2004р.  Держкомітетом України з державного матеріального резерву заявлено грошові вимоги до боржника на загальну суму 3779 798,33 грн.

Вказані грошові вимоги спочатку були визнані боржником та розпорядником майна, потім проти них висунуті заперечення.

З врахуванням останньої заяви кредитора про уточнення грошових вимог від 07.04.2008р. Держкомрезерв України просив визнати кредиторські вимоги до боржника в розмірі 3 763 041, 45 грн., що становить вартість самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву в сумі 1 730 937, 46 грн., 100 % штрафу за самовільне використання матеріальних цінностей державного резерву в сумі 1 730 937, 46 грн., пеня за самовільне використання матеріальних цінностей держрезерву в сумі 301 166, 53 грн. (т.1 а.с.95-100)

Відмовляючи у визнанні кредиторських вимог Держкомрезерву господарський суд Дніпропетровської області зазначив, що позовна давність по стягненню заборгованості на користь кредитора сплила до 01.01.2004р., тобто до вступу в дію нового Цивільного кодексу України. При цьому господарський суд обраховує початок строку позовної давності з 21.07.1999р. та 27.09.2000р. і пов’язує цей строк з датою складання кредитором актів перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності зерна Держкомрезерву, що знаходиться на відповідальному зберіганні ДП Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Павлоградський комбінат хлібопродуктів”.

З таким висновком Дніпропетровський апеляційний господарський суд не погоджується.

Свої грошові вимоги до боржника кредитор обґрунтовує фактами, які були встановлені в ході перевірки 14.04.2003р., що підтверджується відповідним актом (т.1 а.с.16).

За своїми висновками щодо визначення кількості не збережених матеріальних цінностей у вигляді зернових акти від 14.04.2003р., 21.07.1999р., 27.09.2000р. суттєво відрізняються.

Таким чином факт незабезпечення збереження боржником матеріальних цінностей у вигляді пшениці 3 кл. –562, 362 тн, пшениці 5 кл. –278, 953 тн, пшениці 6 кл. –198, 706 тн, жита гр.. А –1358, 509 тн, овса 4 кл. –161, 105 тн встановлено актом  перевірки від 14.04.2003р.

З 01.01.2004р. набрав чинності Цивільний кодекс України, в прикінцевих та перехідних положенням якого зазначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

З грошовими вимогами в справі про банкрутство кредитор звернувся 18.08.2004р., тобто в межах встановленої Цивільним кодексом України позовної давності. До того ж на час звернення кредитора з грошовими вимогами діяв п. 6 ч. 1 ст. 268  Цивільного кодексу України, згідно якого позовна давність, не поширюються на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов’язань, що випливають із Закону України “Про державний матеріальний резерв” (доповнення внесення згідно із Законом України від 12.05.2004р. № 1713-ІV).

Отже на час звернення кредитора з грошовими вимогами строк позовної давності не сплинув.

Згідно ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон про банкрутство) кредитор –це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі  про банкрутство та вимоги, яких не забезпечені заставою майна боржника.

Згідно ч.1 ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікуванні в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Держкомрезерв є конкурсним кредитором,  оскільки його грошові вимоги виникли  до порушення справи про банкрутство, оскільки актом перевірки від 14.04.2003р. встановлено факт незабезпечення боржником зберігання зернових державного резерву.

Вартість самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву на суму 1730 937, 46 грн. кредитор визначає виходячи із цін, які складалися на ринку зернових станом на 30.07.2004р., що підтверджується ціновою довідкою ( т.1 а.с. 21) та поясненнями представника кредитора.

Згідно акту перевірки від 14.04.2003р., саме в цей день було встановлено незаконне використання боржника зернових держресурсів.

Відтак, визначаючи розмір грошових вимог, кредитор зобов’язаний був виходити із ринкових цін на зернові, що діяли станом на 14.04.2003р.

Судова колегія не погоджується з твердженням  Держкомрезерву, викладеним в запереченнях до відзиву на апеляційну скаргу від 27.02.2009р., що розмір грошових вимог конкурсних кредиторів має визначатися на день виникнення у них права на подачу заяви про визнання кредитором у справах про банкрутство (день публікації оголошення).

Вказане  твердження суперечить поняттю “конкурсний кредитор” визначеному в ст.  1, ч.1 ст. 14 Закону про банкрутство.

Держкомрезерв України не виконав вимогу апеляційного господарського суду щодо надання обґрунтування середньо складових цін на дату виявлення недостачі по кожному виду продукції (ухвала від 17.02.2009р. –т.2  а.с. 79).

Таким   чином,   визначений   кредитором   розмір   грошових   вимог   щодо вартості  самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву в сумі 1730 937, 46 грн. не відповідає фактичним обставинам справи та ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Кредитором до грошових вимог включено штраф за самовільне використання матеріальних цінностей державного резерву в розмірі 1730 937, 46 грн., пені за самовільне використання матеріальних цінностей державного резерву в розмірі 301 166, 53 грн. на підставі п. 10 ст. 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, згідно якого у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву в т.ч. самовільне відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Кредитором не визначена вартість зернових виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності, тобто на день проведення перевірки 14.04.2003р., відтак розмір грошових вимог в частині  штрафу та пені не є обґрунтованим і таким, що відповідає Закону України “Про державний матеріальний резерв” та Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Таким чином на порушення приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кредитором не доведено наявності заборгованості боржника в зазначеному ним розмірі.

За таких обставин грошові вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву підлягають відхиленню.

Господарським судом заявлені грошові вимоги відхилені з інших підстав, але враховуючи, що по суті кінцевий висновок суду є правильним, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2008р. слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 103-106 Господарського процесуального кодексу України Дніпропетровський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2008р. с  справі  № Б15/29/40/41-04 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ без задоволення.

Головуючий суддя                                                              О.В.Джихур

Судді                                                                                     О.М.Виноградник

                                                                                        

                                                                                                     О.М. Лисенко