АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-2141/08                                              Головуючий у 1 інстанції: Нікітенко Н.П.

                                                                                 Суддя-доповідач: Савченко О.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2008 року                                                                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Каракуша К.В., Спас О.В.

при секретарі: Вертелецькій І.В.

за участю прокурора: Кузнецової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) у особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя"

на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2008 року по справі за позовом прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересахОСОБА_1 до акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2007 року прокурор Ленінського району м. Запоріжжя пред'явив позов в інтересах пенсіонера ОСОБА_1, 1929 року народження, до акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку („Промінвестбанк") про стягнення 11143 гр. 45 коп.

У позові зазначав, що 21 листопада 2001 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком( далі банк) було укладено договір про строковий вклад зі строком зберігання 4 місяці, за яким вкладник ОСОБА_1 передав, а банк прийняв на зберігання гроші у сумі 11000 гр. на період з 21.11.2001 року по 21.03.2003 року з виплатою 17% річних. За умовами договору банк зобов'язався забезпечити збереження вкладу та видачу на першу вимогу вкладника коштів, що належать йому.

На звернення до банку після закінчення строку договору з питання повернення грошей ОСОБА_1 отримав відмову, оскільки, згідно видаткового ордеру від 21.03.2002 року вказані кошти з нарахованими відсотками у сумі 11 143 гр. 45 коп. вже були йому виплачені.

ОСОБА_1, стверджуючи, що зазначені кошти він не отримував, звернувся до правоохоронних органів. За  результатами перевірки його заяви прокурором  Орджонікідзевського району м. Запоріжжя   23.08.2006 року за фактом

шахрайства було порушено кримінальну справу, в ході розслідування якої за результатами почеркознавчої експертизи було встановлено, що підпис у графі „отримав" у видатковому ордері на суму 11143 гр. 45 коп. від 21 березня 2002 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1

Посилаючись на те, що саме з вини банку належніОСОБА_1 кошти були видані іншій особі, що привело к невиконанню передбачених договором про строковий вклад умов, прокурор Ленінського району м. Запоріжжя просив задовольнити заявлений в інтересах ОСОБА_1 позов про відшкодування йому завданих цим збитків у сумі 11143 гр. 45 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2008 року позов задоволено: стягнуто з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку на користьОСОБА_1 11143 гр. 45 коп.

В апеляційній скарзі Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк(закрите акціонерне товариство) у особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як вбачається матеріалів справи та встановлено судом, 21 листопада 2001 року між „Промінвестбанком" та ОСОБА_1 було укладено договір про строковий вклад, за умовами якого банк прийняв від вкладника на зберігання кошти у сумі 11000 гр. строком на 4 місяці з виплатою 17% річних, зобов'язавшись забезпечити їх зберігання та видачу на першу вимогу вкладника(а.с.7).

Задовольняючи заявлений прокурором Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 позов, суд першої інстанції виходив, зокрема, із того, що спір між відповідачем та ОСОБА_1, інтереси якого представляв прокурор, виникли з правовідносини, пов"язані із виконанням банком зобов'язань за договором строкового вкладу.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у період чинності ЦК 1963 року, отже, вирішуючи спір, суд хоча і помилково послався на норми ЦК України, який набув чинності з 1 січня 2004 року, однак правильно виходив з того, що відповідно як до ст. 599 ЦК України(2003 року), так і ст. 216 ЦК України (1963 року) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 209 ЦК України (1963 року), положення якої не суперечать ст. 614 ЦК України (2003 року), на яку послався суд, особа, яка не виконала зобов'язання' або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини(умислу або необережності), крім випадків, передбачених законом або договором. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов'язання.

Стягуючи з банку на користь ОСОБА_1 11 143 гр. 45 коп., суд першої інстанції послався на те, що обов'язок по виплаті зазначеної сумиОСОБА_1 банк не виконав, що підтверджується постановою в.о. прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя від 23.08.2006 року про порушення кримінальної справи( а.с.6), даними досудового слідства(а.с.90, 91), у тому числі висновком почеркознавчої експертизи № 401 від 25.12.2006 року( а.с.10-14), згідно якого підпис про отримання грошей у виданому банком видатковому ордері від 21 березня 2002 року було здійснено не ОСОБА_1 Доказів в підтвердження того, що видача грошей не особистоОСОБА_1, як стороні у договорі, а невідомій особі, сталася не з вини банку, останній суду не надав.

Таким чином, суд повно з'ясував обставини справи, встановив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку наданим доказам та ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права, яке є справедливим і правильним по суті, а тому не може бути скасоване лише з формальних міркувань.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що спричиненіОСОБА_1 збитки є наслідком злочинних дій невідомих осіб, а тому банк не повинен нести за них відповідальність і вказані правовідносини носять позадоговірний характер, колегія вважає безпідставними, оскільки вони не відповідають положенням законодавства, яким визначається відповідальність банків за порушення зобов'язань.

Інші доводи скарги є необґрунтованими і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку(закрите акціонерне товариство" у особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя" - відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2008 року по даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.