справа № 2 а - 78/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 16» лютого 2009 року Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:
Головуючого - судді Луганського В.І. при секретарі - Бірюкової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті ОСОБА_1 про стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня в сумі 7 960, 60 грн., -
ВСТАНОВИВ:
В липні 2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в обґрунтування якого зазначив, що він є ветераном війни - інвалід війни 1 - ої групи, користується правами і пільгами, встановленими законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому повинна сплачуватись разова грошова допомога до п'ятого травня у розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком відповідно до п. 2 ст. 5, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначається виключно цим Законом і встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що мінімальний розмір пенсії, розмір державної соціальної допомоги та інші соціальні виплати не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму встановленого виключно законами України та являються обов'язковими для всіх державних органів і місцевого самоврядування.
Відповідач йому виплатив допомогу не в повному розмірі.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з
01.04.2007 року був встановлений прожитковий мінімум - мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі 410, 06 коп. Розмір щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня у 2007 році
повинен бути - 4 100, 60 грн., а відповідач фактично нарахував та сплатив - 450, 00 грн.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» з
01.04.2008 року був встановлений прожитковий мінімум мінімальний розмір пенсії за віком у
розмірі 481, 00 коп. Розмір щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня у 2008 році
повинен бути - 4 810, 00 грн., а відповідач фактично нарахував та сплатив - 500, 00 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач нараховував та сплачував розмір разової грошової допомоги до 5-го травня у 2007, 2008 роках в порушення його прав, встановлених законами України, просив суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради у місті ОСОБА_1 відносно нарахування грошової допомоги до 5-го травня в заниженому розмірі - незаконними та зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити йому щорічну грошову допомогу до 5-го травня відповідно до ст. 13 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007 рік у розмірі 3 650, 60 грн., за 2008 рік у розмірі 4 310, 00 грн., а всього 7 960, 60 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву в якій просить справу розглянути без його участі, посилається на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив суд розглянути справу без його участі, надав суду письмові заперечення в яких заявлені вимоги не визнав, тому що
2
відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін тому вимоги позивача щодо стягнення грошової допомоги за 2007 рік задоволенню не підлягають, крім того, управління лише виплачує передбачену грошову допомогу у розмірах передбачених розділом третім Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про Державний бюджет», постановою КМУ від 12.03.2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році», допомога виплачувалась відповідно до чинного законодавства і тому просить у задоволенні заявлених позивачеві вимогах відмовити у повному обсязі.
Вислухавши сторони, дослідив матеріали справи і оцінив все в сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є ветераном війни - інвалідом війни 1 - ої групи і має право на пільги, встановленні законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 3).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується грошова допомога у розмірі 10-ми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим законом встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком. Згідно ст. 28 вказаного вище Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Прожитковий мінімум відповідно до ст. 2, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» застосовується для встановлення мінімальної пенсії за віком і щороку затверджується Верховною радою в Законі про державний бюджет України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. Стаття 19 вказаного Закону передбачає, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» з 01.04.2007 року встановлений прожитковий мінімум - мінімальний розмір пенсії за віком 410, 06 грн.
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» з 01.04.2008 року встановлений прожитковий мінімум - мінімальний розмір пенсії за віком 481, 00 грн.
Позивачеві виплачено щорічну допомогу відповідно до бюджетного законодавства у 2007 році - 450, 00 грн., у 2008 році - 500, 00 грн., що не заперечується сторонами.
Відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого ч. 5 ст. 13 Закону права позивача шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007року за № 6-рп визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про виплату щоразової грошової допомоги до 5 - го травня у заниженому розмірі.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12, 35, пунктів 36-100 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту З розділу 11 «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ст. 8 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Конституційний Суд України вважає, що для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього
3
життєвого рівня ( ст. 48 Конституції України), який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом ( ст. 46 Конституції), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
На підставі викладеного, суд вважає, що позивач має право на отримання щорічної разової допомоги до дня перемоги у розмірі, встановленому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а дії відповідача щодо виплати позивачці разової грошової допомоги в заниженому розмірі незаконні.
Суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки ч. 4 ст. 17-1 Закону передбачає, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутись за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Таким чином, строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення допомоги за 2007 рік закінчується 01 жовтня 2008 року, а позивач звернулвся до суду 16.07.2008 року.
Розмір недоотриманої грошової допомоги за 2007, 2008 роки складає 7 960, 60 грн. і ця сума підлягає стягненню на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-167 КАС України, ст. 22 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року із змінам, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, від 22.05.2008 року за № 10-рп, -
ПОСТА НО ВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті ОСОБА_1, про стягнення грошової допомоги задовольнити.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті ОСОБА_1 ради відносно нарахування ОСОБА_2 щорічної грошової допомоги до 5 травня в заниженому розмірі - незаконними.
Зобов'язати відповідача - Управляння праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті ОСОБА_1 зробити ОСОБА_2 донарахування та виплату грошової допомоги до 5 - го травня, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007 рік у розмірі 3 650 гривень 60 копійок та за 2008 рік у розмірі 4 310 гривень 00 копійок, а разом 7 960, 60 гривні (сім тисяч дев'ятсот шістдесят гривень шістдесят копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.