ГАГ АРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

м. Севастополь, вул. Вакуленчука, З

Код суду 27-02

1 інстанція

Справа № 2-1498/2006р.

Справа № 2-284/2007р.

Кат. 12

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2007р. Гагарінський райсуд м. Севастополя в складі:

головуючого                       - судці Яковенко С. Ю.

при секретарі                         - Кондратової О.В., Павленко CO.,

з участю прокурора             -Сопот С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та 3-ї особи Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори    про    визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на 1/3 частину квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та 3-ї особи Севастопольської державної нотконтори про визнання договору недійсним та визнання права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 по тих мотивах, що у момент укладення договору дарування ОСОБА_3 не міг розуміти значення своїх дій.

В судовому засіданні позивачка і її представник уточнили позовні вимоги и підтримали позовні вимоги про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на 1/3 частину квартири пояснили суду, що ОСОБА_3 в 2004р квітні, подарував свою квартиру відповідачці по справі, про що позивачка взнала відразу після смерті батька. За станом здоров'я батько не міг розуміти значення своїх дій, у нього були дивності і відхилення в поведінці, він багато що не пам'ятав, не все розумів. Ці дивності позивачка помітила у батька восени 2003р. ОСОБА_3 знаходився на лікуванні в психіатричній лікарні.

Представники відповідача позов не визнали і пояснили суду, що ОСОБА_3 був до останнього дня свого життя при повному розумі, вів активний спосіб життя. В 2002р. брав участь у виборах, був членом виборчої комісії. 04.04. 2002р. ОСОБА_3 простудився, був направлений в інфекційний госпіталь, звідки його, порушуючи закону, примусово направили в психіатричну лікарню. В психіатричній лікарні ОСОБА_3 знаходився 2 дні ( у вихідні). Був оглянутий психіатром, який встановив запалення легенів, направлений на лікування в госпіталь. Позивачка за 20 років до Севастополя приїжджала тільки 3 рази: на похорони матері, брата і батька. Батькові не допомагала, під час його похоронів в церкву на відспівування і на кладовищі не поїхала.

Представник 3-й нотаріальної контори в суді пояснила, що вона оформляла угоду. В нотаріальну контору на оформлення угоди ОСОБА_3 приходив сам, з ним велася активна розмова; він розказував, що був в повітряних військах, добре виглядав. ОСОБА_3 була роз'яснена суть договору дарування, його наслідки. ОСОБА_3 сказав, що давно оформив заповіт на дочку. Говорив, що вона одна за ним залицяється. Розумів, що віддає квартиру дочці та які можуть бути наслідки.

Вислухавши позивача, її представника, представників відповідача, представника 3-й нотаріальної контори, свідків, заслуховуючи експерта, суд вважає, що позов підлягає відхиленню: судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком сторін. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.8). За життя ОСОБА_3 подарував відповідачці по справі свою квартируАДРЕСА_1 (а.с. 10). Цій договір був нотаріально засвідчений нотаріусом і?-ї Севастопольської державної нотаріальної контори.Позивачка просить визнати договір дарування недійсним, оскільки її батько за станом здоров'я не міг розуміти значення своїх дій.

По справі призначалася судово-психіатрична експертиза, згідно висновку якої ОСОБА_3 страждав органічним амнестичним синдромом, по своєму психічному стану на момент укладення договору дарування не міг повною мірою віддавати відповідь своїм діям ( а.с. 122-124). У зв'язку з тим, що даний висновок не містив ствердного висновку, експерти були викликані в судове засідання.

Експерт ОСОБА_4 в суді показав, що ОСОБА_3 на момент укладення договору дарування був обмежено дієздатним: розумів, що укладає договір дарування, але не розумів наслідки цього. У ОСОБА_3 були ознаки амнестичного синдрому, які надалі могли стати психічним захворюванням. Також показав, що текст висновку експертизи готувала ОСОБА_5.

Експерт ОСОБА_5 в суді показала, що ОСОБА_3 був обмежено-дієздатним, оскільки страждав органично-амнестичним синдромом, тобто склеротичним недоумством. Згідно записів дільничого лікаря з 2004р. стан здоров'я ОСОБА_3 погіршився. Експертиза проведена на підставі медичної карти і карт психіатричної лікарні. Суд цю карту на експертизу не надавав, дану карту експерти самостійно узяли в психіатричній лікарні. У ОСОБА_3 було неглибоке недоумство, на побутовому рівні він все розумів. 23.04.2004р. ОСОБА_3 не міг розуміти значення своїх дій. Він знаходився в помірно-вираженому психічному розладі, в стані важкого психічного розладу не знаходився. Також показала, що текст експертного висновку готував експерт ОСОБА_4, а мотивування висновку -ОСОБА_4 і вона (ОСОБА_5).

Через ст.59 ч.І ЦПК Україну суд не може прийняти як доказ по справі акт висновок судово-психіатричної експертизи №140 від 20.06.2006р. і висновки експертів, яки дані ними в судовому засіданні, оскільки вони отримані, порушуючи чинне законодавство. Висновки експертів засновані на амбулаторних картах Севастопольської психіатричної лікарні за НОМЕР_1 і НОМЕР_2. Проте, суд в розпорядження експертів дані карти не надавав. В Севастопольську психіатричну лікарню в 2002р. ОСОБА_3 був поміщений примусово, порушуючи ЗУ «Про психіатричну допомогу»- Крім того, згідно п.4 принципу 4 Резолюції 46/119 Генеральної Асамблеї ООН «Принципи захисту психічних хворих осіб і поліпшення психіатричної допомоги» зведення про лікування або госпіталізацію як пацієнта, у минулому не можуть самі по собі служити виправданням постановки діагнозу про наявність психічного захворювання в теперішньому часі і майбутньому.

Згідно ст. 143.145 ЦПК України експертиза призначається судом по клопотанню сторін по справі. Оскільки клопотання про призначення повторної експертизи від осіб, що беруть участь в справі не поступило, суд дозволяв справу на підставі інших доказів.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про психіатричну допомогу» важким психічним розладом є розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту або пам'яті), який позбавляє людину здатності адекватно усвідомлювати навколишню дійсність, свій психічний стан і поведінка.

Згідно повідомлення Севастопольської міської лікарні №1 і амбулаторної карти ОСОБА_3 перебував на обліку з діагнозом: генерализованний атеросклероз, психоорганічний синдром, помірно виражений, зниження пам'яті, скороминущі психопатичні розлади і т.п. ( а.с. 16).

Судом були допитані свідки ОСОБА_6 (лікар), ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які знали ОСОБА_3 більше ЗО років, постійно спілкувалися з ним. Дані свідки пояснили суду, що ОСОБА_3 психічно і фізично був здоровою людиною. Вів активний спосіб життя, брав участь в суспільних заходах, сам обслуговував себе, оплачував комунальні послуги. Піклувався про хворого сина, залицявся за хворим сином.

Свідок ОСОБА_10 показала суду, що в липні 2003 р. у ОСОБА_3 погіршилася пам'ять, він багато що забував. Пенсію одержував самостійно, сам оплачував комунальні платежі, сам варив собі каші. Був членом виборчої комісії, відвідував суспільні заходи. Зовні ОСОБА_3 справляв враження розсудливої людини.

Факт участі ОСОБА_3 в суспільному житті в судовому засіданні знайшов також своє підтвердження повідомленням директора середньої школи №34 М.Севастополя (а. с. 72-73) і повідомленням директора Севастопольського професійного торгово-кулінарного училища (а.с.75).

Враховуючи вищеперелічені докази, а також пояснення в суді представника 5-й державної нотаріальної контори, суд вважає, що в судовому засіданні факт знаходження ОСОБА_3 у момент укладання ним 23.04.2004р. договору дарування в стані важкого психічного розладу та не міг розуміти значення своїх дій, не знайшов підтвердження в судовому засіданні. У зв'язку з цим суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 є необгрунтованими. На підставі викладеного, керуючись ст. 10,60,179 ЦПК України, ст. 215,216,225 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 та 3-ї особи Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори про визнання договору недійсним та визнання права власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення вступає в законну силу після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заява про апеляційне оскарження не була подана.

Якщо подана заява про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення набирає чинності після закінчення цього терміну.

У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, вступає в законну силу після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення виготовлено власноручно в нарадчій кімнаті.