|
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 |
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
13.11.2008 р. № 13/300
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г., судді Мазур А.С., Кишинського М.І. при секретарі Руденко Н.В., розглянувши справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс»
до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів
Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики
про визнання незаконним та скасування рішення №0015 від 07.07.08 р. за порушення законодавства про рекламу.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.11.2008 р. о 17 год. 25 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач не погоджується з рішення №0015 від 07.07.08 р. (надалі -оскаржуване рішення) про накладення штрафу у розмірі 7137,50 грн. за порушення законодавства про рекламу.
Вважає, що при винесені даного рішення Відповідачем було порушено п. 14, 16 «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.04р. (надалі -Порядок про накладення штрафів) та п. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу»(надалі -Закон про рекламу).
Відповідач 1 та Відповідач 2 заперечують проти позовних вимог, вважають їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України. Стверджують, що рішення було прийнято за порушення Позивачем приписів ч.1 ст. 7, ч.1 ст. 10 Закону про рекламу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши подані докази, суд -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий альянс»зареєстровано 04.08.04 р., присвоєно код ЄДРПОУ 33104978, що підтверджує свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи А00 №022956.
Відповідно до довідки АА №179895 з ЄДПРОУ видами діяльності за КВЕД є: грошове посередництво; фінансове посередництво; діяльність агентств нерухомості; адвокатська діяльність; здавання в оренду власного нерухомого майна.
19.09.07 р. в щотижневій рекламно-інформаційній газеті «Наша область»№41(63) яка розповсюджується по всій території Одеського регіону Позивачем розміщено власну рекламу.
ОСОБА_1який мешкає: АДРЕСА_1, звернувся з заявою до Одеського обласного управління по справам захисту прав споживачів з проханням провести перевірку діяльності Позивача щодо дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у зв'язку з розповсюдженням у газеті «Наша область»реклами щодо позики на житло. Заява ОСОБА_1. була направлена головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів на адресу Відповідача 1 (лист від 28.03.08 р. №1357/14).
Як зазначає Відповідач 1, 15.05.2008 було прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу. Дане рішення було прийнято на підставі протоколу від 15.04.2008 складеного головним спеціалістом відділу контролю непродовольчих товарів та реклами Сахно Ю.Л.
В даному протоколі зафіксовано, що при замовленні для розповсюдження у газеті «Наша область»(№41(63) від 19.09.07р.) на території м. Одеси та Одеської області, Позивачем були порушені вимоги ч.1 ст.7, ч.1 ст.10 Закону про рекламу, а саме розповсюджено рекламу послуг, пов'язаних із видачею позик на житло, яка містить ознаки недостовірності, перебільшення, замовчування та, як вважає Відповідач, вводить в оману споживачів реклами, тоді як позика споживачам фактично не надається.
13.06.2008 р. було проведено засідання щодо розгляду зазначеного вище протоколу, за результатами якого було вирішено, що Позивачем дійсно порушено чинні положення вище зазначених статей Закону про рекламу та прийнято рішення щодо доцільності накладення на Позивача штрафу у відповідності до ч. 4 ст. 27 Закону про рекламу.
Керуючись частиною восьмою цієї ж статті, Відповідач 1 направив матеріали справи відносно Позивача Відповідачу 2 для прийняття рішення про накладення штрафу, оскільки сума очікуваних штрафних санкцій складала більше 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
07.07.08 р. Відповідачем 2 прийнято оскаржуване рішення яким накладено штраф за порушення законодавства про рекламу у розмірі 7137,50 грн.
Частина 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах про оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону про рекламу контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів, яким являється Відповідач 1.
Стаття 27 цього ж закону визначає міру відповідальності за порушення законодавтва про рекламу, яка також покладає відповідальність на рекламодавців, винних у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами та встановлює обмеження щодо застосування штрафних фінансових санкцій відповідно до вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону.
Суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинними законами України.
Оцінюючи підстави, що потягли за собою прийняття оскаржуваного рішення, суд вважає що вони дійсно не відповідали достовірності виходячи з наступного.
Під терміном достовірність слід розуміти відповідність інформації про особу чи товар, викладеної в рекламі, дійсним (реальним) характеристикам такого товару чи даним про особу.
Законодавець у ч. 9 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачив, що під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.
У доповненнях до заперечення на позовну заяву Відповідач 1 просить суд звернути увагу на п. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України де передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому посилається на те, що влітку 2008 року Окружним адміністративним судом м. Києва розглядалась справа за позовом Позивача до Відповідача 1 про скасування рішення прийнятого на підставі заяви споживача ОСОБА_2. у якій остання просила заборонити зазначену рекламу в засобах масової інформації, оскільки така інформація є недостовірною та вводить споживачів в оману. Відповідачем 1 було прийняте рішення про накладення штрафу за недотримання встановлених вимог п. 1 ст. 7 та п. 1 ст. 10 Закону про рекламу», яке Позивачем і оскаржувалось. 18.07.08 р. було винесено рішення, яким Позивачу було відмовлено у задоволенні позову.
В даному рішенням було встановлено, що оголошуючи в рекламі інформацію про надання позики, фактично Позивач не надає споживачам ні грошових коштів ні іншого майна в позику, а лише пропонує укладати договори про надання послуг з організації участі споживача у системі «Альянс», про що в рекламі не зазначено. Також з інформації, зазначеної в рекламі, споживач не має можливості зробити висновок, що надання позики на житло здійснюється через систему «Альянс».
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що інформація, викладена Позивачем в рекламі не відповідає характеристиці фактично надаваних Позивачем послуг, а саме послуг, спрямованих на придбання товару через систему «Альянс», організовану Позивачем, а тому є недостовірною. Крім того, зазначена Позивачем в рекламі інформація вводить споживачів в оману щодо реальної характеристики надаваних Позивачем послуг, оскільки для надання позики споживач попередньо має виконати певну кількість дій, дотриматися відповідних умов системи «Альянс» та сплатити певну кількість грошових коштів, при відсутності будь-яких гарантій з боку Позивача про надання в результаті таких дій споживачу позики.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Рішення №0015 від 07.07.08 р. Відповідача 2 прийняте на підставі висновку Відповідача 1 про порушення Позивачем вимог п. 1 ст. 7 та п. 1 ст. 10 Закону про рекламу при замовленні реклами для розповсюдження у газеті «Наша область»(№ 41 (63) від 19.09.2007) є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами доведено обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Колегія суддів вважає, що у задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий Суддя Степанюк А.Г.
Судді Мазур А.С.
Кишинський М.І.