справа № 2-490/2006 p.
№2-40/2007 p. РІШЕННЯ ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 року
Чернігівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді Сергійка В.В.,
при секретарі Лозовик О.М.,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1,ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3, де вказували, що 16 березня 2000 року між ними було досягнуто домовленості про купівлю-продаж належного відповідачці будинку, який знаходиться АДРЕСА_1. За домовленістю, позивачі повинні були сплатити 1800 грн за будинок, а відповідачка бере на себе витрати по оформленню договору купівлі-продажу. На підтвердження договору ОСОБА_1 16 березня 2000 року сплатив ОСОБА_3 500 грн., а 1 серпня 2001 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 1550 грн. Після вселення позивачі відремонтували будинок, збудували додаткові господарські будівлі, виробили земельну ділянку, а всього витратили на ремонт 2612 грн. ОСОБА_3 від належного оформлення договору ухилялась і пізніше з'ясувалось, що відповідачка повинна була оформити його, як спадкоємне майно після смерті чоловіка, однак цього не зробила. 16 травня 2006 року вона взагалі відмовилась від укладання договору купівлі-продажу та оформлення його в нотконторі, запропонувала укласти договір оренди, а якщо позивачі відмовляться, вона поверне їм сплачені кошти та продасть будинок іншим людям. В зв'язку з тим, що відповідачка навмисно ввела позивачів в оману, оскільки вона не мала права оформляти договір купівлі-продажу в зв'язку із відсутністю у неї належно оформленого права власності на будинок, позивачі просили стягнути з неї понесені ними збитки у подвійному розмірі, а саме 2050 грн. сплачених за будинок, 2050 грн. за порушення договору купівлі-продажу, 1550 грн. за придбані матеріали та виконані роботи, 58 грн. 10 коп. сплаченого держмита, 30 грн. витрат з інформаційно-технічного розгляду справи, 50 грн. витрат на правову допомогу.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі та пояснив, що за домовленістю вони переїхали туди жити, однак договір оформлений не був. В будинку вони набили додаткові крокви, покрили дах руберойдом, перебудували дві груби, огородили частину подвір'я, настелили у веранді лінолеум, деревоволокнистою плитою перегородили веранду, збудували приміщення для коня і для зберігання сіна, пофарбували вікна, двері, фронтони будинку, на присадибній ділянці посадили шовковицю, вишню, три яблуні, абрикос, аличу, 9 кущів смородини. Гроші відповідачці виплатили, навіть дали їй на оформлення документів. А в цьому році ОСОБА_3 приїхала та сказала, що вона не буде оформляти договір-купівлі продажу, оскільки їй це невигідно, запропонувала оформитися квартирантами, або з будинку вибиратися. Про те, що у відповідачки не оформлено право власності на будинок не знав. Також позивач пояснив, що вже протягом двох місяців вони виїхали з будинку, проживають в іншому, який нещодавно купили. Просив стягнути з відповідачки на їх з ОСОБА_2 користь в рівних частках на кожного збитки у подвійному розмірі, а саме 2050 грн. сплачених за будинок, 2050 грн. за порушення договору купівлі-продажу, 1550 грн. за придбані матеріали та виконані роботи та 50 грн. витрат на правову допомогу.
Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, просила стягнути вказані в заяві кошти з відповідачки, оскільки та ввела їх в оману, чим заподіяла їй та чоловікові збитки. Також пояснила, що вони знали що будинок належить ОСОБА_3, тому що вона в ньому проживала, документів на право власності на будинок не бачили. Відповідачка декілька разів приїздила в село „брала гроші на оформлення спадщини та на оформлення договору купівлі- продажу, а потім відмовилась це робити, оскільки це їй невигідно. Крім того зазначила, що вони в даний час вони з чоловіком залишили будинок і проживають в іншому. Тобто фактично повернули майно відповідачці. Просила стягнути з відповідачки на їх з ОСОБА_1 користь в рівних частках на кожного збитки у подвійному розмірі, а саме 2050 грн. сплачених за будинок, 2050 грн. за порушення договору купівлі-продажу, 1550 грн. за придбані матеріали та виконані роботи, 50 грн. витрат на правову допомогу, а також на її користь сплачене держмито та витрати з ІТЗ.
Відповідачка ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечила, посилаючись на те, що позивачі проживали в будинку шість років і проживають в даний час, тому підстави для сплати їм збитків відсутні.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд позов задовольняє частково із слідуючих підстав:
В ст. 657 ЦК України вказується, що договір купівлі-продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
В ст. 220 ч.1 ЦК України зазначається, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
У відповідності із ст.' 215 ч.2 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків, вони підлягають відшкодуванню винною особою. Крім того в частині 5 цієї статті зазначається, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Факт того, що між сторонами була домовленість про продаж будинку стверджується розписками(а.с. 7,8), по яких відповідачка отримала від позивачів 2050 грн., і які не оспорюються сторонами, а також підтверджуються показами свідка ОСОБА_4, яка бачила як ОСОБА_3 давала розписку про отримання коштів, а ОСОБА_2 давала гроші. Оскільки договір не був нотаріально посвідчений,то він вважається нікчемним, тобто недійсним за законом. Тому в даному випадку наступають наслідки недійсності правочину, по якому позивачі зобов'язані повернути будинок, а відповідачка повернути кошти, які вона отримала від позивачів. В зв'язку з тим, що будинок позивачами повернутий, суд стягує з відповідачки на їх користь вказані кошти в рівних частках на кожного. Крім того, суд стягує з відповідачки, як винної у вчиненні недійсного правочину, на користь позивачів в рівних частках на кожного завдані нею збитки в сумі 1096 грн. 44 коп., що понесли ОСОБА_1 при здійсненні ремонту будинку. Визначаючи суму збитків суд виходить із наданих позивачами доказів(а.с.32), а також показів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, які ствердили, що позивачі за свої кошти провели ремонт будинку.
Суд не приймає до уваги посилання позивачів на те, що відповідачка навмисно ввела їх в оману при вчиненні договору, оскільки відповідачка фактично прийняла спадщину, про що відповідачам було відомо, а також із їх показів вбачається, що вона просила у них гроші на оформлення права на спадщину, тобто не заперечувала про наявність обставин, які перешкоджали нотаріальному посвідченню договору. Тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2050 грн за порушення договору купівлі-продажу за
безпідставністю.
Суд також стягує з відповідачки на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 51 грн., та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі ЗО грн., сплачені нею згідно квитанції (а.с. 2,3). Суд відмовляє у стягненні 50 грн. витрат на правову допомогу, оскільки в судовому засіданні позивачі захищали свої інтереси самостійно.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3,10,11, 60,212, 215 ЦПК України, 215 ч.1, 216,220 ч.1,657 ЦК України,
РІШИВ: Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кошти в сумі 2050(дві тисячі п'ятдесят) грн., сплачені за будинок, 1096 грн. (тисяча дев'яносто шість) грн. 44 коп. завданих збитків, а всього 3146 ( три тисячі сто сорок шість) грн. 44 коп. в рівних частках.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 51(п'ятдесят одна)грн. та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного розгляду справи, а всього 81 (вісімдесят одну) грн.
В решті позову відмовити за безпідставністю.
До суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або у строк, встановлений для подачі такої заяви без попереднього її подання.
Головуючий-суддя: (підпис) В.В.Сергійко