ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2006 р.                                                                              Справа  № 12/108

За позовом  Акціонерне товариство закритого типу "Рівнебуд"   

до відповідача  Дочірнє підприємство Акціонерного товариства закритого типу "Рівнебуд" - "Рівнебуджитло"

про визнання договору дарування від 26.04.2001 року недійсним

Суддя Юрчук М.І.

Представники:

Від позивача  : представник  Друзенко Н.В. не з'явився,  № б/н  від 19.12.05 р.  

Від відповідача : представник Драгун І.І. ліквідатор № 002    

СУТЬ СПОРУ:

Позивач –акціонерне товариство закритого типу "Рівнебуд” звернулося до відповідача –дочірнього підприємства АТЗТ "Рівнебуд" –"Рівнебуджитло" з позовом про визнання недійсним Договір дарування від 26 квітня 2001 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 26 квітня 2001р. між АТЗТ "Рівнебуд" та ДП "Рівнебуджитло" укладено Договір дарування. Відповідно до п.1 предметом даного Договору дарування є частина гуртожитку для малосімейних, який знаходиться за адресою: вул. Княгині Ольги,4а, м. Рівне, загальною площею 249,4 кв.м., що становить 61/100 зазначеного гуртожитку.

Балансова вартість гуртожитку для малосімейних на момент відчуження становила 19 848,00 (дев’ятнадцять тисяч вісімсот сорок вісім грн. 00 коп.) гривень.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦК УРСР 1963р. договір дарування на суму понад 500 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений. Форма Договору дарування від 26.04.2001р., укладеного між АТЗТ "Рівнебуд" та ДП "Рівнебуджитло", не відповідає встановленій законом, оскільки вчинена у простій письмовій без нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.1 ст. 47 ЦК УРСР 1963р. нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Частиною першою статті 48 ЦК УРСР 1963р. встановлено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Відповідач , ДП "Рівнебуджитло", в судове засідання подав відзив, в якому позовні вимоги АТЗТ "Рівнебуд" не визнав, посилаючись на ч.3 ст.244 ЦК УРСР 1963 року, в якій передбачено, що до договорів дарування нерухомого майна, застосовуються правила ст.227 цього Кодексу. Статтею 227 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що договір  купівлі-продажу  жилого   будинку    повинен    бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне  недійсність  договору.   

В судовому засіданні 06 червня 2006 року оголошувалась перерва до 17год.00хв. для постановлення повного тексту судового рішення.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачу в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Судом встановлено, що право власності на гуртожиток для малосімейних, який знаходиться за адресою: вул. Княгині Ольги,4а, м. Рівне, виникло в Позивача в ході приватизації майнового комплексу державної виробничо –будівельної фірми "Рівнебуд", що здійснювалася згідно Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в редакції, що діяла в період з 06.03.1993р. по 26.01.1994р.

            Згідно Переліку об'єктів, що підлягають приватизації, затвердженого Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області № 503 від 30.11.1993 року, до складу майна Державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд", що підлягає приватизації шляхом викупу, ввійшов весь цілісний майновий комплекс ДВБФ "Рівнебуд".

Пунктом 7.4. Плану приватизації державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" визначено, що до об'єктів житлово-соціальної сфери, що підлягають викупу товариством покупців фірми "Рівнебуд" належить, зокрема, гуртожиток для малосімейних по вул. Княгині Ольги, 4а у м. Рівне.

На підставі укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та товариством покупців державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" Договору купівлі - продажу державного майна від 30 листопада 1993 року, посвідченого державним нотаріусом 1 Рівненської державної  нотаріальної контори Олинець Т.І. за реєстровим № 3-7900, товариство покупців державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" придбало державне майно – цілісний майновий комплекс державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд". Згідно пункту 1.2. Договору, право власності у покупця на об'єкт продажу виникло з моменту укладення Договору купівлі-продажу державного майна. Об'єкт продажу передано продавцем покупцю на підставі Акту передачі державного майна товариству покупців державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд". Право власності товариства покупців державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" на цілісний майновий комплекс державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" підтверджується Свідоцтвом про власність № 50 від 18 січня 1994 року.

Згідно договору купівлі-продажу, вартість об'єкту продажу становить 2096398600 купоно-карбованців (пункт 1.3. Договору), з яких покупець сплачує продавцю 1065750000  купоно-карбованців (пункт 1.4. Договору), а майно на решту суми 1022719500 купоно-карбованців (оздоровчий табір в с. Олександрія) передається покупцю безоплатно (абз. 2 пункту 1.4. Договору), в порядку статті 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств". Вказаний порядок розрахунків за об'єкт приватизації та визначені суми оплатного та безоплатного майна, що підлягає викупу і передачі товариству покупців фірми "Рівнебуд", не суперечать Плану приватизації державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" (пункт 4.1 Плану приватизації), Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

Фактично, товариством покупців державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" сплачено 1065750000 купоно-карбованців, що підтверджується приватизаційним платіжним дорученням № 55 від 29.12.1993р., приватизаційним платіжним дорученням-ордером № 55\1 від 22.12.1993р., приватизаційним платіжним дорученням-ордером № 56\1 від 232.12.1993р., приватизаційним платіжним дорученням-ордером № 60\1 від 29.12.1993р. Це дає підстави вважати, що вартість цілісного майнового комплексу державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" була повністю сплачена товариством покупців державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд".

Судом встановлено, що виходячи із змісту правовстановлюючих документів товариства покупців   державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" на цілісний майновий комплекс державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" - договору купівлі - продажу державного майна від 30 листопада 1993 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та товариством покупців державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд", посвідченого державним нотаріусом 1 Рівненської державної  нотаріальної контори Олинець Т.І. та реєстровим за № 3-7900,  Акту передачі державного майна товариству покупців державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд", Свідоцтва про власність № 50 від 18 січня 1994 року та фактичним обставинам оплати  товариством покупців державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" повної вартості цілісного майнового комплексу державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд", товариство покупців державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" набуло у колективну власність весь цілісний майновий комплекс державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд", в тому числі гуртожиток для малосімейних по вул. Княгині Ольги,4а, м. Рівне.

В подальшому, закрите акціонерне товариство "Рівнебуд" стало правонаступником   товариства покупців державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" в частині приватизованого цілісного майнового комплексу державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд", в тому числі АТЗТ  "Рівнебуд" стало власником об'єктів житлово-соціальної сфери, зокрема гуртожитку для малосімейних по вул. Княгині Ольги,4а, м. Рівне.

Спеціальним законодавством, яке регулює приватизацію державного житлового фонду, є Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до частини 9 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державнїадміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

Зазначена норма не носить імперативного характеру, тобто не є обов’язковою.

Отже упродовж 1993-1995 років не існувало нормативних актів, згідно з якими встановлювався обов’язок та порядок (процедура) передачі житла до комунльної власності.

Враховуючі відсутність чітких актів законодавства щодо обов’язкової передачі гуртожитків, інших об'єктів житлово-соціальної сфери, що належали державним підприємствам, у комунальну власність, керуючись роз’ясненнями Міністерства юстиції України від 20.03.1998р. №11-8-1122, Міністерства економіки України від 17.03.1998р. №23-23/378 та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.03.1998р. №5-79, органи приватизації включали вартість гуртожитків (коридорного типу, тобто такі, на які не видавались ордери міських або районних адміністрацій на постійне проживання і вони не могли бути приватизовані) до вартості цілісних майнових комплексів підприємств, що підлягали приватизації.

Враховуючі викладене, з огляду на вищезазначені роз’яснення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області правомірно було включено вартість спірного гуртожитку до акту оцінки цілісного майнового комплексу державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд".

26 квітня 2001р. між АТЗТ "Рівнебуд" та ДП "Рівнебуджитло" укладено Договір дарування. Відповідно до п.1 предметом даного Договору дарування є частина гуртожитку для малосімейних, який знаходиться за адресою: вул. Княгині Ольги,4а, м. Рівне, загальною площею 249,4 кв.м., що становить 61/100 зазначеного гуртожитку.

Частиною 3 ст.244 ЦК УРСР 1963р. передбачено, що до договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила 227 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 227 нотаріальне посвідчення договору відчуження нерухомого майна застосовується лише у випадку, коли однією із сторін договору є громадянин. Оскільки Договір дарування від 26.04.2001р. укладений між двома юридичними особами –АТЗТ "Рівнебуд"  та ДП "Рівнебуджитло", нотаріальна форма договору –необов’язкова. За таких обставин він не може бути визнаний дійсним на підставі  ч.  1  ст.  47, ч.1 ст. 48  Цивільного кодексу  УРСР ( 1540-06 ),  оскільки дія зазначених правових норм поширюється  лише  на  правовідносини,  що  випливають   з   угод, обов'язковість нотаріальної форми яких встановлена законом.

Таким чином, підстави   для   застосування   до   спірних правовідносин положень  ч.  1  ст.  47, 48  Цивільного  кодексу  УРСР ( 1540-06 ), який був чинним на момент укладення договору, відсутні.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі, не згідна із рішенням суду має право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49,  811, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову акціонерного товариства закритого типу "Рівнебуд" до дочірнього підприємства АТЗТ "Рівнебуд" –Рівнебуджитло" про визнання недійсним Договору дарування від 26.04.2001р. відмовити повністю.

 Суддя                                              Юрчук М.І.

Повний текст рішення суддею підписано "06" червня 2006 р.