Справа № 22 -ц -74 Головуючий у 1-й інстанції Шелєхова А.В.
Категорія 16 Суддя-доповідач Ільченко О.Ю.
РІШЕННЯ
іменем України
23 січня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
Головуючого - Смирнової'Т.В.,
суддів - Ільченко О.Ю., Данильченко Л.О.,
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,
та осіб, які беруть участь у справі - представника позивача та відповідачів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та комунального підприємства «Міськводоканал»
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 листопада 2006 року
у цивільній справі за позовом комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2
про стягнення суми заборгованості за комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково і стягнуто на користь КП «Міськводоканал» з ОСОБА_2 104 грн. 51 коп. заборгованості з водопостачання та водовідведення за період з 01.05.2000 року по 01.12.2002 рік . Стягнуто з нього та ОСОБА_1 - 684 грн. 90 коп., в солідарному порядку, заборгованість за період з 01.12.2002 року по 01.11.2006 року.
Вирішено питання стягнення судових витрат на користь держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду просить його скасувати в частині стягнення з неї суми боргу .
При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема зазначає, що судом не врахований факт непроживання в квартирі та що судом безпідставно не застосовано позовну давність, оскільки поважних причин пропуску строку позивачем не надано.
КП «Міськводоканал» також посилається на неповне з'ясування обставин справи, а саме, що не було підстав для звільнення відповідачки від сплати за послуги за період серпень 2000 р. - грудень 2002 р.
Обидва апелянта просили постановити нове рішення та задовольнити їх вимоги.
2
При вирішенні наявного спору суд 1 інстанції виходив з тих обставин, що відповідачі є користувачами послуг позивача, а тому поклав обов'язок по сплаті боргу в період з 22.08.2000 року по 18.11.2002 року на відповідача ОСОБА_2, так як відповідачка в цей проміжок часу не проживала в спірній квартирі, а сплату боргу в сумі 684 грн. - на обох відповідачів, які є власниками квартири і споживачами наданих послуг.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, апеляційну скаргу КП «Міськводоканал» частково задовольнити , а рішення суду частково змінити в частині стягнення судових витрат.
Суд повно та всебічно з'ясував обставини , а саме, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх син зареєстровані за адресою : АДРЕСА_1, користуються наданими послугами позивача, а тому повинні проводити їх оплату.
Разом з тим, було встановлено, що відповідачка з сином в проміжок часу з 22.08.2000 року по 18.11.2002 рік не проживала в спірній квартирі, а була вселена за рішенням суду ввід 27.05.2002 року лише 18.11.2002 року. ( а.с. 56).
Відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
За таких обставин, колегія суддів не може взяти до уваги доводи КП «Міськводокал» щодо факту користування послугами відповідачкою з сином в період з 22.08.2000 року по 18.11.2002 рік.
Колегія суддів не може взяти до уваги до уваги і доводи ОСОБА_1, що вона з сином не проживає в спірній квартирі по даний час і це є підставою для не стягнення з неї боргу, оскільки вона про це не попереджала позивача письмовими та не вказувала фактичне місце проживання, за яким вона буде сплачувати за комунальні послуги з водопостачання та водовідведення.
Одночас із її пояснень вбачається, що вона проживає на території міста і користується послугами позивача.
Не є слушними доводи ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно не застосував строк позовної давності, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідачем періодично сплачувались суми боргу в 2001 , 2003 - 2004 , 2006 роках, тобто відповідач визнавав борг перед позивачем, що свідчить про те, що має місце перебіг строку позовної давності. ( а.с. 37) і в своїх висновках суд обговорив питання щодо строку давності.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення судових витрат судом не було враховано, що позивачем при подачі позовної заяви було сплачено витрати за інформаційно- технічне забезпечення в розмірі ЗО грн. ( а.с. 2) , тобто ця сума
3
повинна бути повернута позивачу, а не стягнута на користь держави, тому рішення в цій частині підлягає зміні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. З , 309 ч. 1 п.1, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а апеляційну скаргу комунального підприємства «Міськводоканал» частково задовольнити.
Змінити рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 листопада 2006 року в частині стягнення витрат за інформаційно - технічне забезпечення та стягнути 30 грн. за ІТЗ на користь КП « Міськводоканал» , а не на користь держави.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.