Справа №22-ц-112 2007 p. Головуючий у 1-й інстанції Шелєхова О.В.
Категорія 40 Суддя-доповідач Батюк А.В.
УХВАЛА іменем України
24 січня 2007 року м. Суми
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Шевченка В.А.,
суддів - Батюка А.В., Лузан Л.В.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
та осіб, які беруть участь у справі - представника ЗАТ "ЦУМ" - Зайцева В.М., представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства "Центральний універмаг"
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 грудня 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Центральний універмаг", третя особа: голова правління закритого акціонерного товариства "Центральний універмаг" ОСОБА_2, про визнання незаконним наказів про застосування дисциплінарних стягнень, про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
встановила:
В апеляційній скарзі ЗАТ «ЦУМ», посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
При цьому вказувало, що відповідно до п. З ст. 40 КЗпП України власник має право розірвати трудовий договір у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на останнього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Крім того, зазначало, що для працівників з ненормованим робочим днем, час знаходження на роботі понад встановлену тривалість, є робочим. Було звернуто увагу, що судом не вірно встановлено розмір заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконними та скасовано накази НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі у ЗАТ «ЦУМ» на посаді головного бухгалтера з 18 липня 2006 року.
2
Постановлено стягнути із ЗАТ «ЦУМ» на користь ОСОБА_1 9995 грн. 58 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 300 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
До апеляційної скарги приєднався і представник третьої особи ОСОБА_2-ОСОБА_3
Постановлено стягнути із ЗАТ «ЦУМ» на користь держави 116 грн. 95 коп. судового збору.
Постановлено стягнути із ЗАТ «ЦУМ» на користь ТУ ДСА у Сумській області 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 2968 грн. 72 коп.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, з 16 листопада 1994 року ОСОБА_1 працювала у ЗАТ «ЦУМ» на посаді заступника головного бухгалтера, а з 2 лютого 2004 року - головним бухгалтером (а. с. 11).
Наказом НОМЕР_1 за порушення вимог ст. 139 КЗпП України та посадової інструкції п. 2.4. обов'язки головного бухгалтера ЗАТ «ЦУМ» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 147 КЗпП України позивачці було оголошено догану, з яким останню було ознайомлено 12 липня 2006 року (а. с. 12).
Згідно п. 2.4 посадової інструкції головного бухгалтера, затвердженої головою правління ЗАТ «ЦУМ», головний бухгалтер зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням порядку оформлення первісних і бухгалтерських документів, розрахунків і платіжних зобов'язань, витрачанням фонду оплати праці, встановленням посадових окладів, за проведенням інвентаризації основних засобів, немайнових активів, товарно-матеріальних цінностей, засобів, документів, розрахунків, перевірок організації бухгалтерського обліку і звітності, документальних ревізій у підрозділах підприємства.
Зі змісту наказу НОМЕР_1 не вбачається, яке саме порушення трудової дисципліни і коли скоїла позивачка та які наступили наслідки.
Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про незаконність вказаного вище наказу.
Наказом НОМЕР_2 в зв'язку з відсутністю 23 червня 2006 року з 8 год. 30 хв. до 9 год. 15 хв. на робочому місці без поважних причин головного бухгалтера ОСОБА_1, що призвело до порушення трудової дисципліни, а також на підставі ст. 139 КЗпП України та Правил внутрішнього трудового розпорядку позивачці було оголошено догану, з яким останню було ознайомлено 14 липня 2006 року (а. с. 13).
Як вбачається з адміністративного матеріалу НОМЕР_4 о 23 год. 15 хв. ОСОБА_1 знаходилась біля ЗАТ «ЦУМ» у стані алкогольного сп'яніння, висловлювалась брутальною лайкою, на зауваження працівників не реагувала (а. с. 1). У зв'язку із вказаними обставинами її було доставлено в чергову частину Зарічного ВМ СМВ (а. с. 9). Звільнено її було 23 червня 2006 року о 9 год. 20 хв. (а. с. 10) і після цього вона з'явилася на роботі.
Відповідно до ч. З ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставин, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
3
Виходячи з викладеного вище, суд прийшов до обгрунтованого висновку про поважність причин у запізненні позивачки на роботу 23 червня 2006 року.
Наказом НОМЕР_3 враховуючи раніше застосовані заходи дисциплінарного стягнення та у зв'язку з появою ОСОБА_1 22 червня 2006 року на роботі в нетверезому стані, що призвело до систематичного невиконання робітником трудових обов'язків покладеним на неї трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку позивачку звільнено із займаної посади на підставі п. З ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 14).
Відповідно до п. 1 "Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці" затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року №7 ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною).
Згідно з п. 4 вказаних вище Рекомендацій на працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв'язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.
Виходячи з викладеного вище, посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 виконувала свої трудові обов'язки поза робочим часом є безпідставними.
Не можна погодитись, що знаходження позивачки близько 23 -ї години на території З AT "ЦУМ" є виконанням трудових обов'язків та знаходженням на робочому місці.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що також не заперечують сторони, що позивачка не знаходилась на робочому місці, не виконувала своїх посадових обов'язків, а лише намагалася потрапити до свого кабінету в приміщенні З AT "ЦУМ".
Відповідно до абз. 1 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року №9 за передбаченими п. З ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та про скасування наказів про пригнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Не можна погодитись з доводами апелянта, що судом не вірно був нарахований середній заробіток за час вимушеного прогулу.
З матеріалів справи вбачається, що судом було стягнуто на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи з довідки наданої відповідачем (а. с. 122) та з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, з дотриманням Порядку обчислення середньої заробітної плати.
Надана представником апелянта в засіданні апеляційного суду довідка про інший заробіток у ОСОБА_1 за травень 2006 року не може бути підставою для перерахунку розміру суми, що підлягає до виплати.
4
Представником відповідача не надано належних доказів всупереч ст. ст. 59, 60 ЦПК України про розмір заробітної плати у ОСОБА_1 за травень 2006 року, не було надано її складових часток, які б спростовували довідку, яка є в справі (а. с. 122).
Стягнутий місцевим судом розмір середнього заробітку на користь позивачки не був спростований апелянтом.
За таких обставин рішення суду узгоджується з доказами наявними у справі.
Інші доводи скарги були досліджені судом, їм дана належна оцінка і ці доводи висновків суду також не спростовують і не містять даних, які б давали підстави вважати, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Перевіривши рішення в межах доводів скарги, колегія вважає його законним і обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 303, 307,. 310, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Центральний універмаг" відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 грудня 2006 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.