Справа №22   А   800/2006                        Головуючий у 1 інстанції КорнієцьМ.І.

Категорія 26                                                      Доповідач у 2 інстанції  Заріцька А.О.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 грудня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Назарчука РА.,

суддів                Приходька К.П., Заріцької А.О.,

при секретарі       Шешко О.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини А - 2215 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А - 2215 про стягнення недоплаченого грошового забезпечення, -

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої вимоги обгрунтував тим, що він проходив дійсну військову службу у військовій частині А 2215. У відповідності до Указу Президента України № 389 від 5 травня 2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» п. 1 встановлена щомісячна надбавка за безперервну військову службу у Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення.

Оскільки відповідач не провів йому перерахунку розміру надбавки за безперервну військову службу, то він звернувся з даним позовом і просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок недоплаченого грошового забезпечення у повному обсязі з 1 травня 2003 року по 1 листопада 2004 року. Вказував, що на момент введення надбавки його вислуга років у календарному обчисленні складала 27років 2 місяці.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2006 року позов задоволений.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу. Посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову і винести нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А 2215, на момент введення в дію Указу Президента України від 5 травня 2003 року № 389. Відповідно до витягу з особової справи про проходження військової служби безперервна вислуга позивача складає 27 років 2 місяці (тобто понад 25 років) і йому нараховувалась та виплачувалась надбавка за безперервну службу у заниженому розмірі, а ніж вона визначена Указом Президента України від 5 травня 2003 року № 389, тому суд першої інстанції вважав це порушенням конституційних прав позивача по справі і з цих підстав задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції повинна бути скасована виходячи з наступних обставин.

Відповідно до вимог ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно п.1 Указу Президента України „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" N 389/2003 від 05 травня 2003 року надано Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.

Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України.

Пунктом 2 цього ж Указу передбачено - виплату надбавок здійснювати з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України.

Наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року №149 відповідно до п. 1 Указ Президента України від 5 травня 2003 року № 389, затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України.

Даною інструкцією не змінений граничний розмір надбавок за вислугу років, а лише визначений порядок її призначення.

З матеріалів справи вбачається, що виплата надбавок за безперервну службу проводилась ОСОБА_1 відповідачем обгрунтовано, згідно наказу Міністра оборони України від 26 травня 2003 року №149, оскільки саме Міністру оборони України згідно п.1 Указу Президента України від 5 травня 2003 року № 389 надано право встановлювати розміри вказаних надбавок за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

Матеріали справи не містять доказів про неправомірність відповідача, який діяв відповідно до вказівок, що містяться у наведених вище нормативних документах та обов'язкових для його виконання наказах і розпорядженнях вищестоящого командування.

Оскільки суд першої інстанції невірно застосував норму матеріального права і з цих підстав помилково ухвалив постанову, якою задовольнив необгрунтовані позовні вимоги, тому зазначена постанова суду першої інстанції повинна бути скасована та ухвалена нова постанова, про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України п. 1, п. 2. Указу Президента України № 389 від 5 травня 2003року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», наказу Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 149 «Про затвердження інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України », колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу військової частини А 2215 задовольнити.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2006 року скасувати.

Прийняти нову постанову: в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини А - 2215 про стягнення недоплаченого грошового забезпечення відмовити.

Постанова протягом одного місяця відповідно до ч.З ст.186 КАС України з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

₃