Справа №22-ц-100 2007 p. Головуючий у 1 інстанції - Семенюк І.М.
Категорія 39 Суддя-доповідач - Батюк А.В.
УХВАЛА
іменем України
24 січня 2007 року м. Суми
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Шевченка В.А.,
суддів - Батюка А.В., Лузан Л.В.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника ВАТ "Конотопський арматурний завод" - Мирон О.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 листопада 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод", треті особи: управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі, управління праці та соціального захисту населення, про встановлення факту роботи у важких і шкідливих умовах праці,
встановила:
В апеляційній скарзі управління ПФУ в м. Конотопі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
При цьому вказувало, що робота позивача на посаді машиніста двигунів внутрішнього згорання підтверджується відповідними заявами, наказами, записами у трудовій книжці.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт роботи ОСОБА_1 в якості машиніста компресорних установок, зайнятого під час роботи з шкідливими речовинами не нижче 3 класу небезпеки ВАТ "Конотопський арматурний завод" у період з 1 січня 1974 року по 31 грудня 1990 року та з 1 січня 1993 року по 13 травня 1996 року.
У задоволенні позовних вимог щодо роботи в якості машиніста компресорних установок, зайнятого під час роботи з шкідливими речовинами не нижче 3 класу небезпеки ВАТ "Конотопський арматурний завод" у період з 1 січня 1991 року по 31 грудня 1992 року відмовлено.
2
Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, з 10 жовтня 1973 року по 13 травня 1996 року ОСОБА_1 працював у ВАТ "Конотопський арматурний завод" на різних посадах, а саме:
з 10 жовтня 1973 року - вантажником (наказ НОМЕР_1);
з 1 вересня 1974 року - машиністом компресорних установок по 3 розряду (наказ НОМЕР_2);
з 1 квітня 1985 року - машиністом двигунів внутрішнього згорання (наказ НОМЕР_3).
Наказом НОМЕР_4 відповідно до протоколу НОМЕР_5 засідання комісії про невідповідність запису в трудовій книжці ОСОБА_1 атестації робочого місця внесено зміни в трудову книжку позивача, а саме:
· у записі НОМЕР_6, запис в графі 3 викласти в слідуючій редакції: "Переведений у тому ж цеху машиністом компресорних установок при роботі з шкідливими речовинами не нижче 3 класу небезпеки по 4 розряду";
· у записі за НОМЕР_7 запис в графі 3 викласти в слідуючій редакції: "Переведений у тому ж цеху машиністом компресорних установок при роботі з шкідливими речовинами не нижче
3 класу небезпеки по 5 розряду";
- у записі НОМЕР_8 запис у графі 3 викласти в слідуючій
редакції: "У зв'язку з реорганізацією цеху №3, переведений у цех №2 машиністом
компресорних установок при роботі з шкідливими речовинами не нижче 3 класу небезпеки по 5 розряду".
Наказом НОМЕР_10 у зв'язку з неповним внесенням змін до трудової книжки ОСОБА_1 внесено зміни у наказ НОМЕР_9 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1" назву професії "машиніст двигунів внутрішнього згорання", замінено на "машиніст компресорних установок при роботі з шкідливими речовинами не нижче 3 класу небезпеки".
Відповідно до п. 2.5 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях" №201 від 31 березня 1987 року затвердженої постановю Держкомпраці у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей у роботі, переведенні на іншу постійну роботу, про нагороди та заохочення та інше, виправлення здійснюються адмінстрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис.
Виходячи з вище викладеного, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 працював на ВАТ "Конотопський арматурний завод" на посаді машиніста компресорних установок.
Не можна погодитися з доводами апелянта про порушення судом п. 20 "Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", оскільки у позивача є трудова книжка, у якій зроблено виправлення про роботу у відповідності до чинного законодавства.
Посилання апелянта на висновок головного експерта з умов праці Сумської обласної державної адміністрації також не спростовують висновків суду, оскільки судом було встановлено факт роботи позивача на посаді машиніста компресорних установок, а не тотожність вказаної посади з посадою машиніста двигунів внутрішнього згорання.
3
Всупереч ст. 60 ЦПК України апелянт не довів тих обставини, на які він посилався, як на підставу своїх заперечень.
Виходячи з викладеного вище, при розгляді даної справи місцевий суд належним чином з'ясував та перевірив доводи кожної сторони, обґрунтував висновки викладені в рішенні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду узгоджується з доказами наявними у справі і відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія судців
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі відхилити, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 листопада 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.