УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2007 року Апеляційний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Бех М.О., суддів - Романець Л.А., Орла А.І.,
участю прокурора - Чупринської Є.М.,
засудженої - ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями старшого
помічника прокурора м. Ірпеня та засудженої ОСОБА_1 на вирок Ірпінського міського
суду Київської області від 07.08.2006 року, яким:
Сердюк Тетяна Олександрівна, 05.05.1957 р.н., жителька АДРЕСА_1, громадянка України із вищою освітою, раніше не судима, засуджена за ч.2 ст.121 КК України на 7 років позбавлення волі.
На підставі ст. 96 КК України до засудженої ОСОБА_1 застосоване примусове
лікування від алкоголізму.
За вироком ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за умисне, на ґрунті особистих неприязнених відносин, нанесення 06.02.2006 року в будинку АДРЕСА_1, табуреткою своєму співмешканцю ОСОБА_2, який знаходився у лежачому положенні, 1 удару в ліву частину голови, 1 удару в ліву підщелепну область,1 удару в ліву передньобокову поверхню живота та багаточисельні удари руками та ногами в різні частини тіла, чим потерпілому були заподіяні багаточисельні тілесні ушкодження, в тому числі і відкрита черепно-мозкова травма з раною волосяної частини голови, уламковий перелом скроневої кістки, ушкодження оболонок і речовини головного мозку, що призвело до його смерті.
В апеляції старшого помічника прокурора м.Ірпеня ставиться питання про зміну вироку щодо ОСОБА_1 та виключення з резолютивної частини вироку посилання про застосування щодо ОСОБА_1 примусового лікування від алкоголізму, оскільки застосування такого лікування щодо хворих на алкоголізм не відповідає вимогам закону.
В апеляції та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_1 просить скасувати вирок Ірпінського міського суду Київської області від 07.08.2006 p., щодо неї, та направити справу на новий судовий розгляд в ході якого перекваліфікувати її дії з ч.2 чт.121 на ст.124 КК України і врахувати пом"якшуючі обставини при призначенні покарання.
Як вказує засуджена ОСОБА_1, ні досудовим слідством, ні судом не добуто доказів, які б беззаперечно підтверджували б наявність у неї умислу на заподіяння ОСОБА_2 саме тяжких тілесних ушкоджень, які потягнули смерть потерпілого, оскільки вона захищалася від ОСОБА_2, який її душив і нанела тільки удин удар табуреткою по голові, а про походження інших тілесних ушкоджень ій не відомо; піддає сумніву апелянтка і твердженням слідства про одномоментне отримання тілесних ушкоджень потерпілим, оскільки це не відповідає висновкам експерта № 46/63д від 19.04.2006 р. за яким відкрита черепно-мозкова травма утворилась в термін 24-48 годин до настання смерті, а рана і синець лівої підщелепної області з крововиливами... та перелом під'язикової кістки - близько 0,5-1 години до настання смерті; інші виявлені на трупі ушкодження могли утворитися протягом 1-2 доби до настання смерті. Також цей апелянт зазначає, що з висновку експерта № 147-к вбачається, що синець в лівій підщелепній ділянці міг виникнути при падінні потерпілого і ударі цією ділянкою об трубу, батарею опалення чи виступаючу частину шафи, а з висновку експерта № 20/63 численні синці і садна на тілі потерпілого могли утворитися під час падіння з ударами об площину та виступаючі предмети, а садна зовнішньої поверхні могли виникнути в процесі боротьби або самозахисту.
Справа № 11-36 Головуючий в суді 1-І інстанції Кафтанов В.В.
Категорія - cm. 121 КК Доповідач - Бех М.О.
Також засуджена ОСОБА_1 зазначає, що зібрані в ході слідства характеристики її особи не є об"єктивними, так як вона неконфліктна людина і ніколи не зловживала спиртними напоями.
Заслухавши суть вироку, повідомлення ким і в якому обсязі він оскаржується, з'ясувавши думку засудженої ОСОБА_1, яка в поясненнях, дебатах та останньому слові, підтримуючи апеляцію та доповнення до неї, просила направити справу на новий судовий розгляд для перекваліфікації її дій на статтю, яка передбачає відповідальність за перевищення меж необхідної оборони та пом"якшити покарання, заслухавши прокурора, яка підтримала апеляцію старшого помічника Ірпінського міського прокурора, а апеляцію засудженої ОСОБА_1 вважає безпідставною, вирок щодо її засудження за умисні тяжкі тілесні ушкодження гр.ОСОБА_2, що спричинило його смерть - законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій та доповнення до них, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції засудженої ОСОБА_1 та необхідності задоволення апеляції старшого помічника прокурора м.Ірпеня.
Винність гр.ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який вона засуджена, підтверджується сукупністю доказів, зібраних та перевірених судом в ході судового слідства.
Так, зокрема, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що вночі 5 лютого2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які були в стані алкогольного сп"яніння, відбулася бійка, про що свідчили тілесні ушкодження на обличчі у ОСОБА_2 та перекинуті речі в будинку, де вони проживали; свідок ОСОБА_5 вказав, що 06.02.2006 року він бачив садна та крововиливи на скроні та на обличчі ОСОБА_2 і той скаржився на головну біль; в ході огляду квартири АДРЕСА_1 07.02.2006 р. був виявлений труп гр.ОСОБА_2 з тілесними ушкодженнями; згідно висновків судово-медичних експертиз № 20/63 від 29.03.2006 p., № 46/63 від 27.04.2006 р. побиття ОСОБА_2 мало місце неодноразово, останній раз за півгодини-годину до смерті, яка настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з раною волосяної частини голови, уламкового перелому скроневої кістки, ушкодження оболонок і речовини головного мозку; за висновком медико-криміналістичної експертизи № 47-мк від 20.03.2006 р. заподіяння тілесних ушкоджень, виявлених на голові ОСОБА_2, від ударів ніжок наданої на експертизу табуретки не виключається.
Сама ОСОБА_1 вказує, що вночі 5 лютого 2006 року її співмешканець ОСОБА_2 душив її руками, а вона вирвавшись нанесла йому один удар табуреткою в ліву частину голови, після чого вони полягали спати і більше ніякого насильства до потерпілого вона не застосовувала, при цьому ОСОБА_1, в показах, які вона давала в ході досудового слідства, посилалась на те що вона не пам'ятає багатьох подій, які відбувалися протягом 5-6 лютого 2006 p., зокрема, відвідування їхнього помешкання братом ОСОБА_2 -ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_1 - ОСОБА_4 тощо.
Таким чином, враховуючи всі докази, на підставі яких приймалося рішення, колегія суддів вважає, що висновок суду 1-ї інстанції про винність ОСОБА_1 в умисному заподіянні гр.ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого є обгрунтованим, а кваліфікація її дій за ч.2 ст.121 КК України - вірною.
На переконання колегії суддів обране судом покарання ОСОБА_1 у виді 7-ми років позбавлення волі, з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винної та встановленої судом обставини, яка обтяжує покарання, відповідає меті і загальним засадам призначення покарання.
Мотиви обрання саме такого покарання наведені судом у вироку.
Виходячи з вищенаведеного, твердження засудженої про відсутність доказів, які б підтверджували наявність у неї умислу на заподіяння ОСОБА_2 саме тяжких тілесних ушкоджень, які потягнули смерть потерпілого; про перебування її в стані необхідної
оборони при заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень; про нанесення нею тільки одного удару табуреткою ОСОБА_2 - не відповідає встановленим судом обставинам справи і спростовується сукупністю доказів, зокрема, висновками судово-медичних експертиз № 20/63 від 29.03.2006 p., № 46/63 від 27.04.2006 р. про те, що побиття ОСОБА_2 мало місце неодноразово, останній раз за півгодини-годину до смерті, висновком судово-імунологічної експертизи №107 від 26.05.2006 p., згідно якої кров, яка могла походити від потерпілого ОСОБА_2, виявлена в зіскобах, зроблених з різних приміщень квартири, де був виявлений труп потерпілого - підлоги веранди-кухні та стіни кімнати №2 .
Також суперечить висновку експерта № 147-мк від 25.04.2006 р. твердження апелянтки про те, що синець, виявлений на трупі ОСОБА_2, в лівій підщелепній ділянці міг виникнути при падінні потерпілого і ударі цією ділянкою об трубу, батарею опалення чи виступаючу частину шафи, а посилання засудженої на висновок експерта № 20/63 від 29.03.2006 р. в тій частині, що частина численних синців і саден на тілі потерпілого могли утворитися під час падіння з ударами об площину та виступаючі предмети, а садна зовнішньої поверхні могли виникнути в процесі боротьби або самозахисту не спростовує встановлених судом обставин вчинення злочину.
Не є переконливим, оскільки суперечить зібраним доказам, заперечення засудженою ОСОБА_1 тієї обставини, що вона є особою, яка зловживає алкогольними напоями, скоїла злочин в стані алкогольного сп"яніння, зокрема, ці заперечення спростовуються висновком комплексної амбулаторної психолого-психіатричної експертизи № 450 від 12.05.2006 p., згідно якої ОСОБА_1 страждає на хронічний алкоголізм та показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які вказують на перебування ОСОБА_1 протягом 05-07 лютого 2006 р. в стані алкогольного сп"яніння. Твердження цієї засудженої про неврахування судом її позитивної характеристики, не грунтується на матеріалах справи, так як з вироку вбачається, що судом враховані характеристики з місця проживання та з роботи винної.
Разом з тим приймаючи рішення про примусове лікування ОСОБА_1 від алкоголізму суд не вірно застосував ст.96 КК України та взяв до уваги, що алкоголізм не є хворобою, що становить небезпеку для здоров"я інших осіб, в зв'язку з цим посилання про примусове лікування засудженої ОСОБА_1 від алкоголізму підлягає виключенню з резолютивної частини вироку.
З врахуванням вищенаведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, апеляцію старшого помічника прокурора м. Ірпеня задовольнити.
Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 07.08.2006 p., щодо ОСОБА_1 змінити.
Виключити з резолютивної частини цього вироку посилання застосування щодо ОСОБА_1 примусового лікування від алкоголізму в місцях відбування покарання.
В решті вирок залишити без змін.