Справа № 22Ц-3009/2006 Головуючий в 1 інстанції Свінціцька О.П.
Категорія 05 Доповідач в 2 інстанції Заріцька А.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляцій-ного суду Київської області у складі:
головуючого Назарчука Р.А.,
суддів: Заріцької А.О., Приходька К.П.,
при секретарі Шешко О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про поділ жилого будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що на публічних торгах, які проводились у грудні 2003 року, набув право на 1/2 частку у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_1. Інша 1/2 частка у праві власності на цей будинок належала ОСОБА_1.
З нею та проживаючим разом з нею її чоловіком ОСОБА_3 позивач порозуміння не знайшов, посилаючись на дозволи СЕС Васильківського району, Васильківської філії по експлуатації газового господарства, місцевого відділу містобудування, 9-го ЗДПО м. Василькова та рішення виконкому Васильківської міської ради, просив суд поділити будинок. Визначити порядок користування закріпленою за ним земельною ділянкою.
Після ознайомлення з висновком судово-будівельної експертизи ОСОБА_2 у судовому засіданні свої вимоги уточнив, просив провести поділ спірного будинку та встановити порядок користування за варіантом №1.
Справа судами срозглядалася неодноразово.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 20 липня 2006 року заявлений позов задоволено частково.
У власність ОСОБА_2 виділене приміщення III площею 48,4 кв.м. цокольного поверху, жилі кімнати 1-3 площею 23,3 кв.м., 1-4 площею 11,6 кв.м. та 1-5 площею 11,6 кв.м. першого поверху, 1/2 частину піддахового приміщення, 1/2 частину огорожі та присадибні ворота, вартість яких з урахуванням земельного компоненту становила 93095 гривень 50 копійок, що становить 40/100 будинковолодіння АДРЕСА_1.
У власність ОСОБА_1 виділені приміщення І площею 13,7 кв.м. та приміщення II площею 54,1 кв.м. цокольного поверху, приміщення IV площею 16,5 кв.м., коридор 1-1 площею 22,3 кв.м., кухню 1-2 площею 13,8 кв.м., жилу кімнату 1-6 площею 9,0 кв.м., ванну 1-7 площею 4,7 кв.м. першого поверху, 1/2 частину піддахового приміщення, погріб, 1/2 частину огорожі, хвіртку та колодязь, вартість яких з урахуванням земельного компоненту становила 142012 гривень 50 копійок, що становить 60/100 будинковолодіння АДРЕСА_1.
Зобов'язано ОСОБА_2 облаштувати вхід у будинок, сходи на перший поверх, встановити 3 дверних блоки, влаштувати приміщення кухні та провести розподіл горища на рівні розділу приміщень на першому поверсі.
Зобов'язано ОСОБА_1 в коридорі 1-1 першого поверху облаштувати перегородку з дверима для влаштування другої кімнати.
Встановлений порядок користування закріпленою за будинком земельною ділянкою: у користування ОСОБА_2 виділена 1/2 її частина площею 297 кв.м. у межах від точки А, розташованої на межі ділянки по вул. Корчагіна на відстані 15,15 метрів від лівої межі перпендикулярно межі 4,1 метри у точку Б, від якої паралельно стіні будинку 1,75 метра у точку В. Від точки В 1 метр у точку Г, розташовану на стіні будинку на відстані 6,2 метри від лівого рогу, від точки Г по лінії розподілу будинку у точку Д, розташовану на тильній стіні будинку на відстані 6,2 метри від лівого рогу, від точки Д у точку Ж, яка розташовувалась на тильній межі ділянки та поділяла її на відрізки 16,55 метрів ліворуч та 16,45 мет-рів праворуч, від точки Ж паралельно стіні будинку 16,55 метрів у бік земельної ділянки ОСОБА_4.
ОСОБА_1. виділена інша 1/2 частина земельної ділянки площею 297 кв.м. у межах від точки А, розташованої на межі ділянки по вул. Корчагіна на відстані 17,85 метрів від правої межі перпендикулярно межі 4,1 метри у точку Б, від якої паралельно стіні будинку 1,75 метра у точку В. Від точки В 1 метр у точку Г, розташовану на стіні будинку на відстані 6,2 метри від лівого рогу, від точки Г по лінії розподілу будинку у точку Д, розташовану на тильній стіні будинку на відстані 6,2 метри від лівого рогу, від точки Д у точку Ж, яка розташовувалась на тильній межі ділянки та поділяла її на відрізки 16,55 метрів ліворуч та 16,45 метрів праворуч, від точки Ж паралельно стіні будинку 16,45 метрів у бік земельної ділянки ОСОБА_5.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 24458 гривень 50
копійок компенсації за відхилення від ідеальних часток у спільному домоволодінні, 294 гривні витрат на сплату державного мита та вартість проведеної судово-будівельної експертизи у розмірі 787 гривень 20 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 881 гривню 54 копійки державного мита.
Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заявленого ним позову до ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі
суду.
Посилається на те, що, вирішуючи спір, суд неповно з'ясував фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, помилково виходив з того, що за будинком закріплена земельна ділянка площею 594 кв.м., тоді як за рішення Васильківської міської ради її площа повинна становити 600 кв.м. Це вплинуло на неправильну оцінку загальної вартості спірного будинковолодіння з урахуванням земельного еквіваленту.
Розділ будинку проведений зі значним відступом від розміру ідеальних часток співвласників, з виділенням ОСОБА_2 лише жилих приміщень, а ОСОБА_1. та її сім'ї - службові з однією жилою кімнатою. До того ж з останньої без достатніх підстав було стягнуто на користь позивача 24458 гривень 50 копійок компенсації за відхилення від ідеальних часток.
Суд не встановив, що вчинюваними перебудовами ОСОБА_2 порушує вентиляцію та температурний режим жилих приміщень. Внаслідок цього речі ОСОБА_1 псуються, її сім'я позбавлена можливості повноцінно проживати у будинку. Іншого житла вони не мають.
Спір суд розглянув за відсутності ОСОБА_3., який про час та місце судових засідань не повідомлявся. Судові повістки вручались його неповнолітньому сину, який власноруч розписувався на звороті повідомлень.
Свої заперечення на наведені доводи апеляційної скарги інші учасники процесу не подавали.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що лише ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками будинку АДРЕСА_1. Кожному належить право на 1/2 частку у праві власності на будинок, розташований на земельній ділянці площею 594 кв.м.
За правилами ч.1 ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Дозвіл на переобладнання будинку у двохквартирний надано в установленому порядку (а.с.18).
Встановлено, що сторони не досягли згоди про поділ будинку у добровільному порядку і варіанти поділу виизначені будівельно-технічною експертизою.
Суд, вважаючи найбільш прийнятним для кожної з сторін і доцільним з точки зору необхідних переобладнань, провів поділ будинку за першим варіантом, який відповідає фактичному поділу будинку, і визначив відповідно до нього порядок користування земельною ділянкою, розмір якої встановлено з доказів що є у справі.
В процесі вирішення спору не було доведено обставин, які б спростовували вибір суду щодо варіанту поділу будинку, апеляційна скарга з цього приводу переконливих доводів також не містить, тому колегія суддів не може вважати рішення суду з цих підстав незаконним.
З матеріалів справи вбачається, що у 1990 році ОСОБА_3 під забудову була виділена земельна ділянка розміром 600 кв. м. і на нього було оформлено право власності на споруджений там будинок. Проте з 1998 року за даними БТІ указана земельна ділянка значиться у розмірі 594 кв.м. Ця обставина вбачається також з технічних паспортів на спірний будинок станом на лютий 1998 року та на травень 2003 року. Відповідачі не довели, що фактичний розмір земельної ділянки біля спірного будинку на час його поділу є більшим, ніж зазначено у даних БТІ та у висновку експерта.
У 2003 році власниками будинку в установленому законом порядку стали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках.
Відповідно до ч.4 ст. 120 ЗК Укарїни При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Колегія суддів враховує, що при визначенні порядку користування спільна земельна ділянка фактично поділена на дві рівних частини з однією лінією межі, що має враховуватися при подальшому оформленні прав співвласників будинку на землю.
Посилання в рішенні суду на ст. 377 ЦК України не стосується спірних правовідносин, оскільки вони виникли у 2003 році, а вказана норма діє лише з 1 січня 2004 року, крім того, не стосується передмету спору, оскільки врегульовує питання права власності на земельну ділянку.
Разом з тим, указана обставина не є підставою для скасування даного рішення, оскільки про його незаконність не свідчить і на результати вирішення спору не впливає.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 20 липня 2006 року в позові до ОСОБА_3. відмовлено, його права цим рішенням не ущемлюються і він його не оскаржував. Посилання в апеляційній скарзі на вручення повісток неповнолітньому сину ОСОБА_3.само по собі про порушення прав ОСОБА_3. та незаконність рішення суду не свідчить, тому до уваги не приймається. Крім того, ОСОБА_3 приймав участь у розгляді справи, за його клопотаннями від 13 січня, 5 травня та 6 червня 2006 року розгляд справи відкладався. Про розгляд справи 19 липня 2006 року ОСОБА_3 був повідомлений 12 липня 2006 року таким же чином, як і ОСОБА_1.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують і посилань на обставини, які б вказували на незаконність рішення суду, не містять
Оскільки рішення суду відповідає матеріалам справи, ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.