Справа № 22 Ц - 2825 / 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції Ткаченко О.В.
Категорія Доповідач Мережко М.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2007 p. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - Дьоміної О.О.
Суддів - Мережко М.В., Данілова О.М.
При секретарі- Колесник Н.І.
Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Київської області від 05 липня 2006 р. по справі за позовом Державного професійно - технічного навчального закладу" Володарського професійного аграрного ліцею „ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обв"язків
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
Встановила:
У березні 2006 р. позивач звернувся із зазначеним позовом до суду. Вимоги обґрунтовував тим, що наказом НОМЕР_1 від 03 липня 2000 року ОСОБА_1 був призначений на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 навчального закладу , і згідно наказу створена комісія для передачі матеріальних цінностей відповідачу. Після передачі матеріальних цінностей, з відповідачем з вересня 2002 року був укладений договір про матеріальну відповідальність. Наказом НОМЕР_2 від 13 травня 2004 року була призначена інвентаризація цінностей, які знаходяться в підзвіті ОСОБА_1, оскільки в період 2002 -2004 року за відповідачем замічене недбайливе збереження і використання в особистих цілях державної власності. В ході проведення інвентаризації комісія не виявила нестач -лишків, з чим відповідач погодився і підписав інвентаризаційній лист, де зазначив, що всі матеріальні цінності перелічені в опису, знаходяться в його матеріальній відповідальності. Наказом НОМЕР_3 від 09 липня 2004 року відповідач був переведений на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 виробничого навчання, і фактично переведений на дану посаду 12 серпня 2004 року згідко заяви ОСОБА_1.
Наказом НОМЕР_4 від 16 липня 2004 року була створена комісія для передачі матеріальних цінностей з підзвіту ОСОБА_1 в підзвіт ОСОБА_2, якого тимчасово призначено • на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1. При передачі було виявлено нестачу матеріальних цінностей на суму 6 769 грн, про що свідчить акт передачі від 16 липня 2004 року, в якому ОСОБА_1 відмовився ставити свій підпис, про що був складений відповідний акт.
16 вересня 2005 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням, і З жовтня 2005 року був виданий наказ про звільнення і передачу матеріальних цінностей, які були у підзвіті у ОСОБА_1 по газозварювальній лабораторії, де була виявлена недостача на суму 2 854 грн.52 коп.
Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовляється відшкодувати шкоду, тому позивач просить стягнути з відповідача 9 623 грн, 52 коп в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 05 липня 2006 р. позов задоволено .
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на його незаконність, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги Державного професійно - технічного навчального закладу „ Володарського професійного аграрного ліцею", суд виходив з того, що відповідно до ст.. 130, 134 КЗпП України, ОСОБА_1, з яким укладений договір про повну матеріальну відповідальність, повинен відшкодувати шкоду , завдану ліцею, в повному обсязі.
Відповідно до ст.. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству , установі, організації, встановлюється в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Відповідно до ст.. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст..233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 ( із наступними змінами) „ Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлені статтями ст.. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про повну матеріальну відповідальність з відповідачем ОСОБА_1 укладений 03 вересня 2002 року.
Згідно акту від 16 липня 2004 року про передачу матеріальних цінностей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від ОСОБА_1 виявлено нестачу матеріальних цінностей не загальну суму 9 623 грн.52 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, з позовною заявою до суду позивач звернувся 23 вересня 2006 року, не вказавши будь-яких поважних причин пропуску строку подачі позовної заяви.
В суді апеляційної інстанції, представник позивача також не надав суду доказів про поважність причин пропуску строку подачі позовної заяви.
Встановивши , що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в задоволенні позову з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановлениям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Володарського районного суду Київської області від 05 липня 2006 р.-скасувати, ухвалити нове рішення - в задоволенні позову Державного професійно -технічного навчального закладу" Володарського професійного аграрного ліцею „ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обв"язків відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.