Справа № 3320-2006 р.     Головуючий у 1 інстанції Міланіч A.M.

Доповідач Дьоміна О.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Дьоміної О.О.

Суддів:                   Мережко М.В., Данілова О. М.

При секретарі: Колесник Н.І.

розглянувши матеріали цівільної справи за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення Бородянського

районного суду Київської області від 08 вересня 2006 року по справі за

позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, треті особи- Бородянська селищна рада Київської області,

Бородянське бюро технічної інвентарізації про визнання державного акту

недійсним, усунення перешкод в користуванні сараєм, вбиральною та

відшкодування моральної шкоди , та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про знесення

самочинного будівництва та стягнення моральної шкоди

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши доводи апеляційної

скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2005 р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно договору купівлі-продажу від 23 липня 1980 р. він є власником будинку АДРЕСА_1, разом з будинком він придбав у ОСОБА_2 належні до будинку сараї «Б» та «В», вбиральну «Г»,'доріжку та дозволив ОСОБА_2 тимчасово користуватися зазначеними спорудами, яка в подальшому відмовилася їх повернути та приватизувала земельну ділянку під цими спорудами. Просив визнати Державний акт на прав© приватної власності на землю, виданий 04 березня 2003 р. на ім»я відповідачки - недійсним, усунути перешкоди в користуванні сараем, вбиральною та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 3 000 грн..

У липні 2006 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1про знесення самочинного будівництва та стягнення моральної шкоди у розмірі- 5 000 грн., посилаючись на те, що у 1999 р. ОСОБА_1 самовільно побудував свій сарай з порушенням санітарно-будівельних норм, зробив неможливим користування її сараєм літ. «В», просила задоволити позов.

Рішенням суду від 08 вересня 2006 р. в задоволенні позову ОСОБА_1- відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково, забов»язано ОСОБА_1знести самочинно побудований сарай, стягнуто на користь ОСОБА_2 1 125 грн. - моральної шкоди, та витрати на правову допомогу - 800 грн.

Не погоджуючись з данним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням вимог закону.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 23 липня 1980 р. позивач є власником будинку АДРЕСА_1.

З договору купівлі - продажу (а.с.30) вбачається, що разом з будинком він придбав у ОСОБА_2 належні до будинку сараї «Б» та «В», вбиральну «Г», доріжку № 2 та огорожу № 1, сплатив за цим договором їх вартість. Інвентаризаційна оцінка будинку та господарських споруд складала, згідно  справки характеристики (а.с.29) 1162 крб., що також зазначено у договорі.

Продаж цей вчинено за 4 000 крб.

Передача ОСОБА_2 належних до будинку сарая «В», вбиральні «Г» у тимчасово користуватися не свідчить про позбавлення покупця права власності на вказані споруди.

Однак, зазначені факти, в порушення вимог ст.ст. 86 ЦК (ред. 1963р.), 317,  321 ЦК України належним чином судом не враховані.

Крім цього, суд не звернув уваги на те, що розмір загальної земельної ділянки по АДРЕСА_1, згідно технічного паспорта від 01.04.1980 р. складав 1429 кв.м (а.с. 17)

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим-є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на. які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

За таких обставин та відповідно висновків спеціаліста від 15.Х1. 2006 р. та вимог ст. 319, 321,386, 387 ЦК Укрдїни не можна вважати рішення законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню, позов ОСОБА_1підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1про знесення самочинного будівництва та стягнення моральної шкоди - відхиленню .

Визначаючи розмір моральної шкоди судова колегія вважає, що вона підлягає відшкодуванню з урахуванням обставин справи, того, що були порушені права власника, тривалість моральних страждань позивача і повинна буди стягнута у суммі - 1000 грн., в решті позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст.319, 321,386, 387, 1167 ЦК, 309,313, 314, ЦПК України

колегія суддів , -                   

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задоволити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від   08 вересня 2006 року - скасувати, по справі постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1до ОСОБА_2 -задоволити.

Визнати Державний акт на право приватної власності на землю, виданий 04 березня 2003 р. на ім»я ОСОБА_2 - недійсним, усунути перешкоди в користуванні сараєм лит «В «, вбиральною лит. «Г « .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1- 1 000 грн. моральної шкоди, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1про знесення самочинного будівництва та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржен в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

_з