Справа № 22Ц-3678/2006                              Головуючий в 1 інстанції Лаврік В.В.

Категорія 11,13                                                 Доповідач в 2 інстанції Заріцька А.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Назарчука Р.А.,

суддів: Заріцької А.О., Приходька К.П.,

при секретарі Шешко О.Б. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 1 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договору дарування жилого будинку та біржової угоди з відчуження трактора.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що рішенням апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2005 року з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто 40000 гривень матеріальної шкоди, витрати на оплату державного мита та правової допомоги у розмірі 470 гривень.

З метою ухилення від виконання судового рішення протягом жовтня-листопада того ж року ОСОБА_2 все належне йому майно відчужив своїм дітям. 17 жовтня 2005 року оформив біржову угоду, за умовами якої свій трактор ЮМЗ-8073 1999 року випуску передав сину ОСОБА_3, а 5 листопада 2005 року з ним же та дочкою ОСОБА_4 уклав договір дарування жилого будинку АДРЕСА_1.

Укладені договори ОСОБА_1 вважав фіктивними, тобто вчиненими без наміру створення правових наслідків. Просив суд визнати їх недійсними.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 1 листопада 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким вимоги заявленого позову задовольнити. Посилається на те, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, суд  не звернув уваги на те, що оспорювані договори були укладені одразу після прийняття судового рішення про стягнення з відповідача матеріальної шкоди та надсилання виконавчого листа до місцевого відділу ДВС України для виконання судового рішення. Спірне майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не передавалось, вони ним не користувались. Оспорювані договори були укладені про людське око, без наміру створення будь-яких юридичних наслідків.

Наведені обставини не були предметом судового дослідження, у зв'язку з чим апелянт вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів фіктивними.

Свої заперечення на наведені доводи апеляційної скарги відповідачі до суду не подали.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких міркувань.

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2005 року був частково задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Стягнуто на користь позивача 40000 гривень моральної шкоди та 470 гривень витрат на оплату державного мита та правової допомоги.

17 жовтня 2005 року ОСОБА_2 уклав зі своїм сином ОСОБА_3 біржову угоду серії ІНФОРМАЦІЯ_1, за умовами якої відчужив свій трактор ЮМЗ-8073 1999 року випуску.

5 листопада того ж року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір дарування, у виконання його безоплатно відчужив в спільну часткову власність набувачів жилий будинок АДРЕСА_1.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заявленого ним позову, суд виходив з того, що позивач не надав доказів, які б свідчили про те, що оспорювані договори є удаваними, тобто такими, що укладенні з метою приховати інші правочини. Керувався тим, що як власник майна ОСОБА_2 мав повноцінне право на відчуження належного йому трактора та жилого будинку.

Колегія суддів вважає такий висновок суду правильним.

За правилами ч.1 ст. 234 ЦК України фіктивним вважається правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

З матеріалів справи вбачається, що обдаровані прийняли дар, вступили в його володіння. В  матеріалах  справи  відсутні  безспірні  докази,  які  б  свідчили  про фіктивність   цієї  угоди.   В   апеляційній   скарзі   позивач  лише   обмежується посилання на те, що трактором продовжує користуватись ОСОБА_2. Доказів, які б це довели, у судових засіданнях першої та апеляційної інстанції позивач не надав.

За таких обставин немає підстав вважати угоди фіктивними.

Викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують і посилань на обставини, які б об'єктивно свідчили про незаконність рішення суду, не містять.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає висновок суду законним і обгрунтованим.

Керуючись ст.ст, ст.307, 308,   ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення   Фастівського   міськрайонного   суду   Київської  області   від   1 листопада 2006 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.