Справа № 22-ц-бЗ 2007р. Головуючий у 1-й інстанції - Семенюк І.М.
Категорія - 33 Суддя-доповідач - Ільченко О.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року січня 25 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючої - Смирнової Т.В.,
суддів - Ільченко О.Ю., Данильченко Л.О.,
з участю секретаря
судового засідання - Пархоменко А.П., та осіб, які приймають
участь у справі - представника позивача, відповідачів та їх представників
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Конотопського місбкрайонного суду від 14 листопада 2006р. у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6, Конотопського міського управління земельних ресурсів; 3-ті особи ОСОБА_7 і КП "Конотопське міське бюро технічної інвентаризації про встановлення земельного сервітуту та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -
ВСТАНОВИЛА:
17.08.2006 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що його мати ОСОБА_2 є власником частини домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 є відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_6 і на прилеглій земельній ділянці до їх частини будинку знаходиться проїзд до будинку НОМЕР_1 і що іншого під"їздного шляху не має. Однак, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_6 чинять перешкоди по проїзду загальною
2
ділянкою, перегороджуючи її різними предметами та висаджуючи посадження, що ускладнює мешканцям будинку НОМЕР_1 вирішувати соціально-побутові потреби. І, оскільки, звернення до різних інстанцій, не дали можливості вирішити конфлікту з сусідами, то він просив в судовому порядку вирішити питання про встановлення постійного земельного сервітуту на право проїзду і проходу по земельній ділянці, що прилягла до будинку відповідачів.
Крім того, просив зобов"язати відповідачів не чинити перешкоди у користуванні проїздом, (а.с.114).
Аналогічні вимоги були заявлені до ОСОБА_4 та Конотопського міського управління земельних ресурсів позивачем ОСОБА_3, який є співвласником будинку НОМЕР_1 (а.с.54).
Рішенням суду було відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в вимогах щодо встановлення земельного сервітуту та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посилаються на невідповідність висновків обставинам справи, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. І, зокрема, зазначають, що суд не врахував того факту, що відповідачі не мають правоустановлюючих документів на земельну ділянку та що проїзд був передбачений містобудівною документацією, у зв"язку з чим безпідставно було відмовлено в захисті їх прав. Просили рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задоволити їх вимоги.
Колегія суддів дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідачки ОСОБА_4, її представника, відповідачів ОСОБА_6 та представника управління земельних ресурсів, дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановлениям нового рішення яким позовні вимоги задоволити частково виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи в позовних вимогах, суд 1 інстанції виходив з того, що позивачі не надали відповідних доказів щодо необхідності обтяження сервітутом земельної ділянки відповідачів. За цих умов, суд відмовив і у вимогах про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки, яка використовувалась позивачами як проїзд до будинку НОМЕР_1.
3
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду, оскільки вони постановлені у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків обставинам справи.
Згідно ст.100 Земельного Кодексу України власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї ділянки. А ч.2 цієї норми зазначає, що земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.
Суд 1 інстанції не врахував цих положень Закону і не з'ясував питання щодо правового статуту земельної ділянки, прилеглої до будинку НОМЕР_1 та будинку НОМЕР_2.
Однак, як вбачається із матеріалів справи і чого не заперечують сторони: ні позивачі, ні відповідачі не є власниками або користувачами земельної ділянки, прилеглої до будинків НОМЕР_1 та НОМЕР_2; на підтвердження цього факту вони не надали правоустановлюючих документів щодо надання у користування або власність земельної ділянки мешканцям цих будинків. Із листа міського управління земельних ресурсів вбачається, що вилучення із користування Конотопського заводу "Червоний металіст земельних ділянок та передача у постійне користування мешканцям будинків не проводилась.
Відповідно до п.5 Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянами України, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.02.1993 року НОМЕР_2 встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) виконують землепорядні органи на замовлення відповідних рад.
А після встановлення меж земельних ділянок, що передаються у приватну власність, громадяни одержують державний акт на право приватної власності.
Стаття 125 ЗК України, який набрав чинності з 1 січня 2002р., зазначає, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.
В суді апеляційної інстанції сторони, як представник позивачки ОСОБА_2 , так і відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . не заперечували того факта, що вони не звертались до міської ради з
4
заявами про надання у користування чи власність земельної ділянки прилеглої до їх будинків. З огляду на вищевикладені обставини, слід зазначити, що відсутня наявність правових підстав у позивачів вимагати встановлення земельного сервітуту.
І, враховуючи те, що суд 1 інстанці невірно визначився в правах та обов"язках сторін і відмовив в позові про встановлення сервітуту з інших підстав та неправильно застосував діюче законодавство, то рішення в цій частині підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в цих вимогах за вищеприведених обставин.
Зі змісту позовних заяв вбачається, що позивачами крім вимоги про встановлення сервітуту, ставились вимоги про зобов"язання відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що є в загальному користуванні. Відмовляючи в цьому позові, суд належним чином не з"ясував це питання. Однак, позивачі посилались на те, що відповідачі безпідставно перешкоджають їм проходити по земельній ділянці, а саме перекопують її та засаджують клубникою, перегороджують забором та вірьовками.
В суді апеляційної інстанції ці обставини знайшли своє часткове підтвердження. І, зокрема, відповідачка ОСОБА_4 визнала факт, що вищезазначені перешкоди влаштовувала вона, оскільки вважала, що їй належить спірна земельна ділянка.
Враховуючи те, що не було добуто доказів про те, що земельна ділянка перебуває в користуванні ОСОБА_4 на законних підставах, тобто вона не є ні власником, ні користувачем конкретної земельної ділянки, то слід на відповідачку покласти зобов"язання по усуненню перешкод в користуванні ділянкою загального користування.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження факту, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 чинять перешкоди в користуванні земельною ділянкою, тому в позові до цих відповідачів слід відмовити.
За викладених умов, рішення суду в цій частині вирішених підлягає скасуванню у зв"язку з неповним з"ясуванням обставин справи.
Враховуючи те, що позовні вимоги позивачів задоволені частково, то підлягають поверненню на їх користь в половинному розмірі судові витрати. Кожний із позивачів сплатив державне мито в сумі 51 грн., але по
5
спірним правовідносинам слід було сплатити 8 грн. 50 коп. Таким чином, до стягнення на їх користь підлягають витрати по розгляду справи в суді 1 інстанції (8 грн. 50 коп.+15 грн. ІТЗ)+(4 грн. 25 коп.+15 грн. витрати, пов"язані з розглядом апеляційної скарги, а всього на кожного із позивачів підлягає стягненню 42 грн. 75 коп. з відповідачки ОСОБА_4 Зазначене грунтується на вимогах ст.88 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.307 ч. п.2, 309 ч. п.3, 313-314 ЦПК України, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволити частково.
Скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду від 14 листопада 2006 року в даній справі та постановити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6, Конотопського управління земельних ресурсів про встановлення земельного сервітуту відмовити за безпідставністю.
Позов ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про усунення перешкод задоволити та зобов"язати ОСОБА_4 не чинити перешкод в користуванні землею загального користування, розташованої біля будинку НОМЕР_2, що по АДРЕСА_1 і зобов"язати її убрати з території загального користування забор, грядку з насадженням клубники та більйову вірьовку.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_6 та ОСОБА_6 відмовити за необгрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судові витрати по 42 грн. 75 коп. на кожного.
Рішення апеляційного суду набрало законної сили, проте може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуюча - Смирнова Т.В.
Судді - Ільченко О.Ю., Данильченко Л.О.