Справа №22Ц-3612/2006р.                                              Головуючий у 1 інстанції Остахнович А.В.

Категорія 01,01,05                                                            Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого   Назарчука Р.А.,

суддів                Приходька К.П., Заріцької А. О.,

при секретарі   Шешко О.Б.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2006 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та визнання права власності на частину будинку та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя,

встановила:

у квітні 2004 року позивачка звернулася до суду з позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з відповідачем по справі вони перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 серпня 1972 року по 09 жовтня 2003 року. За час шлюбу ними був побудований будинок по АДРЕСА_1, придбаний автомобіль та інше майно всього на суму 5 085 гривень.

Позивачка просила суд визнати за нею право власності на 1\2 частину будинку, встановити порядок користування земельною ділянкою біля спірного будинку та виділити їй майна на суму 1 470 гривень, а решту майна залишити відповідачу.

У листопаді 2004 року відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом до позивачки в якому просив суд розділити по 1\2 частині грошового вкладу відкритого на ім'я позивачки, розділити по спірну земельну ділянку та визнати на ним право власності на 1\2 її частину.

24 грудня 2004 року сторони подали до суду письмову мирову угоду, яка ухвалою суду від 30 грудня 2004 року була затверджена на слідуючих умовах: визнано право власності за позивачкою та відповідачем за кожним по 1\2 частині земельної ділянки, що розташована на території Червономотивилівської сільської ради та по 1\2 частині грошового вкладу, що знаходиться в Ощадному банку №2877 в м. Фастів, на особовому рахунку НОМЕР_1 на ім'я позивачки, виділено позивачці рухоме майно на суму 1 300 гривень, виділено відповідачу рухоме майно на суму 2 785 гривень, без сплати різниці в долях.

Цивільна справа за позовом позивачки до відповідача та за позовом відповідача до позивачки в частині поділу земельної ділянки, грошового вкладу та рухомого майна, провадженням закрита.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2006 року позовна заява задоволена. Визнано за позивачкою право власності на 1\2 частину будинку за АДРЕСА_1 району ви діливши їх в натурі: веранду 1-1; кухню 1-4; кімнату 1-2; ґанок з козирком; сіни; сарай «б», 1\2 частину забору з металевої сітки; 1\2 частину дерев'яного забору.

Відповідачу виділено в натурі у вказаному будинку кімнату 1-2; сарай «б», погріб «б»; гараж «в», вбиральню, 1\2 частину забору з металевої сітки; 1\2 частину дерев'яного забору.

Зобов'язано сторони провести необхідні переобладнання в будинку з одно квартирного в дво квартирний та визначений порядок користування земельною ділянкою.

Відповідачем подана апеляційна скарга на рішення суду в якій він просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволені позову, посилаючись на те, що рішення суду постановлене на неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мали значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачка по справі у 1972 році сплатила першій дружині відповідача 1 800 карбованців СРСР, як компенсацію за 1\2 частину спірного будинку, а тому суд першої інстанції вважав спірний будинок спільним сумісним майном бувшого подружжя, сторін по справі.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не можливо погодитися з наступних підстав.

Сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 серпня 1972 року по 09 жовтня

2003  року.

Згідно висновку судово - технічної експертизи від 29 червня 2004 року спірний будинок був побудований у 1970 році (а.с.29-37).

Право власності на спірний будинок, згідно довідки Фастівського МЕТІ за НОМЕР_2 від 04 березня

2004  року, зареєстрований на ім'я відповідача на підставі свідоцтва про право власності

виданого Борівською селищною радою 28 грудня 1981 року (а.с.9).

Позивачка в судовому засіданні пояснила, що хоча будинок і був побудований відповідачем під час шлюбу з першою дружиною вона має право на частину будинку оскільки у 1972 році сплатила колишній дружині відповідача 1 800 карбованців СРСР, як компенсацію за 1\2 частину спірного будинку (а.с.195).

У відповідності з вимогами ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

У відповідності з вимогами ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачкою по справі не подано доказів того, що вона у 1972 році в установленому законом порядку набула право власності на 1\2 частину спірного будинку, не подала позивачка і доказів того, що колишня дружина відповідача відчужила позивачці 1\2 частину спірного будинку в установленому законом, який діяв у 1972 році, порядку. Не подано позивачкою доказі того, що колишня дружина відповідача у 1972 році мала право власності на 1\2 частину спірного будинку і мала право на його відчуження.

Згідно з вимогами ст.62 СК якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Пленум Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року в своїй Постанові за №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» зазначив, що будинок, який належав одному з подружжя, може бути визнаний спільним майном подружжя, якщо в період шлюбу істотно збільшилася його цінність внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох.

Згідно висновку судово - технічної експертизи від 07 листопада 2005 року проведені будівельні та технічні роботи, які призвели до зміни вартості будинку за період з 1972 року по 2003 рік (за цінами на 2003 рік) в сумі 1 408 гривень.

Розмір зміни вартості спірного будинку, враховуючи висновок експертизи, не може вважатися істотним і таким, що за рішенням суду може бути визнаним об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив рішення на неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мали значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, з порушення норм матеріального права, а тому за таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення яким слід відмовити позивачці в задоволені позову.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307,309,313,316,317 ЦПК України колегія,

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2006 року скасувати та постановити нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та визнання права власності на частину будинку, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.