Апеляційний суд міста Києва
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді Бєлан Н.О.,
суддів Балацької Г.О., Єфімової О.І.,
за участю прокурора Мінакової Г.О.,
представника потерпілої ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
засудженої ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні 15 квітня 2008 року у м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженої на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 лютого 2008 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та зареєстрована АДРЕСА_1, громадянка України, працююча головним бухгалтером ТОВ "Фенікс Брок", що проживає: АДРЕСА_2, не судима, -
засуджена за ст. 286 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки з покладенням на неї відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 200.000 гривень моральної шкоди.
Справа № 11-а-569 Категорія : ст. 286 ч. 2 КК України
Головуючий у першій інстанції Котович О.Л.
Доповідач Балацька Г.О.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винною у тому, що вона 16 жовтня 2005 року, біля 03 годин 30 хвилин, керуючи автомобілем "Форд Ескорт", номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись по вулиці Братиславській з боку вулиці Крайньої в напрямку Лісного проспекту в м. Києві, проти опори освітлення № 42 в порушення вимог п.п. 2.3 "б", 2.9 "а", 11.4 Правил дорожнього руху України, що вимагають від водія для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від управління транспортним засобом у дорозі, керувала автомобілем в стані алкогольного сп'яніння і на дорозі з двостороннім рухом, яка має понад дві смуги для руху в одному напрямку, виїхала на призначений для зустрічного руху бік дороги, де вчинила зіткнення з автомобілем "Вольво-340", номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який отримав закриту травму живота з пошкодженням внутрішніх органів і розвитком крововтрати, від чого помер на місці.
В апеляції засуджена не оспорюючи фактичних обставин справи, встановлених судом, та правильності кваліфікації своїх дій, просить вирок суду змінити та зменшити суму, що підлягає стягненню з неї на користь ОСОБА_4 до 50.000 грн., посилаючись на те, що судом першої інстанції в достатній мірі не враховано ті обставини, що і вона отримала в результаті ДТП тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого стала інвалідом II групи, що потребує тривалого лікування в умовах стаціонару та проведення оперативних втручань, зокрема встановлення штучного ендопротезу, що вимагає великих коштів, яких вона не має.
В суд апеляційної інстанції на апеляцію засудженої надійшли заперечення представника потерпілої ОСОБА_1, який вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді Балацької Г.О., пояснення прокурора, яка вважала, що апеляція задоволенню не підлягає, а вирок суду є законним та обґрунтованим, зокрема в частині визначення розміру моральної шкоди, яку належить стягнути з засудженої, пояснення представника потерпілої про залишення вироку суду без зміни, а апеляції - без задоволення, пояснення захисника та засудженої про задоволення апеляції та зменшення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 до 50.000 гривень, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово ОСОБА_3, дослідивши необхідні докази по справі, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає її такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, викладених у вироку, які не оспорюються в апеляції, колегія суддів не перевіряє згідно з вимогами ч. 1 ст. 365 КПК України, які регламентують перевірку справи в межах апеляції.
Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, є правильною.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженої та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання, з застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України.
Що стосується доводів апеляції засудженої про зменшення суми моральної шкоди, що підлягає стягненню з неї на користь потерпілої ОСОБА_4, внаслідок її матеріального стану та стану здоров'я, що потребує значних коштів для його відновлення, то вони є безпідставними, виходячи з наступного.
Так, суд першої інстанції при вирішенні цивільного позову ОСОБА_4 правильно врахував моральні страждання потерпілої від загибелі та безповоротної втрати чоловіка і батька її малолітньої дитини, порушення в результаті цього нормального перебігу життя, зміни його якості і сімейних зв'язків, що настали в результаті грубого порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_3, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, в приватній власності ОСОБА_3 знаходяться - повністю квартира АДРЕСА_1 в, 1/2 частина квартири АДРЕСА_2, 12- ж та 1/5 частина квартири АДРЕСА_3 (а.с. 120).
З приводу вказаної власності ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції будь-яких пояснень надати не змогла.
Крім того, відповідно до довідки ДАІ м. Києва від 20.08.2008 року в приватній власності ОСОБА_3, крім автомобіля "Форд Ескорт", на час вчинення злочину знаходився автомобіль "Мерседес Бенц", який за повідомленням засудженої суду апеляційної інстанції, остання продала в жовтні 2006 року.
Як пояснила ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції їй вперше встановили II групу інвалідності в січні 2008 року, вона незаміжня, на її утриманні ніхто не перебуває.
Вище зазначене, а також наявність у ОСОБА_3 вказаної власності, постійна робота засудженої на посаді бухгалтера, на переконання колегії суддів, дозволяє сплатити їй 200.000 гривень моральної шкоди, розмір якої в даному випадку, з урахуванням всіх обставин справи, в їх сукупності, не виходить за розумні межі, як про це ставиться питання в апеляції засудженої.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 лютого 2008 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а її апеляцію - без задоволення.