АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2008р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого, судді Лагнюка М. М.
суддів Коваль С. М. та Верховець Т.М.
за участю прокурора Решетняк Н.О.
засудженого ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2008 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Шостка Сумської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, судимий:
1. 22 квітня 2004 року вироком Шостинського міськрайонного суду Сумської області за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186, 70 КК України на 4 роки позбавлення волі зі звільненням від покарання з
випробуванням на підставі ст. 104 КК України строком на 2 роки;
2. 22 жовтня 2004 року вироком Новгород-Северського районного суду Чернігівської області за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 104 КК
України з іспитовим строком 1 рік;
3.14 березня 2005 року за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 70, 71 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі. 09 березня 2007 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 10 місяців 12 днів, -
засуджений за ст. 185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання ОСОБА_1 визначено 5 років позбавлення волі.
Справа № 11-а-505/2008
Головуючий у першій інстанції: Овсеп'ян Т.В.
Категорія КК: ст. 185 ч.2 186 ч.2
Доповідач в апеляції: Лагнюк М. М.
Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано не відбуте покарання за вироком Шосткинського міськрайонното суду Сумської області від 14 березня 2005 року і остаточно призначено ОСОБА_1 6 років позбавлення волі.
ОСОБА_1 визнаний винним у таємному викраденні майна у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та у відкритому викраденні майна у ОСОБА_4 за таких обставин.
18 серпня 2007 року близько 12 години на вул. Хрещатик, 17 ОСОБА_1 підійшов ззаду до ОСОБА_2 та, скориставшись великим скупченням людей, непомітно для оточуючих та потерпілої з сумки потерпілої таємно викрав гаманець з грошима, завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 3 515 гривень.
28 вересня 2007 року близько 18 години в приміщенні Головпоштамту на вул. Хрещатик, 22 в м. Києві, ОСОБА_1, непомітно для оточуючих та потерпілого ОСОБА_3, який розглядав фотографії, викрав належну потерпілому сумку з майном, завдавши ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 2 543 гривні 20 копійок.
Крім того, ОСОБА_1, 18 жовтня 2007 року близько 21 години на вул. Прорізній 12-6 в м. Києві з рук потерпілого ОСОБА_4 вихопив плеєр фірми «iriver» з навушниками фірми «KOSS» та зник з місця вчинення злочину, завдавши ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1 200 гривень.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 не погоджується з кваліфікацією його дій по епізоду грабежу і вважає, що він вчинив шахрайство. Крім того, він посилається на те, що на досудовому слідстві щодо нього застосовувалось фізичне та психічне насильство. Також просить, врахувавши його особу та щире каяття пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції та просив вирок залишити без зміни, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 повторно таємного та відкритого викрадення чужого за обставин, викладених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом за згодою учасників судового розгляду в порядку ст. 299 ч.3 КПК України доказах.
Доводи в апеляції засудженого ОСОБА_1 про неправильну кваліфікацію його дій по епізоду грабежу 18 жовтня 2007 р. є необгрунтованими.
Як видно з показань потерпілого ОСОБА_4, (а.с. 74) ОСОБА_1 вихопив у нього з рук плеєр з навушниками та побіг у невідомому напрямку.
Крім того, сам засуджений на досудовому слідстві та у судовому засіданні визнавав факт вчинення ним саме грабежу.
Тому, кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 ст. 186 ч.2 КК як відкрите викрадення чужого майна - грабіж, вчинений повторно є правильною.
Також правильною є кваліфікація його дій за ст. 185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна - крадіжка, вчинена повторно.
Безпідставними є доводи засудженого ОСОБА_1 щодо застосування до нього психічного та фізичного насильства під час ведення досудового слідства. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 не заявляв про це під час досудового слідства та в суді. Про застосування до нього недозволених методів слідства він зазначив лише в своїй
апеляції, що на думку колегії суддів свідчить про надуманість даного питання з метою ухилитися від відповідальності.
При обранні ОСОБА_1 покарання суд виходив зі ступені тяжкості вчиненого ним злочину, врахував всі обставини по справі, особу винного, його щире каяття на які є посилання в апеляції та призначив винному покарання, яке за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Підстав вважати призначене покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого не має.
З урахуванням кількості вчинених ОСОБА_1 злочинів, а також того, що він їх вчинив під час умовно-дострокового звільнення, що свідчить про його явне небажання стати на шлях виправлення, колегія суддів не знаходить підстав для застосування ст. 69 КК України.
З огляду на викладене апеляція засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2008 року щодо нього - без змін.