АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11-а-532/2008р. Головуючий в 1-й інстанції: Бандура І.С
Категорія: ст. 115 ч.1 КК Доповідач: Коваль С. М.
України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого-судді Лагнюка М. М.
суддів Бовтрук В.М. , Коваль С. М.
за участю прокурора Решетняк Н.О.
потерпілого ОСОБА_1 , ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2007 року.
Цим вироком: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Бердичів Житомирської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий: 1/ 30.09.1999 року Бердичівським міським судом Житомирської області за ст. 141 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі, з застосуванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 2/ 21.04.2000 року Бердичівським міським судом Житомирської області за ст. ст. 140 ч.2, 42, 43 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 24 дні, - засуджений за ч.1 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 80000 грн.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 03.11.2006 року приблизно о 01 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, повертаючись з магазину до підвального приміщення буд. №2/19 по вул. Симиренка в м. Києві, де тимчасово проживав разом з особами без певного місця проживання, наздогнав по дорозі раніше незнайомого йому ОСОБА_4 і попросив в нього підкурити. Під час розмови, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_4 випити разом з ним, на що той погодився. Після того, як вони підійшли до входу в підвальне приміщення
2
вказаного будинку між ними на грунті особистих неприязних стосунків раптово виникла сварка, яка одразу переросла в бійку. Під час бійки, ОСОБА_3 перебуваючи на внутрішньому подвір»ї будинку №2/19 по вул. Симиренка в м. Києві, поруч із входом у підвальне приміщення, діючи умисно, обхватив зігнутою у лікті лівою рукою за шию ОСОБА_4 і притис його до свого тулубу, а правою рукою наніс потерпілому декілька ударів по обличчю. Усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння та реальну можливість настання наслідків у вигляді смерті, ОСОБА_3 здавив шию потерпілому і утримував до того часу, поки потерпілий не перестав: чинити опір та обм»як.
Внаслідок зазначених дій ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_4 наступні тілесні ушкодження: а) значний синець на верхньому віці правого ока з розлитим крововиливом під кон»юнктиву біля зовнішнього кута; забиту рану на фоні синця на слизовій нижньої губи, синець на слизовій верхньої губи; б) велику кількість підшкірних цяткових крововиливів на передній і передньобоковій поверхнях шиї, вертикально орієнтовану дугоподібної форми садну розміром 1, 2x0, 2 см на лівій передньобоковій поверхні шиї з крововиливом в підлеглу підшкірну клітковину і м»які тканини шиї по серединній лінії в проекції верхнього краю щитовидного хряща, крововилив у підшкірну клітковину і м»які тканини шиї по серединній лінії дещо донизу від краю тіла нижньої щелепи, перелом лівого верхнього ріжка щитовидного хряща, перелом лівого великого ріжка під»язикової кістки, вогнищеву синцевість м»яких тканин у зоні переломів, крововиливи в товщу кореня і кінчика язика, крупноплямовий крововилив на задній стінці глотки, дрібноплямові крововиливи під кон»юктиву очей і вік; в) відсутність голосової щілини внаслідок набухання голосових складок з крововиливами у слизову гортані, гостру альвеолярну емфізему легень з внутрішньоальвеолярними крововиливами, екхімози (дрібноцяткові крововиливи) під епікардом, легеневою плеврою, кон»юктивою очей та вік і в слизових цебрах нирок.
Закрита травма шиї (п.п.б), в)), що має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечна для життя, призвела до розвитку асфіксії і згідно висновку судово-медичної експертизи № 419/4367 від 23.01.07 року стала причиною смерті ОСОБА_4
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд посилаючись на однобічність і неповноту досудового слідства, невідповідність висновків суду викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінально-процесуального закону.
При цьому вказує, що при новому судовому розгляді не були виконані вказівки викладені в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 08.08.2007р., оскільки склад суду який розглядав справу не було замінено повністю.
Крім того зазначає, що умислу на вбивство потерпілого у нього не було, а він лише захищався від протиправних дій потерпілого який перебував у стані алкогольного сп»яніння, ображав його брутальною лайкою і намагався нанести йому удар. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги обставину, яка пом»якшує покарання - вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання викликаного неправомірними діями з боку потерпілого.
Також засуджений посилається на те, що показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 є незаконними, оскільки їх показання не відповідають дійсності і ці свідки не були допитані в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, пояснення прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вирок суду без зміни, пояснення потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, провівши
3
судові дебати і заслухавши останнє слово засудженого ОСОБА_3 , колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_3 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_4 за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються зібраними у встановленому порядку доказами, які судом досліджені всебічно, повно й об»єктивно.
Зокрема, такі висновки підтверджені показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_8, експерта ОСОБА_9, показаннями потерпілого ОСОБА_1 , даними протоколів огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події із ОСОБА_3, висновком судово-медичної експертизи про характер, кількість та тяжкість заподіяних ОСОБА_4 тілесних ушкоджень і причину його смерті, висновком судово-цитологічної експертизи, а також показаннями самого засудженого під час досудового слідства та у судовому засіданні.
Так, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_3 визнав, що він 03.11.2006 року ввечері, перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, повертаючись з магазину до підвального приміщення будинку №2/19 по вул. Симиренка в м. Києві, наздогнав раніше незнайомого йому ОСОБА_4 і попросив у нього підкурити. Під час розмови між ними на грунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, яка переросла в бійку. В ході бійки він лівою рукою обхватив шию потерпілого і пригас його до свого тулуба, а правою рукою наніс декілька ударів в обличчя. Після того як ОСОБА_4 обмяк, він його відпустив залишивши лежати у дворі, а сам пішов до підвалу.
Із показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які були оголошені судом відповідно до ст. 306 КПК України, слідує, що вони разом із ОСОБА_3 проживали в підвальному приміщенні будинку № 2/19 по вул. Симиренка в м. Києві. Ввечері 02.11.2006 року вони всі разом вживали спиртні напої. Коли їх затримали працівники міліції, ОСОБА_3 сказав, щоб вони говорили про те, що він разом з ОСОБА_5 в ніч з 2 на 3 листопада 2006 року збирав пляшки, а ОСОБА_6 і ОСОБА_7 знаходились на Кільцевій дорозі. Вони спочатку давали такі показання, однак ці показання не відповідають дійсності, оскільки вони в ніч з 2 на 3 листопада 2006 року знаходилися в підвальному приміщенні.
З явки з повинною ОСОБА_3 слідує, що він зізнавшись у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_4 власноручно зазначав про те, що коли він обхопив потерпілого лівою рукою за шию застосував задушливий прийом (а.с. 159-161 т.1).
Як видно із даних висновку амбулаторної комплексної нарколого-психолого-психіатричної експертизи № 1864 від 28.12.2006 року ОСОБА_3 ознак будь-яким психічним захворюванням не страждав і тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності під час вчинення інкримінованих йому дій не виявляв і не виявляє, однак виявляв ознаки психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю. За своїм психічним станом на період інкримінованого йому діяння міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, у застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_3 страждає хронічним алкоголізмом, (а.с. 149-152 т.1).
Сукупність цих доказів свідчить про те, що обставини вчиненого ОСОБА_3 умисного вбивства потерпілого ОСОБА_4 органами досудового слідства і судом першої інстанції встановлені всебічно, повно та об»єктивно, в тому числі й на підставі показань свідків та самого ОСОБА_3 під час досудового слідства при допитах як підозрюваного та обвинуваченого, а також при відтворенні обстановки і обставин події, оскільки зазначені показання ОСОБА_3 про обставини побиття та характер
4
заподіяних йому тілесних ушкоджень повністю узгоджуються із даними огляду місця події та висновком судово-медичної експертизи щодо заподіяних ОСОБА_4 тілесних ушкоджень і причину його смерті.
Про направленість умислу на вбивство потерпілого свідчать дії ОСОБА_3 по відношенню до потерпілого, а саме кількість, характер та тяжкість тілесних ушкоджень, обставини заподіяння, причина смерті потерпілого, дії ОСОБА_3 після того, як він вчинив їх, що застосував задушливий прийом і відпустив потерпілого лише після того як той обмяк, залишив потерпілого і не цікавився його станом.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що умисел засудженого був направлений на умисне на вбивство потерпілого.
Тому з урахуванням встановленого, колегія суддів не приймає до уваги доводи засудженого в апеляції про те, що він захищався від протиправних дій потерпілого і вчинив злочин під впливом сильного душевного хвилювання викликаного неправомірними діями з боку потерпілого.
Також є безпідставними і доводи в апеляції засудженого про те, що в судовому засіданні не були допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, покази яких не відповідають дійсності, оскільки як вбачається з матеріалів справи судом приймалися заходи для їх явки в судове засідання, і у зв»язку з неможливістю встановлення місця їх перебування, судом у відповідності до ст. 306 КПК України, показання свідків за згодою усіх учасників процесу були оголошені в судовому засіданні.
Не грунтуються на матеріалах справи і доводи засудженого ОСОБА_3 про те, що при новому судовому розгляді не були виконані вказівки викладені в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 08.08.2007р. щодо розгляду справи в іншому складі суду. Оскільки як вбачається з матеріалів кримінальної справи, при новому судовому розгляді брав участь інший суддя, а щодо підтримання державного обвинувачення в суді тим же прокурором який раніше брав участь у розгляді справи, то згідно діючого законодавства, виконання прокурором своїх функціональних обов»язків по підтриманню державного обвинувачення в суді, не є обставиною що виключає можливість його участі при повторному розгляді справи.
Тому, з урахуванням встановлених у справі фактичних обставин і оцінюючи в сукупності докази які були зібрані по справі, злочинні дії засудженого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані судом за ч.1 ст. 115 КК.
Призначаючи засудженому ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції дотримав вимоги ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують покарання, а саме, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності та вчинив злочин у стані алкогольного сп»яніння.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначив засудженому покарання, яке за видом і розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав вважати це покарання надто суворим колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законний і обґрунтований вирок, по справі не встановлено.
Підстав для скасування вироку, як про це висловлюється прохання в апеляції засудженого, колегія суддів не вбачає, у зв»язку з чим апеляція задоволенню не підлягає,
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2007 року відносно ОСОБА_3 - залишити без зміни.
Судді: