ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.06 Справа № 20/187/06
Суддя Гандюкова Л.П.
За позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, Запорізька область, м. Енергодар
до Спеціалізованого виробничого підприємства “Аском”, Запорізька область,
смт. Якимівка
про стягнення суми 3 000 грн.
Суддя Гандюкова Л.П.
За участю представників:
Від позивача – Мариніч Н.В. (довіреність ВСР № 353369 від 24.03.2006р.);
Від відповідача – Сапаров А.С. (довіреність № 77 від 13.06.2006р.)
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 3000 грн. збитків.
Ухвалою господарського суду від 22.05.2006р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/187/06, судове засідання призначено на 13.06.2006р.
13.06.2006р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримує позовні вимоги, мотивуючи наступним. Відповідно до договору № 0017АХ-ДХ від 03.06.1997р., що укладений між сторонами, відповідач зобов’язався виконати проектно-кошторисну документацію з газопостачання на загальну суму 23922,00 грн.(п.1). Згідно з п.2 договору позивач зобов’язався поставити відповідача каченят у кількості 1875 шт. за ціною 1,60 грн. на загальну суму 3000 грн. Позивач виконав взяті на себе зобов’язання, що підтверджується довіреністю серія ВАО № 364275 від 26.05.1997р. та накладною № 728 від 03.06.1997р. ). Внаслідок прострочки СВП “Аском” своїх зобов’язань за вказаним договором, виконання відповідачем зобов’язань втратило інтерес для позивача. Оскільки в договорі не встановлений строк оплати відповідачем продукції, переданої ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП ЗАЕС, позивачем направлена претензія №28-22/6057 від 27.05.2005р. з вимогою відшкодувати збитки. У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивачу спричинені збитки в розмірі 3000 грн. Просить позов задовольнити на підставі ст. ст. 526, 530, 612, 623, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що по-перше, позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки за договором сторони повинні були виконати свої зобов’язання до 04.07.1997р.(строк дії договору –1 місяць). Отже, строк позовної давності по договору сплив 04.07.2000р. По-друге, на підставі листів позивача відповідач перерахував Запорізькому інституту “Запоріжагропроект” суму 1370 грн., Мелітопольському СТО-15 “АвтоЗАЗ” в сумі 1700 грн., агрогосподарству ВП ЗАЕС суму 2930 грн., тобто відповідач повернув позивачу суму 2930 грн. в рахунок отриманої за договором оплати, перерахувавши цю суму на розрахункові рахунки зазначених вище підприємств. АГ ЗАЕС неодноразово пред’являло вимоги відповідачу про сплату заборгованості у період 1997-1998 р.р. Строк позовної давності сплив до вступу в дію ЦК України, тому посилання позивача на його норми є невірним. Просить у позові відмовити.
У судовому засіданні 13.06.2006р. позивач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості звірити розрахунки та надати суду акт звірки.
Клопотання судом відхилено як необгрунтоване. Ухвалою господарського суду від 22.05.2006р. суд зобов’язав позивача надати в судове засідання 13.06.2006р. двосторонній акт звірки боргу на день подання позову до суду, для чого з‘явитися до відповідача.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
03.06.1997р. між Агрогосподарством Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (позивач) та Спеціалізованим виробничим підприємством “Аском” (відповідач) був укладений договір № 0017 АХ-ДХ, за яким відповідач зобов’язався виконати проектно-кошторисну документацію по газопостачанню с. В. Знамянка (другу чергу будівництва), на загальну суму 23922 грн. Позивач, в свою чергу, зобов’язався в порядку взаєморозрахунків за договором виділити відповідачу каченят у кількості 1875 шт. за ціною 1,60 грн. за шт., на загальну суму 3000 грн.
Згідно з умовами договору останній вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом 1 місяця.
Відповідно до накладної №728 від 03.06.1997р. на підставі зазначеного договору, довіреності серії ВАО №364275 від 26.05.1997р. відповідачем отримано каченят у кількості 1875 шт. за ціною 1,60 грн. за шт., на загальну суму 3000 грн.
Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача суму 3000 грн. збитків, що спричинені внаслідок прострочення відповідачем виконання своїх зобов’язань за договором, посилаючись, при цьому, на ст.ст. 526, 530, 612, 623 ЦК України.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на наступних підставах.
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України, який набрав чинність з 01.01.2004р., цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
З урахуванням викладеного суд застосовує положення ЦК УРСР 1963р.
Згідно з ст.75 ЦК УРСР суд повинен при розгляді спору застосувати позовну давність незалежно від заяви сторін.
Відповідно до ч.1 статті 6 ЦК УРСР захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку, ст.ст.71-73 цього Кодексу встановлено строки для захисту права за позовом особи, право якої порушено.
Статтею 71 ЦК УРСР визначено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно з ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
У договорі № 0017 АХ-ДХ від 03.06.1997р. сторони визначити, що останній вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом місяця. Тобто, строк дії договору встановлено до 03.07.1997р.
Порядок обчислення строків позовної давності та інших строків, встановлених ЦК УРСР, передбачався ст.85 цього Кодексу, згідно з якою цей порядок визначався статтями 86 і 87 Цивільного процесуального кодексу УРСР. Відповідно до цих норм зокрема строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо кінець строку припадає на день неробочий, то за останній день строку вважається перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години.
Виходячи з цього, перебіг строку позовної давності почався з 04.07.1997р., тобто коли Агрогосподарство Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” –сторона за договором № 0017 АХ-ДХ, дізналося або повинно було дізнатися про порушення свого права, та закінчився 04.07.2000р.
Згідно з положеннями ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Спив строку позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від того, чи дійсно права позивача порушені.
Відповідач клопотання про поновлення пропущеного строку для пред’явлення позову не заявляв, пояснень з приводу його пропуску та доказів поважності причини цього пропуску не надав. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами протягом 1997р. укладалось декілька договорів на виконання робіт по проектуванню газопостачання агрогосподарства (друга черга будівництва) і вимога про сплату була заявлена протягом 1997-1998р.р. У зв’язку з цим є також безпідставним посилання позивача на те, що в договорі не встановлений строк оплати відповідачем продукції, переданої ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП ЗАЕС, вимога позивачем направлена в претензії №28-22/6057 від 27.05.2005р., а тому не пропущений строк позовної давності. Із договору, який укладений між сторонами, взагалі не вбачається зобов’язання відповідача сплатити вартість продукції (каченят), а зазначено, що ці каченята виділяються позивачем відповідачу в порядку взаєморозрахунків.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 29..06. 2006 р.