ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" березня 2009 р. Справа № 60/168-08
вх. № 9169/5-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Кудим Т.Ф. - довіреність б/н від 26.01.2009 року; відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпрокат", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод", смт. Зачепилівка
про стягнення 151200,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецпрокат” (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод" (відповідач) заборгованості в сумі 151200,00 грн., яка утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов”язань відповідно до усної угоди про купівлю-продаж товару від 03.09.2008 року.
В обгрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі усної угоди про купівлю-продаж товару від 03.09.2008 року він поставив відповідачу за накладними №921 від 03.09.2008 року, №930 від 05.09.2008 року, №933 від 08.09.2008 року та довіреністю на отримання товару серії ЯНА №669643 від 02.09.2008 року товар на загальну суму 151200,00 грн., який відповідач отримав, однак вартість його не сплатив позивачу, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 грудня 2008 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 січня 2009 року о 11:20 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 січня 2009 року було відкладено розгляд справи на 02 лютого 2009 року о 11:20 годині.
02.02.2009 р. позивач надав уточнення до позовної заяви (вх. №2366), в яких посилаючись на те, що при написанні позовної заяви позивач допустив технічну помилку, зазначивши в першому абзаці позовної заяви в якості відповідача ВАТ „Роменський завод „Тракторозапчастина” замість Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод", просить суд вважати відповідачем по справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 лютого 2009 року було прийнято уточнення до позовної заяви, розгляд справи продовжено з їх урахуванням та відкладено розгляд справи на 25 лютого 2009 року о 10:00 годині.
02 лютого 2009 року відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.№ 2466), в якому заперечує проти позову, зокрема посилаючись на те, що 02.09.2008 року між сторонами був укладений договір міни товарів. Відповідно до ст.715 Цивільного кодексу України, кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін. Тобто, способом платежу за отримання товару є інший товар. Тому вважає, що вимоги позивача про сплату грошових коштів свідчать про односторонню зміну ним умов договору міни, що суперечить вимогам ч.1 ст.188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України та зазначає, що факт укладення саме договору міни підтверджується фактичними обставинами, зокрема прийняттям позивачем в якості оплати за поставлений ним товар, поставлений відповідачем товар, що відображено в акті звірки взаєморозрахунків.
25 лютого 2009 року позивач надав заперечення на відзив (вх.№1186), в яких вважає заперечення, наведені відповідачем у відзиві на позов, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували досягнення між сторонами згоди на укладання договору міни. Окрім того, позивач повідомляє, що між сторонами будь-яких договорів чи інших правочинів щодо міни товару не укладалось.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 лютого 2009 року розгляд справи було відкладено на 05 березня 2008 року о 10:00 годині.
Позивач у судовому засіданні надав доповнення до заперечень на відзив (вх. №6189), в яких пояснив, що надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву копії накладних містять посилання на договор №ДГ-0000007 від 19.03.2006 року, який ніколи не укладався між сторонами, тобто надані накладні не стосуються предмету спору та є неналежними доказами у справі.
Відповідач у судове засідання не з”явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2009 року заступником голови господарського суду було продовжено строк вирішення спору на один місяць до 10 березня 2009 р.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом Харківської області встановлено, що між сторонами 03.09.2008 року була усно укладена угода про купівлю-продаж товару, у відповідності до якої позивач передав у власність відповідачу товар (візки ТКС-350-1 з колесними парами) на загальну суму 151200,00 грн., що підтверджується накладними №921 від 03.09.2008 року, №930 від 05.09.2008 року, №933 від 08.09.2008 року та довіреністю на отримання товару серії ЯНА №669643 від 02.09.2008 року.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідач отримав товар за вищезазначеними накладними, однак вартість його не сплатив позивачу.
Однак, 02 вересня 2008 року відповідачем було здійснено поставку позивачу товару (цегла червона загальнобудівельна М-100) на суму 10400 грн. за накладною № РН-0809 та довіреністю серії ЯПА № 382418 від 02 вересня 2008 року, виданої на ім"я Мірошниченко В.Є., а також 19 вересня 2008 року відповідачем було поставлено позивачу товар (цегла червона загальнобудівельна М-100) на суму 10800 грн. за накладною № РН-0818 та довіреністю серії ЯПА № 382428 від 18 вересня 2008 року, виданої на ім"я Мірошниченко В.Є.
Позивач отримав товар за вищезазначеними накладними, однак вартість його не сплатив відповідачу.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
В даному випадку у відповідача виникло зобов`язання оплатити позивачу отриманий ним товар за накладними №921 від 03.09.2008 року, №930 від 05.09.2008 року, №933 від 08.09.2008 року на загальну суму 151200,00 грн., а у позивача виникло зобов`язання оплатити відповідачу отриманий ним товар за накладними № РН-0809 від 02.09.2008 р. та № РН-0818 від 19.09.2008 р. на загальну суму 21200 грн.
Як вбачається з матеріалів справи строк виконання зобов"язань сторін щодо сплати отриманого за вказаними накладними товару не було встановлено сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Ст.601 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
04.11.2008 року між сторонами було підписано акт звірки розрахунків, відповідно до якого відповідач визнав факт поставки йому товару за накладними №921 від 03.09.2008 року, №930 від 05.09.2008 року, №933 від 08.09.2008 року на загальну суму 151200,00 грн., а позивач визнав факт поставки йому товару за накладними № РН-0809 від 02.09.2008 р. та № РН-0818 від 19.09.2008 р. на загальну суму 21200 грн. та сторони погодили, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.11.2008 р. становить 130000 грн. Зазначений акт було підписано з боку позивача - Мірошниченко В.Є., який є директором підприємства, що підтверджується протоколом № 42 Зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпрокат” від 16.12.2004 р. та який діє на підставі Статуту, а також його підпис скріплено печаткою підприємства, з боку відповідача – Карловим А.В., який є директором підприємства, що підтверджується протоколом № 1 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод” від 28.05.2001 р. та який діє на підставі Статуту.
Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги те, що закон не пред`являє будь-яких спеціальних вимог до форми заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, тому суд вважає, що між сторонами відбулося часткове зарахування грошових вимог, відповідно до вищезазначеного акту звірки розрахунків та у відповідача існує зобов`язання перед позивачем оплатити отриманий ним товар в сумі 130000 грн.
Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки строк розрахунку, протягом якого повинно бути виконано грошове зобов'язання сторонами не визначений, тому позивач, виходячи з вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, 26.11.2008 р. надіслав відповідачу цінним листом вимогу про сплату боргу вих. № 24/11-08 від 24.11.2008 р., в якій просив відповідача негайно в день отримання цієї вимоги сплатити заборгованість за поставлений за вищезазначеними накладними товар в сумі 151200 грн.
Відповідач не заперечував проти отримання вищезазначеної вимоги, однак доказів сплати позивачу заборгованості в сумі 130000 грн. не надав суду.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов'язань. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 130000,00 грн.
Врешті частині позову в сумі 21200 грн. позов не підлягає задоволенню як заявлений безпідставно, оскільки як вищевстановлено судом зобов`язання відповідача в сумі 21200 грн. було припинено зарахуванням.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву суд відхиляє, оскільки вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами договору міни.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 1300 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 101,46 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, ч.2 ст. 530, 598, 601, 626, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 12, 33, 34, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково в сумі 130000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод" (64401, Харківська область, Зачепилівський район, смт. Зачепилівка, вул. Степна, буд. 3, ідентифікаційний код 30767875, р/р 26005002525401 в АКБ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ, м.Харків, МФО 380184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпрокат" (49069, м. Дніпропетровськ, вул. Артема, буд. 90, ідентифікаційний код 32466206, р/р 26006013000273 в ДФ ВАТ ”Інпромбанк”, м.Дніпропетровськ, МФО 306986) заборгованості в сумі 130000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1300 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 101,46 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Врешті частині позову в сумі 21200,00 грн. відмовити.
Повний текст рішення підписано 10 березня 2009 року.
Суддя
справа № 60/168-08