№2-34/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2009 року Волноваський районний суд Донецької області

в складі головуючого: судді Голуб Т.І.

при секретарі Метьолкіной Н.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1

Олександровича до ОСОБА_3 про розділ майна,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири недійсним. У вересні 2008 року позивач ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги та просив розділити спірну квартиру між ним та відповідачкою ОСОБА_3, посилаючись на те, що 18.08.1990 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою та проживав з нею до 11.05.2007 року. В період шлюбу, 29.08.1997 року, вони купили 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка раніше належала його брату, а інша половина квартири належала йому на підставі свідоцтва про право на житло від 12.01.1994 року. Оскільки частки у спільному майні подружжя є рівними, то просить суд визнати за ним право власності на 3/4 частини спірної квартири, а за відповідачкою визнати право власності на 1/4 частину квартири та стягнути з неї на його користь судові витрати.

У судовому засіданні позивач та його представник на задоволенні позовних вимог наполягають.

Відповідачка та її представник позов не визнають, оскільки 1/2 частина спірної квартири була фактично куплена у її власника, ОСОБА_5, батьком позивачки, ОСОБА_6, за його ж грошові кошти для своєї дочки, що було встановлено під час слухання справи за позовом останнього до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним і рішення суду від 23.12.2008 року вступило у законну силу.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 22 КпШС України та ст. ст. 16, 17, 18 Закону України "Про власність", спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу; майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім*ї, якщо письмовою угодою відповідно між ними не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю.

Згідно ст. 57 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Відповідно ст. ст. 60, 61 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі з 18.08.1990 року. 11.05.2007 року шлюб між ними був розірваний. 29.08.1997 року відповідачка за кошти її батька, ОСОБА_6, купила у брата її колишнього чоловіка, ОСОБА_7, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу квартири, 1/2 частину спірної квартири, розташованої по вул. Кошового, 3/38 у с Донське, Волноваського району, Донецької області, яка належала останньому на праві індивідуальної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12.01.1994 року.

Вказані обставини не заперечувались у судовому засіданні сторонами та підтверджуються рішенням Волноваського районного суду від 23.12.2008 року, яке вступило у законну силу та із якого вбачається встановленим, що батько відповідачки по справі, ОСОБА_6, фактично є покупцем Уг частини спірної квартири за договором купівлі-продажу, оскільки він передав гроші ОСОБА_5 з розрахунком, щоб його дочка мала власну частку у квартирі, але у задоволенні позову про визнання вказаного договору недійсним останньому, права якого були при укладенні договору порушені, судом відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що не належить до спільної сумісної власності сторін майно відповідачки у вигляді Уг частини спірної квартири, набуте останньою за час шлюбу, але за кошти, які належали її батьку, і не може бути предметом спору, а значить не підлягає поділу.

Позивач не надав будь-яких доказів того, що Уг частина спірної квартири була придбана на спільні кошти його та відповідачки під час шлюбу. У судовому засіданні не заперечував проти тієї обставини, що у нього не було грошових коштів на момент укладення договору купівлі-продажу Уг частини спірної квартири, яка належала його брату, оскільки у іншому випадку він би сам викупив у нього частину квартири.

На підставі ст. 22 КпШС України, ст. ст. 16, 17, 18 Закона України "Про власність", ст. 57 СК України, керуючись ст. ст. 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розділ майна відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня оголошення рішення й подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до Апеляційного суду Донецької області, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.