ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

18.02.09                                                                                           Справа  № 6/94

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                    Бойко С.М.,

суддів:                                          Бонк Т.Б.,

                                                     Марко Р.І.,

при секретарі Гунька О.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) –   з”явився,

відповідачів –   не з”явилися,

розглянув апеляційну скаргу акціонерного банку «Енергобанк»в особі Чернівецького відділення, м.Чернівці

на рішення    господарського суду Чернівецької області від 04.12.2008 року, суддя Паскарь А.Д.,  у справі   № 6/94

за позовом           акціонерного банку «Енергобанк»в особі Чернівецького відділення, м.Чернівці

до відповідача-1 Міського військового комісаріату міста Чернівці, м.Чернівці

до відповідача-2 Головного управління Державного казначейства в Чернівецькій області, м.Чернівці

про  відшкодування завданої шкоди в розмірі 18679,48 грн.,

                                                                ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського  суду Чернівецької області від 04.12.2008 року відмовлено в задоволенні позовних вимог акціонерного банку «Енергобанк»в особі Чернівецького відділення до міського військового комісаріату міста Чернівці та Головного управління Державного казначейства в Чернівецькій області про відшкодування завданої шкоди в розмірі 18679,48 грн. (вартість витрат на відновлювальні будівельні роботи, проведення дослідження, купівлю та установку нового газового котла), заподіяної в результаті залиття з вини відповідача котла та приміщення, яке займає позивач згідно договору оренди №1 від 02.09.1999 року, укладеного з ТОВ «Базис-Інвест».

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено наявності в спірному випадку як факту заподіяння шкоди та її  розміру, так і причинно-наслідкового зв»язку між ними та виною відповідача-1. Судом також зазначено, що для відшкодування шкоди діяльність (бездіяльність) органу влади в обов»язковому порядку повинна бути пов»язаною із здійсненням  (нездійсненням) цими органами покладених на них управлінських функцій, що в спірному випадку позивачем також не доведено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення  суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, в зв”язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, апелюючи тим, що правовідносини, що виникли регулюються главою 82 ЦК України щодо відшкодування шкоди і не можуть бути предметом  регулювання норм ГК України, а тому посилання місцевого суду на норми ГК України щодо відшкодування збитків у сфері господарювання є безпідставним.

Скаржник також не погоджується з посиланням місцевого суду на  ст.ст.1173,1174 ЦК України, які регламентують порядок відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, та одночасним посиланням на відсутність вини відповідача-1, оскільки згідно вказаних норм відповідальність покладається на вищевказаних осіб незалежно від їх вини.

Скаржник вважає, що підставою для відшкодування шкоди в спірному випадку є наявність всіх необхідних складових позадоговірної відповідальності, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме запереченнями відповідача-1, в яких визнано факт вчиненого, відсутність заперечень розміру заподіяних збитків.

Відповідач-1 заперечень на апеляційну скаргу  та витребовуваних судом доказів щодо відсутності його вини у заподіянні шкоди позивачу не подав.

В судове засідання представники відповідачів не з»явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі,  вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Чернівецьке відділення акціонерного банку «Енергобанк»є користувачем нежитлових приміщень загальною площею 481,3 кв.м., розташованих на першому поверсі будівлі №119 по вул. Головній в м.Черніці. Спірне приміщення перебуває в оренді позивача на підставі укладеного з ТОВ «Базис-Інвест»договору оренди №1 від 02.09.1999 року терміном до 01.09.2015 року. Над цим приміщенням, на другому та третьому поверхах знаходиться міський військовий комісаріат м.Чернівці.

Судом встановлено, що 27.10.2007 року охоронцем ТзОВ «Кобра», яке згідно договору  №54 від 01.07.2004 року  здійснює охорону приміщення Чернівецького відділення акціонерного банку «Енергобанк», Прокопчуком В.П. виявлено залиття приміщення, що займає позивач.

Предметом позовних вимог в даній справі є стягнення з відповідача-1 збитків, заподіяних позивачу внаслідок залиття його технічного приміщення, які складаються з вартості відновлювальних будівельно-ремонтних робіт на суму 3035 грн., витрат на проведення дослідження щодо визначення вартості необхідних відновлювальних робіт на суму 1000 грн., вартості підлягаючого заміні котла в сумі 13000 грн. та інфляційного збільшення суми завданих збитків в розмірі 1664,48  грн.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків суд з»ясовує наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.

З матеріалів справи вбачається, що факт залиття технічного приміщення установи банку підтверджується  актом про залиття приміщення від 31.10.2007 року (а.с.27), складеного за участю працівників позивача, відповідача-1 та  представника Житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №9. Підставою його виникнення згідно цього акту зазначено потрапляння на підлогу лабораторії Чернівецького військового комісаріату, яка розташована на другому поверсі, води через заповнення нею резервуарів, звідки остання просочилася на перший поверх у технічне приміщення відділення банку. За даними акту вбачається, що причиною залиття орендованого приміщення позивача стало неправильне користування сантехнічним обладнанням. Одночасно винною в цьому залитті є особа, яка користується цим приміщенням - Чернівецький військовий комісаріат.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Доказів, які би спростовували відсутність вини відповідача-1, останнім не надано.

Наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою суд вирішує шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Зі змісту 1166 ЦК України випливає, що за зобов'язанням, яке виникає внаслідок заподіяння шкоди, передбачається презумпція вини порушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Окрім того, у відповідності до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Відповідачем-1 не подано доказів в спростування вини у заподіянні шкоди позивачу. Факт залиття технічного приміщення установи банку підтверджується  вищезазначеним актом про залиття приміщення від 31.10.2007 року (а.с.27). Крім цього, даний факт визнано відповідачем-1 в наданих письмових поясненнях, викладених у відзиві на позов від 28.05.2008 року за №870 та додатково в листі  від 27.05.2008 року за №869, в якому просить передати йому в розпорядження  пошкоджений внаслідок залиття газовий котел.

Статтею 1192 ЦК України надає потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов'язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) слід серед іншого встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою.

Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, що наявне в спірному випадку, оскільки станом на час розгляду справи позивачем  газовий котел замінено та здійснено ремонтно-відновлювальні роботи,  потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Витрати потерпілої особи з виправлення пошкодженого майна її засобами і коштами визначаються, виходячи з реальних витрат позивача. Що ж до відшкодування вартості втраченої речі, то позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі дійсної її вартості на момент розгляду справи. Однак це не виключає права потерпілої особи крім вартості речі вимагати стягнення збитків, заподіяних у зв'язку із втратою речі, у тому числі з врахуванням офіційного індексу інфляції.

З матеріалів справи  вбачається, що внаслідок залиття вийшов з ладу електричний блок керування навісної горілки газового котла, що знаходився в технічному  приміщенні установи банку, який ремонту не підлягає, що підтверджується дефектним актом на виявлення причини несправності газового котла Vaillant VKO-27 kw (а.с.28). Акт складено на замовлення позивача спеціалістом  ТОВ  «ПоліАрт».

Судом встановлено, що вказаний котел позивачем було придбано на підставі договору №3480 від 14.10.1999 року з метою установки його в орендованому приміщенні і його первісна вартість  та газової горілки WG10N/11-A 1/2 становить  17027,32 грн.  Газовий  котел зазначеної марки  знятий з виробництва, що встановлено дефектним актом, а тому заміні не підлягає, в тому числі і щодо його комплектуючих.

З наведених причин  позивачем прийнято рішення про придбання  нового котла з аналогічними виробничими характеристиками  фірми JUNKERS, модель К 56-8Е за ціною 13000 грн., тобто вартістю меншою газового котла, який підлягав заміні.

Згідно висновку №113, складеного на замовлення позивача на підставі договору  на проведення експертних робіт від 12.11.2007 року, спеціалістом-будівельником колективного підприємства «Експертне бюро»кошторис відшкодування вартості будівельних робіт  залитого приміщення становить 3035  грн., а витрати позивача на проведення цих досліджень становить 1000 грн. згідно вищевказаного договору.

З наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що, сума збитків, заподіяних відповідачем-1 позивачу становить 18679,48 грн., в тому числі 3035 грн. вартості відновлювальних будівельно-ремонтних робіт, 1000 грн. витрат на проведення дослідження щодо визначення вартості необхідних відновлювальних робіт, 13000 грн.  вартості підлягаючого заміні котла та інфляційного збільшення суми завданих збитків в розмірі 1664,48  грн., які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають до стягнення з відповідача-1.

У відповідності до п.1 Положення про військові комісаріати, яка затверджена постановою КМ України від 26.09.2001 року за №1235, військові комісаріати є місцевими органами військового управління. Військові комісаріати утворюються в Автономній республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а згідно п.7 вказаного положення військові комісаріати є юридичними особами, мають рахунки  в органах Державного казначейства.

У відповідності  до п.1 ст.25  Бюджетного кодексу України державне казначейство України  здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються  кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Таким чином, позовні вимоги акціонерного банку «Енергобанк»в особі Чернівецького відділення до Міського військового комісаріату міста Чернівці та Головного управління Державного казначейства в Чернівецькій області про відшкодування завданої шкоди в розмірі 18679,48 грн. підлягають задоволенню за рахунок коштів  державного бюджету, а рішення місцевого суду скасуванню.

Судом першої інстанції зазначено, що для відшкодування шкоди діяльність (бездіяльність) органу влади в обов»язковому порядку повинна бути пов»язаною із здійсненням  (нездійсненням) цими органами покладених на них управлінських функцій, що в спірному випадку позивачем не доведено і з цих підстав вимоги є безпідставними. Проте, даний висновок суду першої інстанції зроблений в зв»язку з неправильним застосування норм матеріального права, оскільки на спірні правовідносини поширюються вимоги норм ЦК України, що регулюються главою 82 –відшкодування шкоди.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального (неправильного застосування норм матеріального права)та процесуального права, а тому воно підлягає  скасуванню, а апеляційна скарга позивача  –задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідача-1  на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати  93,45 грн. державного мита за апеляційне провадження, 186  грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції та 118 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що державне мито відшкодовується з сторони, яка своїми неправомірними діями спричинила виникнення даного спору, що передбачено ч.2 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,                  

                                                   постановив:

рішення господарського суду Чернівецької області від 04.12.2008 року в справі за номером  6/94 -скасувати, а апеляційну скаргу  акціонерного банку «Енергобанк» в особі Чернівецького відділення –задоволити.

Позов          акціонерного банку «Енергобанк»в особі Чернівецького відділення до міського військового комісаріату міста Чернівці, до Головного управління Державного казначейства в Чернівецькій області про  відшкодування завданої шкоди в розмірі 18679,48 грн. - задоволити.

Стягнути з міського військового комісаріату міста Чернівці (м.Чернівці, вул.Головна,119)  за рахунок коштів  державного бюджету  на користь акціонерного банку «Енергобанк»в особі Чернівецького відділення (м.Чернівці, вул.Головна,119, кор./р №32008172501 в Головному управлінні Національного банку України по м.Києву та Київській області, код банку 321024)  18679,48  грн. збитків, 279,45 грн. державного мита та 118 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя:                                        С.М. Бойко

Судді:                                                                 Т.Б. Бонк                                                                              

                                                                            Р.І. Марко