ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                 

11.03.09                                                                                           Справа  № 18/72

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                    Бойко С.М.,

суддів:                                          Бонк Т.Б.,

                                                     Марко Р.І.,

при секретарі Чаплик І.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) –   не з’явився,

позивача –     з’явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм», м.Рогатин

на рішення    господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2008 року, суддя Гриняк Б.П.,  у справі   № 18/72

за позовом           закритого акціонерного товариства «Рамбурс-Елеватор»м.Київ

до відповідача  товариства з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм», м.Рогатин

про  стягнення  заборгованості в сумі 823 086,96 грн.,

                                                         ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського  суду Івано-Франківської області від 17.12.2008  року задоволено позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Рамбурс-Елеватор»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм»заборгованості в розмірі 823086,96 грн., в тому числі  694848 грн. основного боргу,  34816,17 грн. пені,  69484,80 грн.  штрафу, 19585,67 грн. інфляційних збитків та 4352,01 грн. три відсотки  річних, що складає заборгованість за договором купівлі-продажу №3/60  від 25.07.2008 року.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення  суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, в зв’язку з неповним з»ясуванням  місцевим судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що позивачем не представлено належних доказів передачі товару відповідачу, оскільки представлені позивачем документи, а саме видаткові накладні, податкові накладні та довіреності  не можуть підтверджувати  факт передачі товару. Скаржник вважає, що  вказані документи  не є первинними документами, оскільки відображають факт здійснення операції в односторонньому порядку, а таким документом, який свідчить про безпосередню передачу товару від продавця до покупця, є акт відвантаження продукції та акт прийому-передачі продукції, які в спірному випадку відсутні.

Скаржник покликається на те, що за умовами укладеного між сторонами договору продавець несе транспортні витрати на поставку товару до відповідача, проте, доказів  здійснення таких витрат позивачем не представлено, що свідчить про відсутність поставки товару відповідачу. При цьому, скаржник покликається на відсутність даних щодо здійснення вказаних витрат у податкових накладних, як того вимагає п.13  Порядку заповнення  податкової накладної, затвердженого наказом ДПА  України за №165 від 30.05.1997 року.

Скаржник покликається на те, що місцевим судом не досліджувався факт  перевезення товару, не встановлено вид транспорту, найменування перевізника, час перевезення, що свідчить про неповне з»ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи.

Скаржник не погоджується з висновком суду щодо виникнення у відповідача обов»язку здійснити оплату поставленого товару та момент настання цього обов»язку, оскільки за умовами спірного договору відповідач зобов»язаний здійснити оплату 95% вартості товару  протягом 14 календарних днів після надання останнім відповідних документів. Оскільки таких документів позивач відповідачу не надав, у відповідача відсутні зобов»язання по оплаті поставленого товару. Наведене свідчить і про безпідставність нарахування позивачем  штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення оплати цього товару.

У відзиві  на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що за змістом  п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  та ч.1 п.2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»видаткові накладні є тими первинними документами, які підтверджують факт здійснення спірної господарської операції. Крім цього, факт поставки позивачем товару підтверджується  квитанціями про найменування вантажу та реєстром відправлених вагонів, що свідчить про безпідставність покликання скаржника на відсутність доказів про перевезення товару, вид транспорту, найменування перевізника та час перевезення.

Щодо покликання скаржника на відсутність таких доказів поставки товару як акт відвантаження продукції та акт прийому-передачі продукції, то позивач зазначає, що договором купівлі-продажу не передбачено обов»язку сторін щодо складення вказаних документів при поставці товару.

В судове засідання представник відповідача  не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд розцінює його неявку як без поважних причин та вважає за можливе  розгляд справи завершити без його участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши та оцінивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що між закритим акціонерним товариством  "Рамбурс-Елеватор" (продавець) та  товариством з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" (покупець)  укладено договір купівлі-продажу №3/60 від 25.07.2008 року, за умовами п.3.1 якого продавець здійснює поставку товару  на умовах поставлено до ст.Рогатин.

На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено товар на суму 694848 грн., що підтверджується видатковими накладними №1-09/08/08 від 09.08.08 та №1-13/07/08 від 13.08.08, податковими накладними №1-09/08/08 від 09.08.08 та №1-13/08/08 від 13.08.08, а також довіреностями серії ЯПД №472410 від 09.08.08 та серії ЯПД №472416 від 13.08.08.

Відповідно до вимог п.4.1 договору відповідач зобов’язався   здійснити оплату за товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання видаткової та податкової накладної, проте, своїх зобов»язань за договором не виконав.

Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 694848 грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України  зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач доказів погашення основного боргу не подав і на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 694848 грн.

Покликання скаржника на відсутність первинних документів, які би підтверджували факт поставки позивачем відповідачу спірного товару судом до уваги не приймається, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи вищезазначеними доказами, а також  квитанціями  про приймання вантажу №41068595 від 05.08.08, №41068596 від 05.08.08, та реєстром відправлених вагонів №224-06/08/08. Доказів в спростування вказаних документів відповідачем не подано, а судом не встановлено.

Наведене свідчить і про безпідставність покликання скаржника на відсутність доказів про перевезення товару, вид транспорту, найменування перевізника та час перевезення.

Безпідставним є також посилання скаржника на відсутність таких доказів поставки товару як акт відвантаження продукції та акт приймання-передачі продукції, оскільки укладеним між сторонами  договором купівлі-продажу не передбачено обов»язку сторін щодо складення вказаних документів при поставці товару.

Згідно ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст.611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно п.3 сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення  грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченої заборгованості, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.7.3 договору від 25.07.2008 року у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець зобов’язаний сплатити продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення оплати та штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

З наведеного місцевим судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі  34816,47 грн.. та штраф в розмірі 69484,8 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеного місцевим судом правильно стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні збитки в розмірі 19585,67 грн. та  три відсотки річних, нарахованих позивачем на суму простроченої заборгованості в розмірі  4352,01 грн.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

                                                          

                                                   постановив:

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2008 року в справі за номером  18/72 -  залишити без змін, а апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм»–без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя:                                   С.М.Бойко

Судді:                                                            Т.Б.Бонк

       

                                                                       Р.І.Марко