У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  8 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 20 вересня 2005 року.

Вироком Бахчисарайського районного суду АР Крим від 6 липня 2005 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспорними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від основного покарання з іспитовим строком на 2 роки та відповідно до вимог ст. 76 КК України на нього покладено певні обов'язки.

Судом вирішено питання щодо відшкодування ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди потерпілій ОСОБА_2.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 20 вересня 2005 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, ІНФОРМАЦІЯ_2, керуючи автомобілем ВАЗ-21063 д.н.НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 88,5 км/год по дорозі Пісочне - Поштове в Бахчисарайському районі по території населеного пункту с. Віліно, порушив п.п.12.4, 11.2, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України і в результаті чого скоїв наїзд на ОСОБА_3, який переходив дорогу зправа наліво по ходу руху автомобіля. В результаті ДТП потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Зазначає, що він злочин не вчиняв і в даній ситуації він не мав технічної можливості запобігти наїзду на потерпілого. На його думку, апеляційний суд розглянув справу неповно, необ'єктивно, не дав належної оцінки всім обставинам справи в їх сукупності. Зазначає, що апеляційний суд дав належну оцінку тільки висновку комісійної автотехнічної експертизи від 23.03.2003 року і фактично проігнорував висновки інших експертиз. Крім того, вважає, що суд призначив йому занадто суворе покарання.

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинених злочинах грунтуються на зібраних та ретельно перевірених в судовому засуданні доказах.

Посилання на неповноту та однобічність розгляду справи апеляційною інстанцією безпідставні і спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема, із  висновку комісійної автотехнічної експертизи від 23.03.2003 року вбачається, що ОСОБА_1, рухаючись як при ближньому, так і при дальньому світлі фар при виконанні вимог п. 11.2 ПДРУ  мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_3 шляхом екстреного гальмування.  В дорожній обстановці, що склалася, дії ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 12.4, 11.2, 12.3 ПДРУ і технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Висновкам інших автотехнічних експертиз, на які посилається засуджений, дана належна оцінка як судом першої, так і апеляційної інстанцій, в сукупності  із іншими доказами.

Так, із показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що він на велосипеді рухався по правому краю проїжджої частини дороги в с. Віліно. Біля автобусної зупинки його обігнав автомобіль під керуванням ОСОБА_1, який рухався зі значною швидкістю, в світлі фар на відстані близько 50 м  попереду від себе він побачив пішохода, який став перетинати дорогу зправа наліво по ходу руху автомобіля. Цей факт, як правильно зазначили судові інстанції, свідчить про те, що водій мав змогу і повинен був побачити пішохода на проїзній частині дороги.

Як убачається з матеріалів справи, слідчими органами й судом досліджені всі обставини, які могли б мати значення для справи, тому посилання у скарзі на однобічність і неповноту у дослідженні матеріалів справи необгрунтовані.      

         Дії засудженого ОСОБА_1  за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

         Призначене покарання відповідає вимогам кримінального закону і є справедливим.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

         Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

         Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

         у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

         В.Г. Жук                              В.В. Заголдний                       А.І. Редька