У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

 

головуючого-судді	Кармазіна Ю.М.
суддів	Глоса Л.Ф., Кліменко М.Р.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

 

     Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 7 червня 2005 року

                                  ОСОБА_1,

 ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Кривого Рогу, без постійного місця проживання, раніше неодноразово судимого, останній раз

11 травня 1999 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 229-6 КК України (в ред. 1960р.) на 3 роки  позбавлення волі,

 

засуджено:

-    за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

-    за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

-    за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

-    за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна, яке є його власністю;

-    за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточно визначено 7 років 2 місяці позбавлення волі із конфіскацією майна, яке є його власністю.

 

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, щодо якого касаційне подання та касаційні скарги не внесенні.

 

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2006 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

 

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні  крадіжок чужого майна з проникненням у житло та інші приміщення на території м. Кривого Рогу .

Так, на початку листопада 2002 року ОСОБА_2 із гаража АДРЕСА_1 викрав велосипед “Мінськ”, вартістю 200 грн., який належав ОСОБА_3.

У серпні 2003 року у м. Кривому Розі ОСОБА_2 повторно із сараю на території будинку АДРЕСА_2 викрав майно ОСОБА_4, вартістю 200 грн.

12 серпня 2003 року близько 15 години ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_3 викрав майно ОСОБА_5 на суму  160 грн.

У кінці серпня 2003 року близько 4 години ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, із квартири АДРЕСА_4 викрав майно ОСОБА_6 на суму 800 грн.

         У період часу з 3 по 10 жовтня 2003 року із будинку АДРЕСА_5 викрав майно ОСОБА_7, вартістю 425 грн.

        12 жовтня 2003 року з 11 години до 11 години 30 хвилин ОСОБА_2 повторно із будинку АДРЕСА_6 викрав велосипед ОСОБА_8, вартістю 400 грн.

В кінці жовтня 2003 року ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повторно із квартири АДРЕСА_7 викрав майно ОСОБА_9, вартістю 205 грн.

20 жовтня 2003 року близько 11 години із будинку АДРЕСА_8 викрав візок, вартістю 50 грн., а із АДРЕСА_9 - майно ОСОБА_10 на суму 247 грн.

У період з 30 жовтня по 31 жовтня 2003 року ОСОБА_2 із гаража АДРЕСА_10 викрав майно ОСОБА_11 на суму 395 грн.

15 листопада 2003 року в нічний час ОСОБА_2 із погреба будинкуАДРЕСА_11 викрав майно ОСОБА_12 на суму 400 грн.

20 листопада 2003 року ОСОБА_2 із майстерні АДРЕСА_12 викрав майно ОСОБА_13 на загальну суму 1 485 грн.

20 листопада 2003 року в період часу з 3 до 6 години ОСОБА_2 із двора АДРЕСА_13 викрав 8 кролів, які належали ОСОБА_14, вартістю 400 грн.

Крім того, 26 червня 2003 року близько 1 години ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, яку знав як ОСОБА_15, проникли у квартиру АДРЕСА_14 та із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я, погрожуючи ножем ОСОБА_16, відкрито заволоділи майном ОСОБА_17 та ОСОБА_18 на загальну суму 1446 грн.

  26 вересня 2003 року близько 8 години ОСОБА_2 проник в квартиру АДРЕСА_15 і, погрожуючи сокирою ОСОБА_19, відкрито заволодів майном потерпілого на суму 145 грн.

13 жовтня 2003 року близько 7 години ОСОБА_2 перебуваючи у квартирі АДРЕСА_16, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито заволодів майном ОСОБА_20 на загальну суму 675 грн.

20 жовтня 2003 року близько 13 години ОСОБА_2, за попередньою змовою із ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проникли до квартири АДРЕСА_17 та, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, відкрито заволодів майном ОСОБА_21 на загальну суму 100 грн.

11 листопада 2003 року близько 19 години ОСОБА_2 відкрито заволодів майном ОСОБА_22, вартістю 340 грн.

28 листопада 2003 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із невстановленою слідством особою відкрито заволоділи майном ОСОБА_23 на суму 500 грн.

У цей же день близько 19 години біля будинку АДРЕСА_18 відкрито заволодів майном ОСОБА_24 на суму 1 010 грн.

3 грудня 2003 року близько 19 години ОСОБА_2 біля гуртожитку АДРЕСА_19, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито заволодів майном громадянина Іорданії ОСОБА_25 на суму 1 304 грн. 20 коп., спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

 

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 вказує на те, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно, необ'єктивно, однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. На досудовому слідстві було порушено його право на захист. Посилається на те, що до нього застосовувалися недозволені методи слідства, він не був ознайомлений в повному обсязі із матеріалами справи. Не було розглянуто клопотання про відвід прокурора. Просить судові рішення щодо нього скасувати.

 

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що засудженому слід відмовити у задоволенні його касаційної скарги.

 

За змістом касаційної скарги, засуджений оспорює однобічність та неповноту досудового та судового слідства, фактичні обставини справи, які були предметом перевірки й оцінки суду першої та апеляційної інстанцій, і перегляду відповідно до вимог ч.1 ст.398 КПК України у касаційному порядку не підлягають, а тому колегія суддів виходить із встановлених судом фактичних обставин скоєння злочинів, у вчиненні яких ОСОБА_2 визнаний винуватим.

 

Суд належно обґрунтував свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, доказами, що отримані згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства і  наведені у вироку.

 

Зокрема, як убачається із матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2  на досудовому слідстві частково визнав свою вину і давав докладні показання, за яких обставин він скоював злочини за попередньою змовою з іншим засудженим.

 

На обґрунтування свого висновку суд послався також на показання іншого засудженого по справі, потерпілих, свідків, на дані, що містяться у протоколах огляду місць події.

 

Згідно з даними, що містяться у протоколах відтворення обстановки та обставин події, ОСОБА_2 розказував та показував, за яких обставин викрав речі, що належали потерпілим, вчинив грабіж та розбій.

 

Не заслуговують на увагу доводи засудженого про порушення його права на захист. Як убачається із матеріалів справи, на досудовому слідстві ( т. 1 а. с. 30) засудженому було роз'яснено право мати захисника, але скористатися цим правом він відмовився.

 

Твердження засудженого про те, що до нього застосовувалися недозволені методи слідства, спростовуються матеріалами прокурорської перевірки і  постановою слідчого від 20 грудня 2004 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників МВ УМВС України за відсутністю в їх діях складу злочину по факту застосування до ОСОБА_2 незаконних методів дізнання та слідства.

 

Доводи засудженого про те, що суд не розглянув його клопотання про відвід прокурору Буйленковій І.М., спростовуються матеріалами справи. (т.4 а.с. 101).

 

Як видно з матеріалів справи, такі ж, як і в касаційній скарзі, твердження засуджений висловив у своїй апеляції. Апеляційний суд визнав їх безпідставними. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. У касаційній скарзі засудженого не наведено інших не досліджених судом доказів, якими б спростовувались висновки суду першої та апеляційної інстанції за обговорюваними твердженнями. 

 

Таким чином, суд, дослідивши зібрані докази і давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів та правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 185, ч. 2,  ст. 186,  ч. 3 ст. 186,  ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187 КК України.

 

Призначаючи покарання засудженому, суд урахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про його особу. Обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

 

Істотних порушень норм КПК України на досудовому слідстві та при судовому розгляді справи не допущено.

 

При перевірці даної справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_2 у касаційному порядку з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

 

 

 

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

 

ухвалила:

 

 

у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1  відмовити.

 

 

Судді:

 

 

Кармазін Ю.М.                  Кліменко М.Р.                    Глос Л.Ф