У х в а л а

І М Е Н Е М   У Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України

у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 6 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 5 липня 2006 року

                                            ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Вільнянська Запорізької області, житель АДРЕСА_1,

 раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 104 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1. покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженець та житель м. Вільнянськ Запорізької області, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 104 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженець та житель м. Вільнянськ Запорізької області, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 104 КК України ОСОБА_4. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_4. покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

У апеляційному порядку вирок щодо засуджених не переглядався.

Як визнав суд, 19 квітня 2006 року засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та особа, кримінальну справу щодо якої закрито в зв'язку із її смертю, за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, АДРЕСА_2 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, відкрито заволоділи грішми та майном   ОСОБА_2 на загальну суму 13 615 грн. 90 коп.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2  посилається на те, що судовий розгляд  справи відбувся без її участі, та, вважаючи, що призначене засудженим покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину через м'якість, просить  вирок щодо засуджених скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості засуджених у вчиненні злочину, за який їх засуджено, ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів, вони є правильними і у касаційній скарзі не оспорюються.

 Твердження касаційної скарги про те, що призначене засудженим покарання із застосуванням ст. 104 КК України не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засуджених через м'якість, є безпідставними.

При призначенні покарання засудженим суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про їх особу ( неповнолітній вік засуджених,  які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, їх  щире каяття та  активне сприяння  розкриттю злочину, позитивні характеристики, те, що вони здобувають освіту в навчальних закладах).З урахуванням цих даних, колегія суддів приходить до висновку, що призначене засудженим покарання є справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення  та попередження нових злочинів.

Доводи потерпілої ОСОБА_2 про те, що суд, розглянувши справу у її відсутності, порушив її права, в даному конкретному випадку не можуть бути підставою для скасування вироку, оскільки відповідно до вимог ст. 290 КПК України, якщо в судове засідання не з'явиться потерпілий,  суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вирішує питання про розгляд справи або відкладення його в залежності від того, чи можливо у відсутності потерпілого з'ясувати всі обставини справи і захистити його права. Як убачається з протоколу судового засідання, суд дотримався цих вимог закону, оскільки підсудні повністю визнали себе винуватими у скоєнні злочину за обставин, встановлених досудовим слідством,  на які вказувала й потерпіла, а тому суд розглянув справу в порядку, передбаченому ст.299 КПК України, обмежившись тільки допитом підсудних, визнавши недоцільним дослідження інших доказів .

Отже, істотних порушень норм КПК України на досудовому слідстві та при судовому розгляді справи, які були б підставою для скасування вироку,   не допущено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

у задоволенні касаційної скарги потерпілій ОСОБА_2  відмовити.

Судді:

Кармазін Ю.М.                 Кліменко М.Р.                       Глос Л.Ф.