У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Жука В.Г., |
|
суддів |
Пивовара В.Ф. і Редьки А.І. |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 7 вересня 2005 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимого,
засуджено:
за ч. 3 ст. 166 КК України (1960 року) на 5 років позбавлення волі з позбавленням права працювати в органах внутрішніх справ на 3 роки;
за ч. 3 ст. 101 КК України (1960 року) на 6 років позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 364 КК України (2001 року) на 2 роки обмеження волі з позбавленням права працювати в органах внутрішніх справ на 2 роки;
за ч. 2 ст. 365КК України (2001 року) на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права працювати в органах внутрішніх справ на 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено 6 років позбавлення волі з позбавленням права працювати в органах внутрішніх справ на 3 роки.
Цим же вироком засуджено і ОСОБА_2, вирок щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11 січня 2005 року вирок залишено без зміни.
Старшого лейтенаната міліції, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, виконуючи обов'язки дільничного інспектора ІНФОРМАЦІЯ_2 у Вінницькій області, 21.10.1995 року у своєму робочому кабінеті в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3, перевищуючи свої владні повноваження, застосовуючи фізичне насильство до ОСОБА_3, якого підозрював у крадіжці кроля зі свого домогосподарства, наніс йому численні удари руками і ногами по різних частинах тіла, результаті чого ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких він помер.
ОСОБА_1, отримавши усну заяву від ОСОБА_4 про скоєння крадіжки у її доньки ОСОБА_5 6.06.1998 року не зареєстрував заяву в КоЗП.
Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (майор міліції, працюючий на посаді начальника ВК СМН ІНФОРМАЦІЯ_2), перевищуючи свої службові повноваження 6.06.1998 року викликали в пункт охорони громадського порядку смт. Ситківці ОСОБА_6, підозрюваного ними у крадіжці, скоєній з домогосподарства ОСОБА_5, і вимагали у нього зізнання та відшкодування збитків. При цьому вони побили ОСОБА_6, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування, Посилається на однобічність та неповноту у досдідженні обставин справи. На його думку, висновки суду щодо його винності у вчиненому злочині не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що не має ніякого відношення до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та побиття ОСОБА_6. Крім того, посилається на порушення його прав на захист апеляційною інстанцією, а саме, що судом не було повідомлено про день розгляду справи апеляційною інстанцією учасників процесу та не ознайомлено учасників процесу з додатковими матеріалами.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинених злочинах грунтуються на зібраних та ретельно перевірених в судовому засуданні доказах. Доводи ж у касаційній скарзі про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи безпідставні.
Так, із показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вбачається, що вони бачили як ОСОБА_1 своїм мотоциклом підвіз ОСОБА_3 додому та допоміг йому вийти з коляски. Потерпілий не зміг зайти до будинку сам і йому допомогли зайти туди. ОСОБА_3 повідомив, що його побили.
Свідок ОСОБА_10 показала, що потерпілий ОСОБА_3 повідомив про те, що він вкрав кроля у ОСОБА_1 і той привіз його в свій службовий кабінет та побив його.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили факт перебування ОСОБА_3 в службовому кабінеті ОСОБА_1.
Згідно з висновками судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.
Потерпілий ОСОБА_13 показав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 викликали його до кабінету карного розшуку та побили його. При цьому вимагали від нього визнання своєї вини у вчиненнні крадіжки з домогосподарства ОСОБА_5 та написання розписки про відшкодування збитків.
Свідок ОСОБА_14 показала, що ОСОБА_13 розповів їй про його побиття ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Згідно висновку судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_13 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.
Факт не реєстрації заяви щодо крадіжки з домогосподарства ОСОБА_5 підтвердили ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Як убачається з матеріалів справи, слідчими органами й судом досліджені всі обставини, які могли б мати значення для справи, тому посилання у скарзі на однобічність і неповноту досудового й судового слідства у справі необгрунтовані.
Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 166, ч. 3 ст. 101, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 365 КК України кваліфіковано правильно.
Призначене покарання відповідає вимогам кримінального закону і є справедливим.
Посилання засудженого ОСОБА_1 на порушення його прав на захист апеляційним судом безпідставні.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_15 брали участь у розгляді справи апеляційним судом, ніяких клопотань не заявляли.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
Судді:
В.Г. Жук В.Ф. Пивовар А.І. Редька