АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц -140/2007 р.                                                         Головуючий по першій інстанції

Категорія: трудові шори                                                                                  Калашник С.І.

Доповідач в апеляційній інстанції Качан О.В.

УХВАЛА

іменем України

18 січня 2006 року                                                              Колегія суддів судової палати в

цивільних справах апеляційного СУДУ Черкаської області в складі:

головуючого                                                      Ювшина В.І.

суддів                                                                   Василенко А.І., Качана О.В.

при секретарі                                                    Петренко СП.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про стягнення матеріальної та моральної шкоди. В позовній заяві вказала, що з 12 серпня по 23 вересня 2003 року відповідачка ОСОБА_2. працювала згідно трудового договору в кафе-магазині, яке належить позивачці ОСОБА_1.,ІНФОРМАЦІЯ_1 і була матеріально-відповідальною особою, про що з нею також був заключний договір та видано наказ НОМЕР_1.

Під час проведення інвентаризації  23.09.2003 року бухгалтером в присутності позивачки та свідка ОСОБА_4. виявлено недостачу в сумі 2 124 грн. 76 коп., через що ОСОБА_2 була звільнена з роботи.

Шляхом стягнення з громадян-боржників, яким відповідачка давала товар у борг, повернуто 595 грн.91 коп., а тому сума боргу становить 1 528 грн.85 коп., які ОСОБА_1. просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 23.11.2006 року співвідповідачем по справі суд залучив ОСОБА_3., яка визнала та підтвердила в судовому засіданні, що вона також працювала у позивачки ОСОБА_1.ІНФОРМАЦІЯ_1 на рівні з ОСОБА_2, хоч з нею трудовий договір не укладався.

Рішенням Чорнобаївського районного суду від 14 грудня 2006 року в задоволенні позову вимовлено по мотивам пропуску позивачкою строку звернення до суду з позовом.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачка ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення по мотивам порушення судом вимог матеріального та процесуального права, визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду та поновити цей строк, постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Вказує, що суд зобов'язаний винести ухвалу окремо від судового рішення про поновлення строку, а окремо - рішення по суті спору.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено: з 12 серпня по 23 вересня 2003 року відповідачка ОСОБА_2. працювала згідно трудового договору в кафе-магазині, яке належить позивачці ОСОБА_1.ІНФОРМАЦІЯ_1 і була матеріально-відповідальною особою, з нею також був укладений договір про повну матеріальну відповідальність та видано наказ НОМЕР_1.

Під час проведення інвентаризації" 23.09.2003 року виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей в сумі 2 124 грн. 76 коп., і по вказаним мотивам ОСОБА_2. була звільнена з роботи.

Частину боргу в сумі 595 грн.91 коп. повернуто громадянами, які брали товар у борг. Недостачі залишилося 1 528грн.85 коп.

Виносячи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав як на підставу відмови в задоволенні позову - пропущення позивачкою строку звернення до суду з питання стягнення заподіяної працівником матеріальної шкоди, який відповідно до ст. 233 КЗпП України становить 1 рік з дня виявлення заподіяної шкоди. Позивачка заявляла клопотання про поновлення такого строку, вказала в клопотанні, що строк був нею пропущений по причині незнання закону. Суд визнав наведену позивачкою причину пропуску строку неповажною, відмовив у поновленні строку, про що зазначив у рішенні, і по цим же мотивам відмовив у задоволенні позову.

Колегія вважає, що така позиція суду обґрунтована доказами які знаходяться в матеріалах справи. Суд дав вірну оцінку доказам, наданим сторонами, та обґрунтовано прийшов до висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду та відмову в задоволенні позову  по цим же мотивам.

Як видно з матеріалів справи і про це зазначила сама позивачка, нестача нею була виявлена ще 23 вересня 2003 року під час інвентаризації. До суду з позовом про стягнення нестачі вона звернулася 15.09.2006 року, майже через три роки, мотивуючи пропущений строк тим, що вона хотіла владнати спір в мирному порядку і ходила по людях та збирала гроші, а також намагалася умовити ОСОБА_2. віддати їй гроші. Крім того, вона не знала про річний строк позовної давності по даній категорії" справ, вважала, що може звернутися до суду на протязі трьох років, оскільки їй була надана така консультація.

Наведена позивачкою причина пропуску строку на звернення до суду -незнання законодавства - не може бути визнана поважною і судом апеляційної інстанції". Доводи позивачки про визнання боргу ОСОБА_2. в 2004 році також не є підставою для задоволення позову, оскільки з дня визнання позову відповідачкою до дня подачі заяви до сулу минуло понад 1 рік.

Стосовно винесення окремо процесуального документу - ухвали - про поновлення строку на звернення до суду, колегія зазначає, що згідно вимог п. 6

постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 із наступними змінами суд, встановивши пропуск строку на звернення до суду без поважної причини, відмовляє в задоволенні позову з цих підстав. Винесення додатково ухвал в такому випадку не передбачено.

По наведеним мотивам колегія підстав для задоволення вимог, зазначених в апеляційній скарзі, не знаходить.

Прийняте судом першої інстанції рішення про відмову в задоволенні позову обгрунтоване наявними у справі доказами, постановлене у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала колегії та рішення суду набувають може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців з моменту проголошення.