ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.03.09Справа №2а-10169/08/1
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Трещової О.Р., при секретарі Тарасовій О.М. за участю
представника позивача –Сейтумерова Рустема Айдеровича,
представника відповідача – Бора Ігоря Юрійовича,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Інвест " до Державної податкової інспекції м. Сімферополя про скасування рішення.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Мастер Інвест” звернулося до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до ДПІ м. Сімферополя про скасування рішення ДПІ м. Сімферополя № 0012932303 від 11.11.2008 року про застосування фінансових санкцій.
Згідно з Ухвалою окружного адміністративного суду АР Крим від 20.12.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2-а-7575/08/1.
Ухвалою окружного адміністративного суду АРК від 20.12.2008 року позовні вимоги про скасування рішення ДПІ м. Сімферополя № 0012932303 від 11.11.2008 року про застосування фінансових санкцій роз’єднані в окреме провадження та справі присвоєний № 2а-10169/08/1.
Ухвалою окружного адміністративного суду АР Крим від 25.12.2008 року закінчено підготовче провадження по справі № 2а-10169/08/1 та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідачем проведена перевірка залу гральних автоматів ТОВ “Мастер Інвест”, в результаті якої складений акт перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу. Представник позивача зазначив, що відповідно до спірного рішення актом перевірки нібито встановлено порушення позивачем п.1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено спірне рішення про застосування до позивача фінансових санкцій.
Представник позивача зазначив, що зал гральних автоматів оснащений зареєстрованим, опломбованим і переведеним у фіскальний режим РРО, який внесений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, а гральні автомати, які знаходяться в залі не оснащені купюро приймачами, тому вони не мають бути фіскалізовані.
Відносно застосування фінансової санкції за непроведення в фіскальний режим роботи РРО представник позивача пояснив, що санкція застосована неправомірно у звязку з тим, що на час проведення перевірки гральні автомати не виконували фіскальних функцій і у залі гральних автоматів застосовувався зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, через який в зазначеному залі гральних автоматів і проводяться розрахункові операції.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі та пояснив, що з липня 2008 року, тобто з моменту внесення до реєстру запамятуючого пристрою, всі гральні автомати мають бути ним обладнані, оскільки всі РРО є місцем проведення розрахунків, тому вони мають бути фіскалізовані. Але в акті перевірки не зазначено про наявність або відсутність в гральних автоматах купюроприймачів.
Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція м. Сімферополя АР Крим.
Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Згідно п.2 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.
Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція м. Сімферополя АР Крим є суб’єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування рішення про застосування штрафних санкцій, суд зобов’язаний перевірити, чи здійснювалася перевірка позивача відповідачем на підставі закону, які повноваження мав відповідач щодо проведення цих перевірок, чи діяли посадові особи ДПІ м. Сімферополя безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв’язку з проведенням перевірки позивача.
Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер Інвест " має статус юридичної особи, 10.02.2006 року було зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 437825.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер Інвест" являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Таким чином, судом встановлено, що ДПІ м. Сімферополя в АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, органи податкової служби зобов’язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб’єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.
Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлений Законом України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.
Відповідно до ч.1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі- платники податків).
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Судом встановлено, що на підставі направлення № 300268 від 25.09.2008 року, направлення № 300269 від 25.09.2008 року на підставі пункту 2 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ із змінами та доповненнями з метою здійснення контролю за додержанням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявності торгових патентів та ліцензій посадовим особам податкових органів було доручено провести планову перевірку ТОВ “Мастер Інвест” з питань дотримання вимог Законів України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”.
Судом встановлено, що представниками відповідача на підставі направлень на проведення перевірки здійснено перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер Інвест” в залі гральних автоматів, який розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Кузнецова,32, за результатами якої складено акт перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 26.09.2008 року № 001288.
Перевіркою встановлено, що позивач здійснює діяльність у сфері грального бізнесу на 15 діючих гральних автоматах з надання послуг в сфері грального бізнесу, які не переведені у фіскальний режим роботи.
В акті не зазначено чи обладнані гральні автомати купюроприймачами, чи ні.
В акті зазначено, що перевірка проводилася в присутності оператора, яка з актом ознайомилася, акт підписала без заперечень, один екземпляр акту отримала.
Згідно з висновками акту встановлені перевіркою обставини були оцінені як порушення позивачем вимог пунктів 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями).
На підставі акту перевірки від 26.09.2008 року відповідач прийняв спірне рішення № 0012932303 від 11.11.2008 року про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 5100 гривень за проведення розрахункових операцій через незареєстрований належним чином РРО в органах ДПС і не переведений у фіскальний режим роботи.
Підставою для застосування фінансових санкцій в спірному рішенні вказано п. 2 с. 17 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Суд встановив, що позивач здійснював підприємницьку діяльності у сфері ігорного бізнесу в залі гральних автоматів за адресою м. Сімферополь, вул.Кузнецова,32, на підставі ліцензії Міністерства фінансів України серії АВ № 082944 на організацію діяльності з проведення азартних ігор (діяльності з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах) з терміном дії з 04.05.2006 року по 03.05.2011 року
Суд встановив, що в залі гральних автоматів за адресою: м. Сімферополь, вул.Кузнецова,32, ТОВ “Мастер Інвест” встановлений зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій Mini 600.02M, заводський номер ПА62260087, що належить позивачу та підтверджується актом перевірки.
В залі гральних автоматів за адресою: м. Сімферополь, вул.Кузнецова,32 позивачем розміщено 15 гральних автомати, що підтверджується актом перевірки (описовою частиною), на кожний з яких позивачем отримані та знаходилися в наявності на момент перевірки торгові патенти у кількості 15 штук. Кількість гральних автоматів визнається представником позивача та не оспорюється.
Акт перевірки не містить описання гральних автоматів, а саме їх типу, моделі, назви, року випуску тощо.
Перевіряючи законність та обгрунтованість застосування до позивача фінансових санкцій за порушення п.2 ст. 17, Закону України №265, а саме: застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведених у фіскальний режим роботи гральних автоматів, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” 265/95-ВР.
Стаття 1 Закону №265/95-ВР передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Стаття 2 Закону №265/95-ВР визначає, зокрема, такі терміни:
реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
автомат з продажу товарів (послуг) - реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.
місце проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів ( послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо, розрахункова операція –це, приймання від покупця готівкових коштів , платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг) , розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту ( касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний , що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операції або заповнений вручну.
Відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Стаття 17 Закону України №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовує фінансові санкції у таких розмірах:
2) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.
Судом встановлено, що до позивача застосовані фінансові санкції за не переведення у фіскальний режим роботи 15 реєстраторів розрахункових операцій в сумі 5100 гривень (15 х 340 гривень).
Матеріали справи свідчать про те, що під час проведення перевірки залу ігрових автоматів, який розташований у м. Сімферополь, вул.Кузнецова,32, представниками податкового органу було встановлено, що позивачем для проведення розрахунків під час прийому ставок використовувався реєстратор розрахункових операцій Mini 600.02M, за допомогою якого виконувалось занесення у фіскальну пам’ять та довготермінове зберігання в неї розрахункових операцій при прийомі ставок, цій апарат дозволяє здійснювати багаторазове зчитування підсумкову інформацію про обсяг розрахункових операції. Невикористання зазначеного реєстратора працівниками податкового органу при проведені розрахунків у ігровому залі позивача під час проведення перевірки не встановлено. Зазначений факт був підтверджений представником відповідача під час розгляду справи.
Позивачем до матеріалів справи залучені копії паспортів на гральні автомати, які застосовуються в перевіряємому залі гральних автоматів.
Судом був досліджений технічний паспорт на автомат ігровий телевізійний МГ-1, який за ствердженням позивача був розміщений у зазначеному залі гральних автоматів. Відповідно до пункту 1.2.9. автомати моделей МГ1-03.04,05,06,07,08 можуть бути обладнані пристроєм для оплати гри банкнотами за замовленням покупця.
Відповідно до договорів оренди гральних автоматів від 30.04.2008 року № 300408, актів прийому-передачі автоматів не зазначено про обладнання саме цих ігрових автоматів купюроприймачами.
Відповідно до акту перевірки також не зазначено, що гральні автомати були обладнані купюроприймачами.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на той факт, що зазначення в акті перевірки, що на гральних автоматах робляться ставки свідчить про те, що такі гральні автомати обладнані купюро приймачами.
Суд зауважує, що відповідно до Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України від 18.04.2006 N 40/374, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2006 за N 622/12496, будь-яка гра на гральних автоматах передбачає внесення ставки. Ставкою є плата гравця за участь в азартній грі, сума якої використовується для визначення розміру призу.
Отже, зазначення в акті перевірки про можливість здійснювати ставки не свідчить про наявність купюроприймача в гральному автоматі.
Таким чином, відповідачем не був доведений факт, що в залі гральних автоматів знаходилися саме автомати, які обладнані купюроприймачами, більш того, ці факти були спростовані позивачем доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши вказані документи, суд встановив, що все гральне обладнання, яке використовує позивач, має можливість здійснити приймання ставки за допомогою електронного ключа шляхом внесення у поле кредиту розміру ставки у вигляді віртуальних очок Жодний гральний автомат не має приймача купюр або монет.
За таких обставин суд приходить до висновку, що розміщені в залі ігрові автомати не використовуються для здійснення розрахунків із особами, які роблять ставки, та для зберігання отриманих за надані послуги готівкових коштів, отримання послуг у зв’язку з їх використанням за кошти не відбувається, тобто їх не можна віднести до реєстраторів розрахункових операцій в розумінні Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, вони згідно з положеннями зазначеного закону не мають бути обладнанні пристроєм (програмно-технічний комплекс), в якому реалізовані функції щодо забезпечення одноразового занесення та довготермінового зберігання та багаторазове зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операції під час проведення ігри.
Перевіряючи доводи представника відповідача в частини, що позивачем не виконані вимоги законодавства, щодо обладнання всіх гральних автоматів купюроприймачами, суд зазначає наступне.
Відповідно до Постанови КМУ “Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій”№ 121 від 07.02.2001 р. ( далі Постанова № 121) встановлені строки переведення суб’єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням РРО.
Так, у п.6 Додатку до Постанови № 121 визначено, що суб’єкти підприємницької діяльності , які використовують гральні автомати, у термін до 31.12.2006 р. мали перевести розрахунки із застосуванням РРО.
При цьому, п. 2 Постанови № 121 передбачено, що Міністерство економіки повинно було забезпечити до 01.07.2001 р. розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг), а Міністерство промислової політики забезпечити до 01.02.2003 р. організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Наказом ДПА України № 581 від 10.09.2008 р. був затверджений Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції, в який був внесений Фіскал з версією внутрішнього програмного забезпечення 2160.04.02*** , який мав застосовуватись у казино, залах гральних автоматів, для фіскалізації гральних автоматів, для торгівлі та послуг гральних автоматів.
Але жодним нормативним актом не було передбачений обов’язок суб’єктів господарювання обладнати гральні автомати купюроприймачами з метою подальшої їх фіскалізації, як про це зазначає представник відповідача.
Крім того, суду не надано жодних доказів відповідачем можливості застосування системи Фіскал для гральних автоматів, які не обладнані купюроприймачами та своїм призначенням не здійснюють приймання та облік грошових коштів, в який виграш визначається за сумою отриманих очков та розрахунок здійснюється касиром на місці проведення розрахунків.
За таких умов суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки працівниками податкового органу позивач з незалежних від нього причин не в змозі був виконати вимоги Постанови № 121 щодо проведення розрахунків через фіскалізовані гральні автомат.
Нерозроблення відповідними державними органами запам’ятовуючих пристроїв для оснащення гральних автоматів, що вже діють, не може позбавити можливості позивача використовувати такі гральні автомати, в господарській діяльності.
Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідно до частини третьої статті 219 Господарського кодексу України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
Відповідно до діючого законодавства на позивача покладається обов'язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Судом встановлено, що позивач має в залі гральних автоматів належним чином зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим реєстратор розрахункових операцій Mini 600.02M, через який і здійснюються розрахунки із споживачами послуг, що забезпечує виконання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Державної податкової інспекції м. Сімферополя № 0012932303 від 11.11.08 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер Інвест” фінансових санкцій у розмірі 5100 гривень не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання нечинним рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.
Під час судового засідання, яке відбулось 19.03.2009 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 23.03.2009 року.
Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0012932303 від 11.11.08 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер Інвест”.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ “Мастер Інвест” судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання її у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Трещова О.Р.