Справа №22ц-1072/2009р. Головуючий в 1 інстанції Слюсар Л.П.
Категорія-6 Доповідач Козлов С.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Болтунової Л.М., суддів:
Козлова С.П., Максюта Ж.І., при секретарі: Білоус A.M.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, Авто-гаражний кооператив „Гранит", Головне архітектурно-планувальне управління виконкому Дніпропетровської міської ради, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на гаражі, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2008 року відмовлено в позові ОСОБА_2 про визнання права власності на самовільно переобладнанні гаражі в авто-гаражному кооперативі „Гранит".
В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм процесуального права, неврахування всіх обставин справи та недоведеності обставин справи, які суд вважав встановленими, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та задовольнити його позовні вимоги.
Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав її задоволення та скасування рішення суду.
Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом встановлено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності виникає з
моменту державної реєстрації.
Пунктом 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5, передбачено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Згідно зі ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди... Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Судом встановлено, що 25.08.2003 р. на засіданні правління авто-гаражного кооперативу „Гранит" ОСОБА_1 був прийнятий до складу членів цього кооперативу замість ОСОБА_4 та 04.10.2003 р. - замість ОСОБА_2, а 29.08.2003 р. та 30.09.2003 р. ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діяла на підставі доручення від ОСОБА_4, два гаража №358 та №359 в авто-гаражному кооперативі „Гранит", після чого самовільно без відповідного дозволу та належно затвердженого проекту у встановленому для цього законом порядку переобладнав ці гаражі у в одну будівлю.
В підтвердження своїх позовних вимог про визнання права власності на спірні гаражі позивач не надав суду доказів про додержання при його будівництві зазначених норм і правил, введення його в експлуатацію у встановленому порядку. Висновки та документи відповідних установ в матеріалах справи відсутні. Не надано ним також і доказів про те, що таке переобладнання гаражів не порушує права інших осіб - власників суміжних гаражів. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про звернення позивача до виконавчого комітету місцевої ради з цим питанням та прийняття цим органом відповідного рішення, а є лише відповідь Комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 04.09.2006 р. про те, що дозволено оформляти право власності та видачу документів на спадщину, дарування, продаж капітальних гаражів, які збудовані громадянами з дозволу міськрайвиконкомів (а.с.25). Доказів про наявність такого дозволу щодо переобладнання спірних гаражів позивач суду не надав.
Тому суд обґрунтовано на підставі ст.ст.331, 375, 376 ЦК України та ст.11 ЦПК України відмовив в позові ОСОБА_2 про визнання права власності на спірні гаражі.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів не може прийняти до уваги доводи ОСОБА_1 у скарзі про порушення судом його права власності на спірні гаражі, яке він не позбавлений можливості поновити шляхом відповідного звернення до виконавчого комітету місцевої ради. Інші доводи скарги не спростовують правильність висновків суду щодо відсутності законних підстав для визнання права власності на спірні гаражі у судовому порядку при викладених обставинах цієї справи.
Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи змін не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.