АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №2ц-1521
Головуючий в суді 1 інстанції
Фастовець В.М. Доповідач Свинцова Л.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2008 року місто Луганськ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого судді Свинцової Л.М.
Суддів Савченко В.О., Карташова О.Ю.,
При секретарі Іванковій К.Ю.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого Лисичанського міського суду Луганської області від 21 лютого 2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого житлового приміщення,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 21 лютого 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення Були задоволені повністю.
ОСОБА_1 не погодився з цим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на те, що судом не ураховано, що свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 свідчили про вчинення ним сварок з позивачкою, застосуванні відносно неї насильства, про що знали тільки з слів позивачки., що свідок ОСОБА_4 є рідною сестрою позивачки.
Постановами міліції відносно нього відмовлялося у порушенні кримінальної справи за відсутності складу злочину.
Суд при розгляді справи формально послався на зміст правових норм житлового законодавства, але фактично не перевірив причину сімейних сварок, які виникали через невірність позивачки та зловживання нею спиртними напоями.
В суді позивачка підтверджувала, що бажає виселити його з квартири через хворобу на туберкульоз.
Заперечення на апеляційну скаргу не надходили.
2
Суд першої інстанції, розглядаючи справу, встановив, що сторони зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, перебували у шлюбі до вересня 2006 року. Відповідач у 2006 році систематично порушував правила співжиття, влаштовуючи сімейні скандали, бив позивачку, робив неможливим спільне проживання з ним в квартирі іншим членам сім'ї.
Тричі відповідач попереджувався про недопустимість антигромадської поведінки, але вказані заходи впливу виявилися безрезультатними
Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , попередження ОСОБА_1 про недопустимість антигромадської поведінки, про виселення, якщо він буде робити неможливим проживання разом з ним інших членів сім'ї.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони - колишні подружжя, що живуть вони разом в квартирі АДРЕСА_1.
Між сторонами часто виникають сварки через неприязнені стосунки.
Свій висновок про необхідність виселення відповідача з квартири без надання іншого житлового приміщення суд зробив, посилаючись на пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, які не заперечували наявність сварок в сім'ї сторін.
Але судом не звернуто уваги на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що є сестрою позивачки, знали про сварки в сім'ї сторін тільки з слів позивачки. Крім того, свідок ОСОБА_4 (а.с. 56), що є сестрою позивачки, свідчила про зловживання позивачки спиртними напоями.
Без достатніх підстав суд не прийняв як докази у справі побутові та виробничі характеристики, не надав їм оцінки.
Суд першої інстанції без достатнього мотивування дійшов висновку про те, що позивачка зверталася з проханнями не розглядати її заяви про протиправну поведінку відповідача, оскільки цього з погрозами вимагав від неї відповідач. При цьому суд послався як на доказ на копію вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 07.08.2006 року, де вказано, що раніше ОСОБА_1 буз засуджений з вбивство.
Мотивуючи свій висновок про задоволення позову, суд першої інстанції послався на те, що відповідач систематично порушував правила співжиття, влаштовуючи сімейні скандали та побиття позивачки, тричі попереджався про недопустимість антигромадської поведінки.
Втім суд не звернув уваги на те, що відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 19 лютого 2006 року в порушенні кримінальної справи відносно відповідача було відмовлено, оскільки в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 296 КК України ( хуліганство), ознаки правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП (вчинення насильства в сім'ї.
Як вбачається з тексту постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 16 травня 2006 року, 11 травня 2006 року між сторонами виникла словісна сварка, оскільки відповідач запідозрив ОСОБА_2 у зраді з іншим чоловіком, вдарив її коліном в підборіддя та рукою по голові. Але ОСОБА_5 просила не приймати до відповідача ніяких мір.
Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.06.2006 року відповідач 16.06.2006 року прийшов додому у стані алкогольного сп'янення та вчинив з позивачкою сварку на грунті раніше сформованих неприязнених відносин, погрожував позивачці фізичною розправою.
Виходячи з того, 15 лютого 2006 року відповідач не вчиняв насильства в сім'ї, сварка між сторонами виникла через те, що ОСОБА_2 виганяла з квартири знайомого
3
відповідача, якого останній запросив у гості; 11 травня 2006 року сварка між сторони виникла через підозру відповідача, що позивачка йому зраджує; тільки 16 червня 2006 року дійсно відповідач у алкогольному сп'яненні безпричинно вчинив з позивачкою сварку, погрожував розправою, судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідач систематично порушував спокій у сім'ї, робив неможливим проживання разом з ним інших членів сім'ї, що за систематичну антигромадську поведінку, що робить неможливим проживання з ним інших членів, сім'ї він вже попереджався органами міліції.
Суд, задовольняючи позов, виходив тільки з того, що відповідач тричі був попереджений про недопустимість антигромадської поведінки, вчинення насильства в сім'ї. При цьому суд не наддав оцінки безпосередньо діям відповідача 15.02.2006 року, 11.05.2006 року, 16.06.2006 року, чи обгрунтовано відповідач тричі попереджався про недопустимість порушень правил співжиття з іншими членами сім'ї.
На думку колегії суддів суд поспішно, передчасно дійшов висновку про необхідність виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення за систематичне порушення ним правил співжиття, що доцільно відповідача попередити про виселення без надання іншого житлового приміщення у випадку продовження ним порушення правил співжиття.
Керуючись ст. ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, на підставі ст. 116 ЖК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 21 лютого 2007 року задовольнити частково.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 21 лютого 2007 року скасувати та ухвалити нове, яким попередити ОСОБА_1 про виселення з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, якщо він буде продовжувати антигромадську поведінку, вчиняти сварки, насильство у сім'ї, робити неможливим проживання з ним інших членів сім'ї.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення відмовити.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 24 березня 2008 року в приміщенні апеляційного суду^Луганської області після 14 години.