Справа № 22ц-1364\ 08 Головуючий в інстанції Соболева Є.О.
Категория 21 Доповідач Гаврилюк В.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого : Гаврилюка В.К.
суддів : Запорожця М. П., Тріфанова О. М.
секретаря : Трачука О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою директора виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 24 грудня 2007 року
за позовом ОСОБА_1 до ВВД ФССНВ у Станічно-Луганському та Новоайдарському районах, АСК „Оранта-Лугань", УПСЗН Станічно-Луганської райдержадміністрації, виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про відшкодування втраченого заробітку, витрат на догляд, побутове обслуговування, додаткове харчування та на санаторно-курортне лікування, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2005 року позивач звернувся із зазначеним позовом до суду про відшкодування втраченого заробітку, витрат на догляд, побутове обслуговування, додаткове харчування та на санаторно-курортне лікування, посилаючись на правові підстави своїх вимог.
Рішенням суду першої інстанції вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнено з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Луганського обласного відділення виконавчої дирекції як правонаступника ФСС України на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди внаслідок втрати працездатності 1.07.1990р. від джерела підвищеної небезпеки КСП „Чугинське" , ліквідованого 9.12.2004р. без правонаступника : втрачений заробіток у загальній сумі 11773грн. за період з 1.06.05р. по 31.12.07р., азі січня 2008року в розмірі мінімальної заробітної плати щомісячно, встановленої законом довічно ; витрати на спеціальний медичний догляд за період з 1.06.05р. по 31.12.07р. у сумі 11773грн., а з 1 січня 2008року в розмірі мінімальної заробітної плати щомісячно, встановленої законом довічно, витрати
2
на постійний сторонній догляд в розмірі 0, 5 мінімальних заробітних плат встановлених законодавством щомісячно і довічно, в тому числі з 1.06.2005р. по 31.12.07р. у сумі 5886, 5грн. ; витрати на побутове обслуговування в розмірі 0, 25 мінімальних заробітних плат, встановлених щомісячно і довічно, в тому числі з 1.06.05р. по 31.12.07р. у сумі 2943, 25грн., витрати на додаткове харчування із розрахунку 7, 03грн. на добу щомісячно довічно, в тому чист з 1.06.05р. по 31.12.07р. у сумі 6414, 88грн., з 1.01.2008р. забезпечувати щорічно - довічно путівками у санаторій хребтового профілю, а в задоволенні інших позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. .
В апеляційній скарзі відповідач виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права та порушені вимоги процесуального закону.
У своїх запереченнях позивач вважає рішення суду законним і обґрунтованим, оскільки суд у повному обсязі перевірив доводи сторін та надані докази.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у справі, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають матеріалам справи.
Судом встановлено, що рішенням Станічно-Луганського районного суду від 6 травня 2000 року, яке набрало чинності встановлено, що позивач постраждав від джерела підвищеної небезпеки 1 липня 1990 року, транспортного засобу КСП „Чугинське" до початку трудової діяльності. Зазначеним рішенням також були визначені суми відшкодувань ОСОБА_1 внаслідок втрати працездатності від джерела підвищеної небезпеки, яке належало КСП „Чугинське" і вказані обставини не оспорюються сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 466 ЦК України (1963р.) при ліквідації юридичної особи без правонаступника належні потерпілим платежі або особам, зазначеним в ч. 2 ст. 456 цього Кодексу, платежі повинні бути капіталізовані за правилами державного страхування та внесені його органам для виплати їх у розмірі і строки, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди.
3
З постанови державного виконавця від 25.03.05р. видно, що виконавче провадження про капіталізацію платежів ліквідаційною комісією КСП „Чугинське" в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я ОСОБА_1 було закрите в зв'язку з ліквідацією підприємства, тим самим рішення Станічно-Луганського суду від 25 грудна 2000 р. про капіталізацію платежів у сумі 161351, 50грн. з зарахуванням її на користь ФДСС України виконане не було.
Довідкою № 1376000001 підтверджено, що КСП „Чугинське" ліквідоване, 9.12.04 р. виключено з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців. Правонаступників не зазначено.
Відповідно до Постанови КМУ № 472 від 23.06.1993 р., п. 32 „Про затвердження Правил відшкодування власникам підприємства , установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язанням з виконанням ним трудових обов'язків", яке діяло до створення ФССТВП та ін. встановлено, що при ліквідації підприємства капіталізація платежів у відшкодування шкоди не проведена, регресна вимога подається органам державного соціального страхування.
Відповідно до п.4 розділу IX Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 року, правонаступником Фонду соціального страхування України визначено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України, який ґрунтовно визначений судом у якості відшкодувача у встановлених правовідносинах.
ст. 1208 ЦК України регламентує можливість збільшення розміру відшкодування шкоди в зв'язку з підвищенням вартості життя і збільшення розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до висновку комісії СМЕ № 121 від 2.03.2000р. позивачеві встановлена 100% втрата працездатності, 1 група інвалідності безстроково, позивач потребує санаторно-курортного лікування щорічно у санаторіях неврологічного профілю, спеціального медичного догляду та додаткового харчування.
Розрахунки сум, які підлягають відшкодуванню на користь позивача узгоджуються з матеріалами справи і судом визначені правильно, враховані положення Законів України " Про державний бюджет України на 2005-2007 роки".
Суд дав належну оцінку наданим обставинам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Зважаючи на викладене, доводи відповідача про порушення процесуального та матеріального права, необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.
4
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу директора виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відхилити.
Рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 24 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена протягом двох місяців у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.