У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Міщенка С.М., |
|
суддів |
Косарєва В.І. і Пекного С.Д., |
|
за участю прокурора |
Казнадзея В.В. |
|
|
|
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 березня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2008 р.
в с т а н о в и л а:
Вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 18 червня 2008 р.
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
українця, громадянина України,
засуджено:
за ст. 289 ч. 1 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 1рік 6 місяців позбавлення волі;
за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 роки обмеження волі;
за ст. 162 ч. 1 КК України на 1рік обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів визначено покарання 1рік 6 місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1:
на користь ОСОБА_2 1660 гривень 15 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 1000 гривень на відшкодування моральної шкоди;
на користь ОСОБА_3 1317 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 972 гривні 34 коп. судових витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 25 липня 2007 р. близько 1 години ночі біля готелю «Центральний» на площі Кірова, 20 в м. Богодухові Харківської області, незаконно заволодів автомобілем ВАЗ 21063 НОМЕР_1, належного ОСОБА_2 вартістю 9620 гривень 25 коп., який в подальшому був знайдений працівниками міліції в лісосмузі за містом Богодухів.
В цю ж ніч, близько 2 години, ОСОБА_1 таємно викрав із зазначеного автомобіля автомагнітолу, належну ОСОБА_2, вартістю 1660 гривень 15 коп..
27 серпня 2007 р. в м. Богодухові Харківської області, близько 20 години, ОСОБА_1, знаходячись на вул. Міліцейській, шляхом вільного доступу, таємно викрав із салону автомобіля ВАЗ 2105 НОМЕР_2 належного ОСОБА_2, автомагнітолу та інші речі на загальну суму 1317 гривень.
Крім того, 22 грудня 2007 р., близько 13 години, ОСОБА_1 шляхом пошкодження вхідних дверей, незаконно проник в будинок ОСОБА_4, розташований по АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно на загальну суму 195 гривень.
26 вересня 2008 року апеляційний суд Харківської області за апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, скасував названий вирок суду першої інстанції в частині призначення засудженому покарання і постановив свій вирок за яким ОСОБА_1 визнав винним
за ст. 289 ч. 1, 185 ч. 2, 162 ч. 1 КК України і призначив йому покарання;
за ст. 289 ч. 1 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 1рік 6 місяців позбавлення волі;
за ст. 185 ч. 2 КК України на 1 рік позбавлення волі;
за ст. 162 ч. 1 КК України до штрафу в суму 850 гривень, а на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив покарання - 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
На вирок апеляційного суду подане касаційне подання.
У касаційному поданні, прокурор, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, просить змінити вирок, скасувати в частині засудження за ст. 162 ч. 1 КК України і звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 7 КПК України, закривши справу.
Доводи подання обгрунтовуються тим, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 98, 99 КК України призначив неповнолітньому, який офіційно не працює, покарання у виді штрафу.
Крім того, вважає, що суд мав відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» закрити провадження у справі на підставі ст. 7 КПК України, не зазначаючи мотиві і підстав такого закриття справи.
Від засудженого ОСОБА_1 поступило клопотання в якому просить застосувати до нього Закон України «Про амністію» від 12.12.2008 р.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що подання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини вчинених засудженим злочинів.
Висновки суду грунтуються на доказах, детально викладених у вироку і у поданні не заперечуються.
Доводи подання про те, що суд в порушення вимог ст. 99 КК України призначив неповнолітньому, який не має офіційного місця роботи, покарання у виді штрафу не переконливі.
Як видно із вироку суд, призначивши ОСОБА_1 покарання у виді штрафу, яке передбачене санкцією ч. 1 ст. 162 КК України, при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів, поглинув це покарання більш суворим і визначив засудженому покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Відсутність у вироку мотивації застосування до ОСОБА_1 покарання у виді штрафу не впливає на правильність призначення остаточного покарання, розмір і вид якого у поданні не оспорюються.
Зовсім не мотивовані доводи подання щодо необхідності закриття провадження у справі за ст. 162 ч. 1 КК України у зв'язку зі зміною обстановки на підставі ст. 7 КПК України.
Тому підстав до задоволення подання прокурора з зазначених мотивів, колегія суддів не знаходить.
Не знаходить колегія суддів підстав до задоволення клопотання засудженого про застосування до нього Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 р., оскільки це питання розглядається місцевим судом відповідно до ст. ст. 8 і 10 цього закону з дотриманням відповідної процедури.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2008 р. щодо ОСОБА_1 - без зміни.
С у д д і:
Міщенко С.М. Косарєв В.І. Пекний С.Д.