Справа № 22 ц-1304/09        

Головуючий в 1-ої інстанції - Жмайло Н.В.

Категорія-32  

Доповідач - Волошин М.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 лютого 2009 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді  -  Басуєвої Т.А.

суддів  -   Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі  - Качур Л.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка Дніпропетровської обл..( далі відділення Фонду) про встановлення середньомісячної заробітної плати, щомісячної страхової виплати та дати настання права на відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до (відділення Фонду) і просив встановити розміри середньомісячної заробітної плати, щомісячної страхової виплати та дати настання права на відшкодування шкоди.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2008 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуваючи в трудових відносинах з ВАТ «Павлоградвугілля» захворів на професійні захворювання та йому за висновком МСЕК від 26 січня 2006 року було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 50 % з 16 січня 2006 року та визнано інвалідом третьої групи з 16 січня 2006 року безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК від 26 січня 2006 року.

Відповідно до довідки № 20 від 01 лютого 2006 року із розрахунку середньомісячної заробітної плати - 3 041 грн. 79 коп., яка була надана ВАТ «Павлоградвугілля» в порушення п. 3.4 постанови КМУ «Про порядок обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», відповідач своєю постановою від 10 лютого 2006 року за № 5077/1 призначило позивачу одноразову допомогу в розмірі 19 320 грн. та щомісячні страхові виплати у розмірі 1 520 грн. 90 коп. з 16 січня 2006 року тобто з дати встановлення МСЕК від 26 січня 2006 року втрати професійної працездатності в розмірі 50 %.

Згідно довідки № 71 від 15 червня 2007 року із розрахунку середньомісячної заробітної плати - 2 877 грн. 30 коп. (за липень - грудень 2005 року тобто до встановлення МСЕК втрати професійної працездатності) яка була надана ш. «Західно-Донбаська» ВАТ «Павлоградвугілля» відповідно до

п. 3.4 постанови КМУ «Про порядок обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» № 1266 від 26 вересня 2001 року відповідач своєю постановою за №5077 від 05 липня 2007 року призначило позивачу одноразову допомогу в розмірі 19 320 грн. та щомісячні страхові виплати у розмірі 1 438 грн. 65 коп. з 16 січня 2006 року тобто з дати встановлення МСЕК від 26 січня 2006 року втрати професійної працездатності в розмірі 50 %.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що відповідачем не було порушено прав позивача при встановлені дати появи в нього права на страхове відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому з дати встановлення професійного захворювання.

Постановою правління Фонду № 7 від 31 січня 2002 року, яка прийнята та впроваджена для правильного застосування норм вищезазначеного Закону, зазначено, що щомісячна страхова виплата потерпілому призначається при встановленні йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності та право на отримання потерпілим щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом порушено норми матеріального права та прийнято за основу Постанови правління Фонду, які мають нижчу юридичну силу, ніж Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» є безпідставними, оскільки судом при постановлені рішення було застосовано, як Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», так і Постанови правління Фонду, які прийняті у відповідність до вищезазначеного Закону.

Також судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що відповідач правильно розрахував суму щомісячної страхової виплати, яка належить до сплати ОСОБА_1.

Згідно п. 4 постанови КМУ «Про порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» № 1266 від 26 вересня 2001 року - розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для застрахованих осіб є останні шість календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Таким чином, відповідач вірно взяв для розрахунку виплат середню заробітну плату позивача за період шість місяців до 16 січня 2006 року, дати встановлення професійного захворювання МСЕК від 26 січня 2006 року.Проведений розрахунок належних позивачу щомісячних страхових виплат грунтується на вимогах закону.

За таких підстав колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , рішення суду відповідно до ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2008 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.