УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-10  2007 р.                                                       Головуючий в суді 1 інстанції

Категорія ст. 1255 ч. 1                                                                       ПАЛЬОНИЙ В.В.

КК України                                                                        Доповідач в апеляційній інстанції

ЩЕПОТКІНА В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

16 січня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суд Черкаської області в складі:

головуючого                    ЩЕПОТКІНОЇ В.В.

суддів                               ВОСКОЛОВИЧА В.І., ЯТЧЕНКА М.О.

потерпілого                     ОСОБА_2

адвоката,                            ОСОБА_1.

представника

потерпілого                     ОСОБА_3.

розглянувши кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_4. на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2006 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше не судима, -

засуджена за ч. 1 ст. 125 КК України і їй призначене покарання у вигляді 50 годин громадських робіт.

На підставі п. «б» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року ОСОБА_4. від призначеного покарання звільнена.

ОСОБА_4. засуджена судом за те, що вона 16 травня 2005 року близько 17.00 год. на подвір'ї домоволодіння № АДРЕСА_1 Черкаського району на грунті особистих неприязних відносин побила ОСОБА_2, завдавши їй удари руками в обличчя та інші частини тіла, і заподіяла потерпілій легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин обличчя зліва, крововиливів грудної клітки та живота, крововиливу третього пальця правої кисті, садна правої кисті.

В апеляції засуджена ОСОБА_4., не погоджуючись з вироком суду, порушує питання про його скасування, мотивуючи тим, що вона потерпілу не била, потерпіла її оговорила, як це було і неодноразово раніше, покази свідків, на які посилається суд у вироку як на докази її винності, отримані судом з порушенням кримінально-процесуального закону: без її присутності в судовому засіданні і ненадання їй можливості задати їм питання або спростувати їх покази.

Потерпіла ОСОБА_2 подала заперечення, в яких вказує, що вирок суду є законним та обгрунтованим, а апеляція засудженої безпідставною.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженої ОСОБА_4. та и захисника ОСОБА_1., які підтримали апеляцію засудженої, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3., які заперечували проти задоволення апеляції засудженої, вивчивши доводи апеляції та матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Законним є вирок, Постановлений за умови правильного застосування в ньому матеріального закону і дотримання при провадженні справи кримінально-процесуального закону.

Однак, вирок суду щодо ОСОБА_4 не відповідає даним вимогам закону, оскільки постановлений при наявності порушень кримінально-процесуального закону, допущених судом на стадії порушення кримінальної справи.

Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 від 22 серпня 2005 року, справа була порушена суддею щодо конкретної особи - ОСОБА_4, але без посилання на конкретну норму кримінального закону, а з відданням її до суду вже за ст. 125 ч. 1 КК України, хоча поняття «віддання до суду» взагалі не передбачено діючим кримінально-процесуальним законом України.

Крім того дана постанова про порушення кримінальної справи від 22.08.2005 року винесена з порушенням вимог ст. 98 КПК та п. п. 4, 11 ст. 6 КПК України.

Так, згідно п. 4 ст. 6 КПК України кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинення діяння.

На час порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4. - 22.08.2005 року - діяв Закон України «Про амністію» від 31.05.2005 року, прийнятий після діяння, у вчиненні якого потерпіла Дрозд Г. обвинувачувала ОСОБА_4, який усував застосування до осіб, які мають неповнолітніх дітей, покарання у виді позбавлення волі та інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі за умисні злочини, за які законом передбачено покарання не більше 5 років позбавлення волі(п. «б» ст. 1 даного Закону).

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_4 має неповнолітню дитину і обвинувачувалась у злочині невеликої тяжкості.

Суддя, не з'ясувавши дану обставину, а також згоду ОСОБА_4 на застосування амністії, незаконно порушив кримінальну справу щодо неї.

Крім того, суддя, порушуючи кримінальну справу щодо ОСОБА_4, не звернув увагу, що по справі є ще одна обставина, яка виключає порушення справи на підставі п. 11 ст. 6 КПК України, а саме не скасована постанова органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину( а. с. 4-5).

Вказані порушення є істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування обвинувального вироку суду щодо ОСОБА_4 з направленням матеріалів на новий попередній розгляд для виконання вимог ст. 251 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженої ОСОБА_4. задовольнити частково.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2006 року

відносно ОСОБА_4 скасувати, а матеріали скарги ОСОБА_2 направити в той же суд, але іншому судці зі стадії попереднього розгляду справи -

виконання вимог ст. 251 КПК України.