АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження: 22-ц/790/1848/13 Головуючий 1 інстанції –Хайкін В.М. Справа № 2011/13533/12 Доповідач – Ізмайлова Г.Н.
Категорія: договірна
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Ізмайлової Г.Н.
суддів – Коростійової В.І., Пшенічної Л.В.
за участі секретаря – Огар І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 09 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Трест Житлобуд-1», треті особи: Харківська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним,-
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2012 р. ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаним позовом. Просив визнати недійсною додаткову угоду №1 від 5 березня 2010 р. до договору №09/24-12 від 10 січня 2006 р. пайової участі у будівництві житлового будинку.
Позивач зазначив, що 10 січня 2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Трест Житлобуд-1» (далі ВАТ «Трест Житлобуд-1») з однієї сторони та ОСОБА_2 і ним, ОСОБА_1, з іншої сторони було укладено договір від 10 січня 2006 р. №09/24-12 пайової участі у будівництві житлового будинку. За умовами вказаного договору ВАТ «Трест Житлобуд-1» зобов`язався виконати за їхнім дорученням комплекс будівельно-монтажних робіт по будівництву квартири №29 у будинку №1 по просп..Перемоги,66-Д у м.Харкові з наступною передачею їм за актом приймання передачі вказаної квартири.
18 грудня 2009 р. сторонами було підписано акт приймання-передачі квартири ОСОБА_2 і ОСОБА_1 від ВАТ «Трест Житлобуд-1».
5 березня 2010 р. між ВАТ «Трест Житлобуд-1» та ним з ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 10.01.2006 р. №09/24-12 пайової участі у будівництві житлового будинку, відповідно до якої він відмовився від права за договором пайової участі у будівництві на користь ОСОБА_2
Просив визнати додаткову угоду №1 від 5 березня 2010 р. недійсною з тих підстав, що на час укладення додаткової угоди у ВАТ «Трест Житлобуд-1» було відсутнє право на розпорядження квартирою в зв`язку з передачею її за актом приймання-передачі від 18 грудня 2010 р. йому та ОСОБА_2
Відповідачка ОСОБА_2 проти позову заперечувала, пояснила, що додаткова угода №1 від 5 березня 2010 р. була укладена в зв`язку з тим, що всі кошти, як пайова участь у будівництві квартири, були внесені нею через ОСОБА_1, оскільки вона на той час проживала в Італії, з чим погодився ОСОБА_1 підписавши додаткову угоду, якою було змінено склад сторін договору на пайову участь у будівництві та визнано недійсним акт приймання-передачі квартири від 18 грудня 2009 р.
ВАТ « Трест Житлобуд-1» в письмових запереченнях проти позову заперечував, вважаючи, що при укладенні додаткової угоди не було допущено жодних порушень ст.203 ЦК України.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 09 січня 2013 р. ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного:
Судом установлено, що 10 січня 2006 р. між ВАТ «Трест Житлобуд-1» з однієї сторони та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з іншої сторони укладено договір №09/24-12 пайової участі у будівництві квартири №29 у будинку №1 по просп..Перемоги,66-Д у м.Харкові за яким ВАТ «Трест Житлобуд-1» взяв на себе обов`язок здійснити комплекс будівельно-монтажних робіт по будівництву квартири, а ОСОБА_2 і ОСОБА_1 – оплатити вартість комплексу робіт та здійснити інші дії, в тому числі підписати акт приймання-передачі квартири.
18 грудня 2009 р. ВАТ «Трест Житлобуд-1» та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 вказаної квартири.
5 березня 2010 р. між цими ж сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору пайової участі у будівництві від 10 січня 2006 р. №09/24-12.
За умовами додаткової угоди, яка набирала чинності з моменту її укладення, припинялися і переходили до ОСОБА_2 всі належні ОСОБА_1 права за основним договором пайової участі у будівництві від 10 січня 2006 р. Цією ж додатковою угодою визнавався недійсним акт приймання-передачі квартири від 18 грудня 2009 р. і підлягав переоформленню з передачею ОСОБА_2 всього обсягу прав за основним договором.
ОСОБА_1 дійсність додаткової угоди оспорюється з тих підстав, що її укладено після підписання акта приймання-передачі квартири 18 грудня 2009 р., коли квартиру вже було передано йому і ОСОБА_2, і як він вважає припинено дію основного договору від 10 січня 2006 р.
Вказані вимоги не відповідають обставинам справи і закону.
Так, згідно ч.1 ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п.6.1 договору від 10 січня 2006 р. його дія припиняється з моменту його виконання або двостороннього розірвання.
За умовами п.2.4 основного договору після підписання акту приймання-передачі квартири передбачається вчинення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 таких дій, як отримання ними за участю ВАТ «Трест Житлобуд-1» свідоцтва про право власності на квартиру з наступною передачею їм ключів від квартири (а.с.5-8).
Отже, з підписанням акта приймання-передачі квартири дія основного договору не припинилася і сторони не були позбавлені права вносити до нього зміни шляхом укладання додаткових угод, якою є спірна додаткова угода від 5 березня 2010 р.
Однією з засад цивільного судочинства є свобода договору (п.3 ч.1 ст.3 ЦК України).
Визначення договору викладено в ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на наведене судова колегія доходить висновку, що сторони мали право укласти додаткову угоду про зміну складу сторін у договорі пайової участі у будівництві житлового будинку з тих підстав, що вартість будівельно-монтажних робіт по будівництву квартири у розмірі 586586,96 грн. сплачено за рахунок грошових коштів, належних ОСОБА_2, з чим погодився ОСОБА_1, підписавши особисто додаткову угоду.
Як роз`яснив пленум Верховного Суду України в п.7 постанови від 6 листопада 2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів на підтвердження його вимог про визнання недійсною додаткової угоди, що є підставою для відмовлення йому у позові.
Отже, виключення ОСОБА_1, як сторони у договорі, та перехід від нього майнових прав на квартиру до ОСОБА_2 відбулося за волевиявленням сторін і відповідало фактичним обставинам справи, оскільки сторони визнали, що вся вартість монтажно-будівельних робіт, внесених ОСОБА_1 за квартиру, сплачувалася за рахунок коштів ОСОБА_2
З огляду на наведене, на підставі ст.308 ЦПК України, судова колегія відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_1 і залишає рішення без зміни як таке, що ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 09 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий –
Судді: