Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Фарятьєв С.О.

Справа № 2-673/12

Провадження № 22ц/782/893/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого – Фарятьєва С.О.

суддів – Украінцевої Л.Д., Іванової І.П.

                      при секретарі – Вербицькому І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Слов`яносербського районного суду Луганської області від 31 січня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину,-

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2012 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, який в подальшому збільшила, та в якому просила стягнути з нього на її користь додаткові витрати на їх спільного від шлюбу сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 51698,71 грн., посилаючись на те, що дитина хворіє і потребує лікування, на що нею витрачаються значні кошти, однак відповідач, як батько дитини, ніякої матеріальної чи моральної допомоги їй не надає і не цікавиться станом здоров`я свого сина.

Рішенням Слов`яносербського районного суду Луганської області від 31 січня 2013 року позовні вимоги позивачки було задоволено частково.

Суд стягнув з відповідача на користь позивачки додаткові витрати на дитину, у зв`язку з її хворобою, у сумі 19347,39 грн., а також повернення судового збору в розмірі 229,40 грн. В решті позову відмовив.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивачки задовольнити в частині наданих нею доказів на суму 2000 грн., оскільки вважає, що судом були порушені норми матеріального права і неправильно застосовані норми процесуального права та невірно встановлені і оцінені докази, які підтверджують додаткові витрати на утримання дитини.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивачка просить її відхилити, а рішення суду 1-ої інстанції залишити без змін, оскільки вважає, що відповідач, у своїй скарзі, не надав жодного нормативно обґрунтованого доводу та документально підтвердженого факту стосовно незаконності винесеного судом рішення. Просила суд розглянути справу за її відсутності.

Про місце, день та час слухання справи в суді апеляційної інстанції відповідач та його представник були повідомлені своєчасно та належним чином, але до судового засідання не з’явились і про причини своєї неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевірівши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

В силу ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вимогами ст.4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб. поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності із ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інше.

З матеріалів справи вбачається, що вказані вимоги закону судом першої інстанції виконано було і всі докази надані сторонами були досліджені і оцінені в їх сукупності відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

В силу ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, іі хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Судом встановлено, що сторони по справі з 27.10.2007 року знаходились у зареєстрованому шлюбі, від якого у них 16.09.2008 року народився син ОСОБА_4, який мешкає разом із матір`ю, тобто позивачкою по справі.

Рішенням Стахановського міського суду Донецької області від 23 травня 2012 року шлюб між сторонами було розірвано. Крім того, згідно іншого рішення суду з відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі ? частини з усіх видів його доходів щомісяця до досягнення ним повноліття.

Починаючи з 2011 року син сторін ОСОБА_4 хворіє, а тому йому, Луганською обласною психоневрологічною лікарнею було встановлено діагноз – глибока затримка психічного розвитку, в зв`язку з чим він з 04.11.2011 року перебуває під наглядом у лікаря психіатра Луганської обласної дитячої клінічної лікарні і потребує додаткових витрат на лікування, які несе тільки позивачка.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки частково, суд першої інстанції послався на те, що нею була доведена та обґрунтована необхідність додаткових витрат на лікування сина, на що нею було витрачено 38694 грн. 78 коп.

Такий висновок суду є правильним, оскільки ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

За таких обставин суд першої інстанції з урахуванням вищевикладеного та матеріального становища відповідача, який працює у Фермерському господарстві «АЛСО» с.Яснодольськ Слов`яносербського району Луганської області на посаді голови, де щомісячно отримує заробітну плату, правильно і на підставі вимог діючого законодавства дійшов висновку про стягнення з нього на користь позивачки ? частини понесених нею додаткових витрат на лікування їх спільної від шлюбу дитини в розмірі 19347 грн. 39 коп., а також судових витрат.

З вказаними висновками суду першої інстанції вважає за необхідне погодитись і судова колегія апеляційного суду, оскільки зроблені вони на підставі встановлених ним у судовому засіданнні обставинах справи, всебічно, повно та об’єктивно досліджених доказах, наданих сторонами, та на підставі правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Посилання відповідача на те, що позивачка не надала суду доказів про знаходження дитини на обліку у лікаря психіатра за місцем мешкання, судова колегія до уваги не приймає, як вбачається з довідки поліклініки міської дитячої лікарні м.Стаханова Луганської області, копія якої знаходиться в матеріалах справи, саме цим медичним закладом сина сторін ОСОБА_4, після встановлення йому діагнозу захворювання, було направлено на консультацію до обласної дитячої поліклініки.

Не заслуговують на увагу і посилання відповідача щодо ненадання позивачкою документа, який би підтверджував необхідність лікування дитини у Росії, оскільки діючим законодавством не передбачено перелік будь-яких медичних закладів для лікування дітей по яких витрати відшкодовуються одним з батьків у судовому порядку та узгодження з будь-яким медичним закладом в яких повинна проходити лікування дитина.

Твердження апелянта стосовно того, що позивачкою не підтверджено застосування для лікування дитини медичного засобу «цереброкурин» і хто його призначав, є необґрунтованим, оскільки як вбачається з довідки, на якій міститься штамп медичної установи, призначено його було Національною дитячою лікарнею «Охмадит» і придбано його було на підставі видаткових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «НІР», розташованому у місті Києві, тобто там де і зазначена лікарня.

Вимоги позивачки стосовно стягнення витрат на дельфінотерапію судом задоволено не було, а тому посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі щодо цього до уваги також не бере.

Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не дають апеляційному суду підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог закону, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Слов`яносербського районного суду Луганської області від 31 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді: