Справа № 2-4/12

Р І Ш Е Н Н Я

Ім»ям України

21 березня 2013 року Жовтневий районний суд м. Луганська

у складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Немічевій В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з житлового будинку, зняття з реєстрації, вселення, стягнення моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання домоволодіння спільним майном подружжя, визнання права власності на частину домоволодіння, визнання публічних торгів недійсними, визнання недійсним договору застави, визнання недійсним свідоцтва про право власності

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вказаною позовною заявою на обгрунтування вказавши, що відповідно до свідоцтва про право власності від 19.05.2003 року вона є власницею домоволодіння № 23 по вул. Ширшова в м. Луганську. За вказаною адресою зареєстровані відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 Відповідачка ОСОБА_3 та неповнолітня ОСОБА_7 зареєстровані за іншою адресою. Протягом тривалого часу відповідачі з будинку не виселяються. В порушення ст. 48 Закону України «Про власність» вона позбавлена можливості користуватися, володіти та розпоряджатися належним їй на праві власності домоволодінням, чим порушуються її права. Своїми неправомірними діями відповідачі завдали їй моральну шкоду, Так, після кожної зустрічі з відповідачами вона переживає стрес, у неї починаються серцеві болі, болить голова, вона не може спілкуватися з рідними та близькими, оскільки приймає ліки. Завдану їй моральну шкоду оцінює у 5000 грн. Просить суд виселити з домоволодіння № 23 по вул. Ширшова в м. Луганську ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, неповнолітню ОСОБА_7; зняти з реєстрації у домоволодінні № 23 по вул. Ширшова в м. Луганську ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2; вселити її у домоволодіння № 23 по вул. Ширшова в м. Луганську; стягнути з відповідачів на її користь завдану їй моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Відповідачка ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5 в якій зазначила, що з початку 1966 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_5, вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет. 03.09.1967 року вони зареєстрували шлюб в органах РАГС. 13.12.1966 року вона та відповідач ОСОБА_5 за спільні кошти придбали за договором купівлі-продажу ? частину будинку, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Ширшова, 23. У вказаному будинку вони мешкали постійно, здійснювали за ним догляд, утримували його. Договір купівлі-продажу було оформлено на ім»я відповідача ОСОБА_5, проте їй роз»яснили, що вона як дружина має право на половину придбаної частини майна, незалежно від того на кого оформлено правовстановлюючий документ. В 1997 року відповідач ОСОБА_5 отримав ? частину будинку, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Ширшова, 23 у спадок після смерті батьків. ЇЇ право власності у спірному будинку ОСОБА_5 ніколи не оспорював. Разом вони здійснювали в будинку капітальний ремонт та поточні ремонти, звели надвірні споруди, внаслідок чого будинок значно збільшився у розмірах з 28,58 кв.м на 44, 4 кв.м. Таким чином, незважаючи на те, що чоловік отримав частину будинку у спадщину, вона відповідно до ст.ст. 22, 25 КЗпШ України, який діяв на той період, є власницею спірного домоволодіння у рівних частках з відповідачем ОСОБА_5 Відповідачка ОСОБА_1 стала власницею спірного домоволодіння у результаті проведення публічних торгів у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед нею, про що їй було видано свідоцтво про право власності, посвідчене приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстром № 2425 від 19.05.2003 року. Вважає, що вказане свідоцтво, а також публічні торги мають бути визнані недійсними, оскільки при проведенні публічних торгів було порушено її право власності. Так, вона як співвласник боржника не була повідомлена про проведення аукціону, їй не була надана можливість прийняти у ньому участь. Як їй стало відомо, її чоловік ОСОБА_5 за договором позики від 11.02.2000 р. позивачів у відповідачки ОСОБА_1 4330 доларів США до 01.01.2001 р. На забезпечення цього договору він передав у заставу спірне домоволодіння, в тому числі і належну їй частину домоволодіння, хоча свою згоду вона на це не давала, ніякого відношення до договору позики вона не має. Таким чином, договір застави, від 11.02.2000 р., посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_9 реєстр № 62, підлягає визнанню недійсним, оскільки його було укладено з порушенням вимог Закону України «Про заставу». Даний договір застави сприяв тому, що домоволодіння всупереч її волі вибуло з її власності. Вона не є боржником перед відповідачкою ОСОБА_1, а тому її частина домоволодіння має бути їй повернена. Просить суд визнати домоволодіння № 23 по вул. Ширшова в м. Луганську загальною спільною власністю подружжя; визнати недійсним договір застави № 62 від 11.02.2000 року домоволодіння № 23 по вул. Ширшова в м. Луганську, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_9; визнати недійсними публічні торги з продажу домоволодіння № 23 по вул. Ширшова в м. Луганську, проведені 12.05.2003 р. згідно акту передачі домоволодіння № 23 по вул. Ширшова в м. Луганську ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу; визнати недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння № 23 по вул. Ширшова в м. Луганську на ім»я ОСОБА_1, посвідчене приватним нотаріусом луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8 19.05.2003 р. реєстр № 2425; визнати право власності на домоволодіння № 23 по вул. Ширшова в м. Луганську за нею та ОСОБА_5 в рівних частках – по ? частині за кожним.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 16.01.2013 р. у якості правонаступника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4 було залучено відповідача за первинним позовом ОСОБА_2

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 05.02.2013 р. провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виселення з житлового будинку, зняття з реєстрації , стягнення моральної шкоди було закрито на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 заявлені нею позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві. Зустрічні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що ? частину домоволодіння відповідач ОСОБА_5 купив до укладення шлюбу з ОСОБА_4, а другу половину спірного будинку успадкував від своїх батьків, то спірне домоволодіння не є спільною сумісною власністю подружжя. Таким чином, при укладанні 11.02.2000 року договору застави ОСОБА_5 не потрібен був дозвіл дружини ОСОБА_4 Просить у задоволенні зустрічного позову відмовити за необгрунтованістю.

Відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що в спірному будинку він мешкає разом з дружиною – ОСОБА_3 та неповнолітніми дітьми – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 Спірний будинок належить його батькам – ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та придбаний ними за спільні грошові кошти. За період шлюбу батьки зробили у будинку капітальний ремонт, внаслідок чого площа будинку суттєво збільшилася. В 2000 році батько без дозволу матері позичив у ОСОБА_1 гроші і передав останній у заставу спірний будинок. Про ці обставини він та матір довідалися лише у 2004 році, коли до них додому прийшли державні виконавці. 05.08.2009 р. його матір – ОСОБА_4 померла і він прийняв спадщину після її смерті. Як правонаступник ОСОБА_4 він підтримує зустрічні позовні вимоги, просить їх задовольнити. Первинні позовні вимоги ОСОБА_1 вважає необгрунтованими, просить у їх задоволенні відмовити.

Відповідачка за первинним позовом ОСОБА_3 позов не визнала, суду пояснила, що в спірному домоволодінні вона мешкає з 1999 року. У березні 1999 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 Разом з ними в будинку мешкають їх неповнолітні діти донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 В 2007 році у спірному будинку було зроблено ремонт: здійснено заміну 4 вікон, облицювання кухні кахлем, заміна підлоги на кухні, переклеювалися шпалери, здійснено заміну системи опалення. Ремонт здійснювався за її гроші та гроші відповідача ОСОБА_2 Вважає, що передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 немає.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5 пред»явлені до нього позовні вимоги визнав, суду пояснив, що дійсно у 2000 році він позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 4330 доларів США і у якості застави він передав їй житловий будинок, розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Ширшова, 23. Вказані дії він вчинив без дозволу дружини ОСОБА_4, хоча вона фактично була співвласницею спірного будинку. Так, ?? частину будинку вони придбали за договором купівлі продажу за власні кошти, а ? частину будинку – у спадок під час перебування у шлюбі. За період шлюбу вони зробили у будинку капітальний ремонт, внаслідок чого площа будинку значно збільшилася.

Представник відповідача ОСОБА_6 ВДВС Луганського міського управління юстиції в судове засідання не з»явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Третя особа приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_12 в судове засідання не з»явився, надав письмові заперечення проти зустрічного позову ОСОБА_4, в яких також просив розглядати справу за його відсутності. Так, в свої письмових запереченнях він зазначив, що 19.05.2003 р. за реєстровим № 2425 ним було видано свідоцтво про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Це свідоцтво видано на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого начальником відділу ВДВС ОСОБА_6 РУЮ м. Луганська 12.05.2003 року. Постанова державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт державного виконавця про передачу стягувачу майна є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно. На підставі лише цього акту нотаріус видає свідоцтво про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.. Будь-яке свідоцтво про право власності ним на спірний будинок не видавалося. Крім того, визнати свідоцтво про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, що видано нотаріусом, недійсним неможливо, оскільки свідоцтво про придбання майна не є правочином, який може бути визнано недійсним.. У задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Третя особа приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_9 в судове засідання не з»явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 11.02.2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_9 реєстровий № 61 (а.с. 129). Відповідно до вказаного договору ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_1 4330 доларів США, які зобов»язався повернути до 01.01.2001 року.

11.02.2000 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було також укладено договір застави житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий № 62 (а.с. 128).

Відповідно до п. 1 вказаного договору застави ОСОБА_5 у забезпечення зобов»язання, що виникло у нього на підставі договору позики, укладеного з ОСОБА_1 11.02.2000 року, на суму 4330 доларів США, він передає у заставу житловий будинок, розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Ширшова, 23.

В п. 3 вищевказаного договору застави зазначено, що жилий будинок, що заставляється, належить застоводавцеві ОСОБА_5: ? частка будинку – на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_13, державним нотаріусом Третьої Луганської державної контори 22.02.1977 року за реєстровим № 2-912 і ? частка будинку – на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_14, державним нотаріусом Третьої Луганської державної нотаріальної контори 13.12.1966 року за реєстровим № 6306.

Проте, у строк визначений у договорі позики, ОСОБА_5 свої договірні обов»язки не виконав, суму боргу у розмірі 4330 доларів США ОСОБА_1 не повернув.

12.03.2001 р. приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_9 було вчинено виконавчий напис за № 750 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 4330 доларів США.

У порядку примусового виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса домоволодіння № 23 по вул. Ширшова в м. Луганську було передано на реалізацію ЛФ СДП «Укрспецюст» відповідно до договору про реалізацію нерухомого арештованого майна на прилюдних торгах (аукціоні) від 14.01.2003 року.

Вказане домоволодіння двічі виставлялося на прилюдні торги і двічі було знято з торгів у зв»язку з відсутністю їх учасників.

07.05.2003 року ВДВС ОСОБА_6 районного управління юстиції було складено акт про передачу майна (житлового будинку № 23 по вул. Ширшова в м. Луганську) стягувачу ОСОБА_1 в рахунок боргу ОСОБА_5, у зв»язку з тим, що торги не відбулися і ОСОБА_1 звернулася із заявою про залишення будинку за собою в рахунок погашення частини боргу за виконавчим написом № 750 від 12.03.2001 р., виданим приватним нотаріусом ОСОБА_9 Даний акт було затверджено начальником ВДВС ОСОБА_6 районного управління юстиції м. Луганська (а.с. 268).

Статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження», п. 5.12.7 Інструкції про порядок проведення виконавчих дій передбачено, що про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби. При передачі стягувачу майна державним виконавцем складається акт. Постанова державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт державного виконавця про передачу стягувачу майна є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

19.05.2003 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_12 було видано свідоцтво на ім»я ОСОБА_1 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, реєстровий № 2425 (а.с. 267). Вказане свідоцтво приватним нотаріусом було видано на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого начальником ВДВС ОСОБА_6 районного управління юстиції м. Луганська 12.05.2003 р.

04.06.2003 р. право власності на домоволодіння № 23 по вул. Ширшова в м. Луганську було у встановленому законом порядку зареєстровано в МКП Бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 (а.с. 7).

Відповідно до ст. 321 ЦК України (в редакції 2003 року) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України (в редакції 2003 року) визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Проживання у спірному домоволодінні відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_7 створює позивачці перешкоди щодо реалізації свого права власника - здійснення права розпорядження та користування належним їй нерухомим майном.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_7 з належного їй на праві власності домоволодіння № 23 по вул. Ширшова в м. Луганську, а також позовні вимоги щодо її вселення у вказаний будинок є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про зняття ОСОБА_5, ОСОБА_2 з реєстрації, то ці її позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки зняття з реєстрації здійснюється шляхом покладення обов»язку зняти з реєстрації на органи міграційної служби України в Луганські області, покладання будь-якого обов»язку на фізичну або юридичну особу за рішення суду можливе лише у тому разі, якщо ця особа за своїм процесуальним становищем є відповідачем. З позовної заяви вбачається, що органи міграційної служби України не є відповідачем за первинним позовом по справі, клопотання про залучення його у якості співвідповідача позивачкою та її представником не заявлялося. Крім того, сам ОСОБА_5 за своїм процесуальним становищем не є відповідачем за первинним позовом ОСОБА_1, клопотання про залучення його у якості співвідповідача позивачкою та її представником не заявлялося.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди, то суд вважає, що ці позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають. Так, позивачкою ОСОБА_1 не надано належних та припустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідачів їй було завдану моральну шкоду.

Судом також встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.09.1967 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб (а.с. 127).

Право власності на ? частину домоволодіння по вул. Ширшова в м. Луганську набуто ОСОБА_5 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 – 13.12.1966 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_14, державним нотаріусом Третьої Луганської державної нотаріальної контори 13.12.1966 року за реєстровим № 6306 (а.с. 125).

Інша половина домоволодіння № 23 по вул. Ширшова в м. Луганську набута відповідачем ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим ОСОБА_13, державним нотаріусом Третьої Луганської державної контори 22.02.1977 року за реєстровим № 2-912 (а.с. 126).

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно придбане подружжям під час шлюбу є їх спільною власністю.

Стаття 24 КпШС України передбачає, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Аналогічне положення містить і ст. 57 СК України.

Таким чином, на момент укладення ОСОБА_5 договору застави нерухомого майна – домоволодіння № 23 по вул. Ширшова в м. Луганську, вказана нерухомість була його особистою власністю.

Відповідно до п. 36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що згода про відчуження або заставу майна, яке вимагає обов»язкової нотаріальної форми, може бути посвідчено без згоди іншого з подружжя, якщо з правовстановлюючого документа, свідоцтва про шлюб та інших документів видно, що дане майно є не спільною, а особистою власністю одного з подружжя. При перевірці цієї обставини нотаріус робить відмітку на екземплярі договору, який залишається у приватного нотаріуса, із посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не додаються до договору.

Суд вважає, що при посвідченні договору застави 11.02.2000 року приватним нотаріусом ОСОБА_9 зазначена вимога була виконана належним чином, було перевірено факт приналежності предмету застави заставодавцю – ОСОБА_5 правомірно вимога про надання згоди дружини заставодавця не ставилася.

Доказів того, що кошти за які відповідачем ОСОБА_5 було придбано ? частину спірного будинку 13.12.1966 року, належали позивачці, ні представником ОСОБА_4, її правонаступником ОСОБА_2, ані відповідачем ОСОБА_5 суду відповідно до ст. 60 ЦПК України не надано.

Статтею 25 КпШС України передбачено, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Правонаступником ОСОБА_4, її представником, відповідачем ОСОБА_5 не надано жодних доказів на підтвердження того, що спірне домоволодіння за час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 збільшилося в своїй цінності, таке збільшення є істотним і виникло внаслідок спільних затрат з ОСОБА_4

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані суду докази, перевіривши відповідність зустрічних позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні зустрічного позову через необґрунтованість його вимог, оскільки протягом розгляду справи суду не було надано доказів на підтвердження наявності обставин, які б слугували підставою для визнання спірного домоволодіння спільним майном ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнання за ОСОБА_4 права власності на ? частину домоволодіння, і відповідно визнання недійсним договору застава нерухомого майна і пов»язаних цим інших вимог.

Таким чином, суд вважає, що суду не надано що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 є необгрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 48 Закону України «Про власність», ст. 48 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 203, 215, 321, 391, 392 ЦК України (в редакції 2003 року), ст. 48 Закону України «Про нотаріат», ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 з домоволодіння, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Ширшова, 23.

Вселити ОСОБА_1 в домоволодіння, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Ширшова, 23.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання домоволодіння спільним майном подружжя, визнання права власності на частину домоволодіння, визнання публічних торгів недійсними, визнання недійсним договору застави, визнання недійсним свідоцтва про право власності відмовити за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-ден ний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: